Рішення від 29.01.2020 по справі 120/3837/19-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 січня 2020 р. Справа № 120/3837/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-1, МВС України), управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області (далі - відповідач-2) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №155 о/с від 08.09.2009 його звільнено з посади заступника начальника - начальника чергової частини штабу головного управління МВС України у Вінницькій області на підставі п. «б» ст. 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ №114 від 29.07.1991.

05.10.2009 року за результатами огляду обласною МСЕК йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, в зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. В подальшому, 14.06.2019 року, за результатом повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%.

Як наслідок, 14.06.2019 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою та необхідним пакетом документів про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Однак, за результатами розгляду зазначеного звернення, 14.08.2019 року листом МВС України №15/2-3296 матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто без розгляду, оскільки вони не відповідають вимогам п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ № 850 від 21 жовтня 2015 року (далі - Порядок №850). Лист аналогічного змісту направлено позивачу і Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області за №206/22-2019 від 16.09.2019.

Позивач вважає, що таким чином відповідач - 1, в порушення вимог Порядку №850 безпідставно відмовив йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду 2-ї групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, чим порушив його права та законні інтереси, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подання відзивів на позовну заяву.

У встановлений судом строк 24.12.2019 року відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, згідно якого він заперечує проти задоволення позову та вказує, що відповідно до п. 4 Порядку №850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Таким чином, оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 немає.

27.12.2019 року відповідач-2 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позову вказуючи, що оскільки після первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, тому правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850 немає, оскільки такі випадки не передбачені зазначеним Порядком.

Також зазначає, що ліквідаційною комісією УМВС України у Вінницькій області не допущено протиправних дій чи бездіяльності щодо ОСОБА_1 , адже відповідно до вимог Порядку №850, було отримано документи на призначення одноразової грошової допомоги, сформовано висновок та направленого його до МВС України. Однак, рішення щодо затвердження висновку, призначення та виплати одноразової грошової допомоги не є повноваженнями УМВС України у Вінницькій області.

28.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача-1, в якій він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Додатково позивач вказав, що Закон України « Про міліцію » та Порядок №850 не містять жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності. Також позивач наголошує, що відповідач безпідставно посилається на положення п. 4 Порядку №850, оскільки спірні правовідносини взагалі ним не регулюються, враховуючи, що позивач взагалі не отримував одноразової грошової допомоги, ні у зв'язку з встановленням йому 3 групи інвалідності, ні як інвалід 2 групи.

Також, 28.12.2019 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача-2, в якій він підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Додатково зазначає, що він раніше не отримував одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ, а пізніше ІІ групи інвалідності, отриманих внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку з чим, твердження відповідача, що позивач реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги є таким, що не відповідає дійсності. Також, зазначив, що обмеження в часі працівника органів внутрішніх справ на отримання одноразової грошової допомоги є прямим порушенням конституційних прав громадян, як наслідок, є незаконним.

Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в позовній заяві, відзивах та відповідях на відзив, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №155 о/с від 08.09.2009 року полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з 8.09.2009 року з органів МВС у відставку з посади заступника начальника - начальника чергової частини штабу (на правах управління) Головного управління МВС України у Вінницькій області, відповідно до пункту "б" статті 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ( а.с. 20 ).

05.10.2009 року обласною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 вперше встановлена третя група інвалідності, захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, без встановлення ступеня втрати професійної працездатності ( а.с. 19 ).

14.06.2019 року за наслідками повторного огляду обласною МСЕК №1 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності безстроково та встановлено 70 % втрати працездатності у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ ( а.с. 16 - 17 ).

14.06.2019 року позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, додавши до вказаної заяви ряд необхідних документів ( а.с. 14 ).

Управлінням МВС України у Вінницькій області складено та направлено до МВС України висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України « Про міліцію » та пункту 3.2 Порядку № 850, в зв'язку з встановленням інвалідності, у розмірі згідно з розрахунком 384200 грн., при цьому зазначено, що раніше виплачена сума - 0,00 грн. ( а.с. 15 ).

Листом № 15/2-3296 від 14.08.2019 року департаменту фінансово-облікової політики МВС України матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , були повернуті на адресу Ліквідаційної комісії УМВВС України у Вінницькій області, в зв'язку з їх невідповідністю вимогам п. 4 Порядку № 850 від 21.10.2015 року ( а.с. 13 ).

Щодо повернення матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивача повідомлено листом голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області від 16.09.2019 року №206/22-2019 ( а.с. 12 ).

Не погоджуючись з такими діями відповідачів щодо відмови у прийнятті рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2-ї групи інвалідності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Питання виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну врегульовано ст. 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, судом враховано, що Закон України "Про міліцію" втратив свою чинність 07.11.2015 року на підставі Закону України "Про Національну поліцію", однак, положеннями абзацу 3 пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Такий порядок визначався частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначених положень, постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з п. 1 Порядку №850, ці Порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, при цьому розмір такої допомоги залежить, зокрема, від встановленої групи інвалідності.

