ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.02.2020Справа № 910/11974/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "Арсенал Страхування"
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"
про стягнення 11 355,73 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Cтрахова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", позивач) до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - ПАТ "СК "Євроінс Україна", відповідач) про стягнення страхового відшкодування у сумі 11 355,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" позивачу перейшло право вимоги до відповідача у зв'язку з відшкодуванням своєму страхувальнику матеріальної шкоди, завданої страхувальником відповідача, визнаного винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16.03.2018 р. у місті Херсоні. Внаслідок вказаної ДТП застрахований у позивача транспортний засіб був пошкоджений, у зв'язку з чим позивач сплатив потерпілій особі страхове відшкодування на суму 19 600,00 грн. Зі свого боку, відповідач здійснив лише часткову оплату страхового відшкодування в сумі 8 244,27 грн., а тому у позові ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" просить компенсувати йому несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 11 355,73 грн. та стягнути її з відповідача.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2018 р. за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.
Відповідач у строк, визначений судом, надав відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що сума страхового відшкодування є завищеною, оскільки була розрахована без урахування втрати товарної вартості (далі - ВТВ) пошкодженого автомобіля, у той час, як відповідно до п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" ВТВ не включається до суми вартості матеріального збитку, що підлягає відшкодуванню позивачу. Вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки сума матеріального збитку 8 244,27 грн. із урахуванням втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля була вже сплачена позивачу. Просив відмовити у задоволенні позову.
Зі свого боку, представник позивача надав відповідь на відзив, у якому проти доводів відповідача заперечив, зазначив, що сума страхового відшкодування дійсно повинна зменшуватись на суму величини втрати товарної вартості транспортного засобу, проте, така величина позивачем до заявленої суми не включалась, оскільки вона не є об'єктом страхування відповідно до договору страхування, укладеного позивачем із потерпілою особою (страхувальником).
У свою чергу, представник відповідача надав заперечення до відповіді на відзив, де зазначив, що величина втрати товарної вартості є окремою складовою частиною суми матеріального збитку, спричиненого потерпілій особі, однак, наданий ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звіт про оцінку пошкодженого транспортного засобу був виконаний без врахування ВТВ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 р. у справі була призначена автотоварознавча експертиза, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сторін була спірною, проведення експертизи доручено провести Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі було зупинене до отримання висновку судової автотоварознавчої експертизи, оплату якої покладено на відповідача.
Проте, у подальшому справа повернулась з експертної установи без проведення вищевказаного дослідження з причин відсутності оплати вартості експертизи з боку відповідача та ненадання об'єкту дослідження, тому ухвалою суду від 13.01.2020 р. провадження у справі було поновлене.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту № 804/17-Т/ХР від 29.09.2017 р., укладеного між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_1 , були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Із матеріалів справи вбачається, що 16.03.2018 р. у місті Херсоні сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача автомобіля "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3
Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 16.03.2018 р. ОСОБА_3 є винною особою у скоєнні ДТП.
Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу від 28.03.2018 р., наданого позивачем, вартість відновлювального ремонту, завданого власнику автомобіля марки "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 24 972,47 грн., а рахунку СТО № 1826 від 26.04.2018 р. - 19 600,00 грн. (із урахування коефіцієнту зносу).
У подальшому, на підставі страхового акту № 006.00362518-1 від 08.05.2018 р. згідно з платіжним дорученням № 994547 від 08.05.2018 р. позивач відшкодував страхувальнику (потерпілій особі) матеріальний збиток у загальній сумі 19 600,00 грн, що був заподіяний страхувальником ПАТ "СК "Євроінс Україна".
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ч. 1 ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи, якій належить автомобіль "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ "СК "Євроінс Україна" згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2364911.
Отже, відповідач є особою, відповідальною за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді шкоду та згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" він відповідає за вимогами позивача (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") як страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів потерпілій особі в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Матеріали справи свідчать, що 29.05.2018 р. позивач (ПрАТ "СК "Арсенал Страхування"), як особа, яка здійснила відшкодування потерпілому збитку, завданого внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, звернувся до страховика винної особи - ПАТ "СК "Євроінс Україна" із заявою про компенсацію страхового відшкодування у сумі 19 600,00 грн., тобто із дотриманням річного строку, передбаченого положенням статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Розглянувши вказану вимогу, відповідач 15.06.2018 р. здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі 8 244,27 грн., що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 10295 від 15.06.2018 р.
Проте, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не погоджується із такою сумою та просить стягнути з відповідача решту некомпенсованого йому страхового відшкодування у розмірі 11 355,73 грн.
Вирішуючи спір по суті та перевіряючи доводи сторін, суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який застосовується у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечєння відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з п. 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи (вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.07.2018 р. у справі № 924/675/17).
Також відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, розраховуються у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням зносу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах по справі № 910/6094/17 від 02.05.2018 р., по справі № 910/5001/17 від 12.03.2018 р., по справі № 910/20199/17 від 01.06.2018 р., по справі № 910/22886/16 від 01.02.2018 р., по справі №910/171/17 від 02.10.2018 р.
Як вже було встановлено судом, у акті страхового відшкодування ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" № 006.00362518-1 від 08.05.2018 р., сума страхового відшкодування була визначена позивачем на підставі звіту оцінки транспортного засобу від 28.03.2018 р. та рахунку-фактури СТО № 1826 від 26.04.2018 р. з урахуванням коефіцієнту зносу деталей пошкодженого автомобіля марки "Фольксваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 19 600,00 грн.
Водночас, як вбачається з указаних доказів, сума матеріального збитку визначалась позивачем без урахування величини втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля, оскільки, на його думку, дана складова не є об'єктом страхування, укладеного із страхувальником договору добровільного страхування транспортного засобу.
З цього приводу суд зазначає, що правовідносини, які виникли між позивачем та його страхувальником - ОСОБА_1 на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 804/17-Т/Хр від 29.09.2017 р., не є предметом розгляду у даній справі, натомість, відповідно до п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним та має бути застосований у спірних правовідносинах, страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Також відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків) (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-760цс15 від 16.12.2015р.).
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ (вказаний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 13.05.2019 у справі № 369/2403/17ц).
Визначаючи суму матеріального збитку з урахуванням вказаного складника, суд призначив у справі автотоварознавчу експертизу, проте, експертне дослідження виконане не було.
У той же час, відповідач надав власний звіт про оцінку транспортного засобу № 17201 від 07.06.2018 р., відповідно до якого розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Фольксваген", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіціенту зносу склав 16 488,54 грн. До вказаної суми матеріального збитку увійшли 8 244,27 грн. - вартість ремонту пошкодженого автомобіля та величина втрати товарної вартості транспортного засобу, що складає 8 244,27 грн.
Таким чином, суд вважає, доведеною належним чином вартість матеріального збитку з урахуванням коефіціенту зносу та величиною втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля в сумі 8 244,27 грн.
Водночас, судом вже встановлено та не заперечується сторонами, що до відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив позивачу указану суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 10295 від 15.06.2018 р. За таких обставин, позовні вимоги ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" задоволенню не підлягають.
У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариство "Cтрахова компанія "Арсенал Страхування" до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування у сумі 11 355,73 грн.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2020 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.