23.01.2020 м. Ужгород Справа № 907/672/19
Господарський суд Закарпатської області у складі
головуючого судді Ушак І.Г.
за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного акціонерного товариства «Племінний завод Закарпатський» с. Гать, Берегівський район (далі - позивач, ПрАТ Племзавод)
до малого підприємства «Клевер» смт. Кольчино, Мукачівський район (далі - відповідач, МП Клевер)
про стягнення 97105,07 грн.
представники:
позивача - Огородник О. В., адвокат
відповідача - Новікова І. С., адвокат
Позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення зазначеної суми, як суми вартості недопоставлених товарів (будівельних матеріалів) попередньо оплаченої позивачем згідно пред'явленого відповідачем рахунку. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи, не заперечуючи наведених позивачем фактичних обставин справи щодо господарських операцій здійснених сторонами з попередньої оплати та часткової поставки товарів, заперечує проти позову. Посилається на відсутність домовленостей з поставки товарів позивачеві, вважає, що позивач повинен був отримати товар у відповідача, однак не звернувся за отриманням. За таких обставин, оскільки позивач без зазначення причин відмовився від отримання оплаченого товару, фактично розірвавши домовленості сторін, вважає, що його вимога про повернення коштів не підлягає задоволенню.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, встановив наступне.
18.10.16 МП Клевер виставило позивачеві рахунок № 0022 для оплати вартості будівельних матеріалів на загальну суму 128188,07 грн.
5.12.16 ПАТ Племзавод платіжним дорученням № 237 перерахував відповідачеві кошти на суму 128188,07 грн., зазначивши призначенням платежу оплату згідно рахунку № 0022.
20.12.16 за накладною № 0049 МП Клевер поставив, а ПАТ Племзавод отримав будівельні матеріали загальною вартістю 31083,00 грн.
З наведеного вбачається, що сторони перебували у договірних відносинах, уклавши господарський договір у спрощений спосіб шляхом обміну документами, що підтверджують пропозицію укласти договір та підтвердження прийняття такої.
Таке відповідає приписам ст. 181 ГК України, якими встановлено, що за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами, однак допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За приписами ст.ст. 638-640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти.
За приписами ст.ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття; відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною; якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, сторони за змістом наведених приписів господарського та цивільного законодавства перебували у договірних відносинах, які аналогічні правовідносинам поставки згідно ст. 265 ГК України, у яких одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Так, згідно ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не встановили строків виконання зобов'язань, однак 26.12.17 ПрАТ Племзавод листом за № 29-06/233, який одержано нарочним відповідачем, просив останнього у строк до 29.12.17 повернути кошти в сумі 97105,07 грн. перераховані платіжним дорученням № 237 від 7.02.17 згідно рахунку № 0022 у зв'язку з частковою поставкою товарів.
14.11.18 ПрАТ Племзавод надіслав відповідачеві аналогічного змісту претензію.
Відповідач не повернув позивачеві кошти та не надав відповіді на зазначені лист та претензію, що послугувало підставою звернення ПрАТ Племзавод до суду з даним позовом про повернення суми, що становить різницю вартості попередньо оплачених позивачем товарів та вартості поставлених відповідачем товарів.
За наведених фактичних обставин даної справи вимоги позивача про повернення сплачених коштів є правомірними з огляду на приписи ч. 1 ст. 670 ЦК України, якими встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 693 ЦК України - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При цьому, заперечення відповідача проти позову з посиланням на можливість позивачем отримати товари не можуть бути судом прийняті до уваги у силу наведених приписів цивільного законодавства, а також з огляду на ч. 2 ст. 664 ЦК України, якою встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це (ч. 1); якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ч. 2).
Отже, оскільки у спірних відносинах сторони не встановили доставки товару продавцем або передачі товару у його місцезнаходженні, відповідач не довів виконання ним як продавцем свого обов'язку передачі покупцеві товару на суму попередньо сплачених коштів у порядку передбаченому ч. 2 ст. 664 ЦК України, позивач вправі вимагати повернення коштів, що становлять вартість непереданих товарів. За наведеного позовні вимоги ПрАТ Племзавод підлягають задоволенню. З МП Клевер належить стягнути 97105,07 грн.
За змістом ст. 129 ГПК України на відповідача належить покласти судові витрати позивача пов'язані з розглядом справи, які включають 1921,00 грн. - судового збору та 14640,00 грн. витрат на правничу допомогу, як такі, що доведені матеріалами справи; в частині витрат на правничу допомогу - їх розмір є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом виконаних робіт; ціною позову.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з малого підприємства «Клевер» смт. Кольчино, Мукачівський район на користь приватного акціонерного товариства «Племінний завод Закарпатський» с. Гать, Берегівський район заборгованість на суму 97105,07 грн. та у відшкодування судових витрат - 16561,00 грн.
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.02.20р.
Суддя Ушак І.Г.