Так, згідно з п.п. 2 п. 3 Порядку, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Як уже зазначалось судом вище, 05.10.2009 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Разом з тим, йому не було здійснено виплату одноразової грошової допомоги в передбаченому розмірі. Зазначений факт не заперечувався відповідачами у відзивах, також про протилежне відповідачами не надано відповідних доказів.

В той же час у висновку від червня 2019 року про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України « Про міліцію » та пункту 3.2 Порядку № 850, в зв'язку з встановленням інвалідності, зазначено, що раніше виплачена сума - 0,00 грн. ( а.с. 15 ).

14.06.2019 року позивачу за рішенням МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Тобто, із цього часу в позивача виникли нові підстави, які згідно п. 3 Порядку № 850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для ІI групи інвалідності - 200 кратному прожитковому мінімуму, установленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Разом із тим, повертаючи матеріли на призначення одноразової грошової допомоги, відповідач 1 посилається на положення п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги.

Із такими доводами відповідача суд не погоджується, вважає їх хибними, з огляду на таке.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (пункти 2, 13 Порядку № 850).

Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової грошової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності. Тобто, таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.

Таким чином, днем виникнення у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи є вказана у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 11.06.2019 року. І, відповідно, від цієї дати протягом трьох років за позивачем зберігається право на отримання зазначеної допомоги.

Суд зауважує, що позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, 14.06.2019 року, додавши до вказаної заяви ряд необхідних документів ( а.с. 14 ). Таким чином, позивачем заявлено вимоги щодо виплати грошової допомоги в строки, встановлені Порядком № 850.

Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку №850, на які посилається відповідач 1, не позбавляють особу права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.

Тобто, у випадку, коли між первинним встановленням інвалідності та встановленням вищої групи чи іншої причини інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли вища група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення нижчої групи інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.

В той же час, як наголошено судом вище, позивачу раніше взагалі не здійснювалась виплата одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи, в передбаченому розмірі.

Таким чином, жодних обмежень щодо призначення та виплати позивачу, за наявності встановлених для цього підстав, грошової допомоги за наслідком встановлення ІІ (вищої) групи інвалідності як Порядок № 850, так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають.

Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку № 850, однак таких по відношенню до ОСОБА_1 виявлено не було.

Таким чином, відповідач 1 внаслідок помилкового трактування змісту п. 4 Порядку №850 порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 безпідставно повернуто матеріали позивача щодо призначення грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності ІІ групи.

Водночас, надаючи оцінку безпосередньо змісту заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, тобто способу захисту свого порушеного права, який останній обрав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком документів МВС України зобов'язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову в призначенні вказаної грошової допомоги.

Разом з тим, за результатом розгляду документів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, відповідач 1 жодного з зазначених вище рішень не прийняв та всупереч пункту 9 Порядку № 850, листом від 14.08.2019 року №15/2-3296 повернув ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області матеріали, як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що можливість повернення документів як таких, що не відповідають вимогам законодавства Порядком № 850 не передбачена, а тому повернення Міністерством внутрішніх справ України документів позивача без прийняття рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 19.02.2019 по справі № 802/498/18-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин, в силу положень ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідачем 1 жодного рішення відповідно до п. 9 Порядку №850 не приймалось, таким чином відповідачем фактично вчинено бездіяльність щодо розгляду заяви позивача та висновку про призначення одноразової грошової допомоги.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України №15/2-3296 від 14.08.2019 року, що полягає у неприйнятті рішення по заяві ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, підлягає частковому задоволенню.

При цьому, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

В даному ж випадку, з метою належного захисту прав позивача, суд проходить до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та визнання протиправною бездіяльності МВС України щодо не прийняття рішення по заяві та документах ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІI групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Як передбачає частина 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З урахуванням повноважень суду при задоволенні позову, передбачених ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити і інші заявлені позовні вимоги позивача, як такі, що є похідними від першої вимоги та є обгрунтованими, і приходить до висновку про зобов'язання Ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області в 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року; а також зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути отримані від Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області документи та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до пп. 2 п. 3 та п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд приходить до переконання, що наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, відповідно до вище наведених мотивів.

Керуючись положеннями статті 139 КАС України, враховуючи те, що позивач звільнений від справи судового збору, а інші судові витрати відсутні, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві та документах ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію УМВС у Вінницькій області в 15-денний строк після отримання заяви та повного пакету документів від позивача, надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності, відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, з урахуванням висновків суду, повторно розглянути отримані від Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області документи та прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 про призначення та виплату грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до пп. 2 п. 3 та п. 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач 1: Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ: 00032684, адреса: вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601);

Відповідач 2: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 08592106, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницька область, 21050).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна