Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 208/2742/17
провадження № 61-21586св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі судді Демченко Е. Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з червня 2006 року по вересень 2015 року проживав однією сім'єю з відповідачем, у них народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина знаходиться на його утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча в змозі її надавати, але ухиляється від утримання дитини, не займається її вихованням.
Позивач просив стягувати аліменти з ОСОБА_2 на його користь на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття з 23 травня 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно та у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до її повноліття починаючи з 28 липня 2017 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640,00 грн в дохід держави.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що дитина знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_1 , що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем. ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у встановлені строки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
03 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 208/2742/17, витребувано її з Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі ухвали Верховного Суду від 16 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує, що апеляційний суд виходив з того, що у вказаному випадку строк на оскарження пропущений, при цьому не звертаючи увагу на те, що строк фактично пропущений не був, оскільки скарга була подана в межах строку апеляційного оскарження.
У касаційній скарзі зазначається, що повернення поштового конверта за закінченням терміну зберігання не є доказом отримання ухвали суду апеляційної інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що подаючи повторно апеляційну скаргу на рішення першої інстанції ОСОБА_2 було достовірно відомо про результат розгляду апеляційним судом її первісної апеляційної скарги. Відповідач мала необмежену можливість до листопада 2019 року ознайомитись з матеріалами справи та дізнатися про результат розгляду її апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, щобатьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що вбачається зі свідоцтва про народження дитини (а.с. 5).
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2017 року місце проживання дитини - ОСОБА_3 , визначено з матір'ю ОСОБА_2 , за місцем її проживання, але в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався той факт, що дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху для виконання вимог статті 356 та статті 357 ЦПК України, а саме для надання оригіналу квитанції про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважності підстав його пропуску, з наданням терміну для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. Копія вищезазначеної ухвали була направлена на дві адреси скаржника 06 листопада 2018 року (а.с. 91).
18 грудня 2018 року копію вищезазначеної ухвали було повторно направлено на адресу ОСОБА_2 (а.с. 95), у зв'язку з поверненням поштового відправлення з відміткою на конверті - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 92-94). До апеляційного суду у січні 2019 року повернулися поштові відправлення з відміткою на конверті - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 96-101).
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Положеннями частини третьої статті 185 ЦПК України визначено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовноїзаяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на апеляційне оскарження судового рішення безпосередньо залежить від своєчасності отримання рішення суду першої інстанції, тобто поновлення строків є можливим з підстав несвоєчасності отримання рішення (ухвали, постанови) суду.
При обчисленні процесуальних строків суду слід враховувати всі обставини справи.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинне бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
За правилами статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу залишено без руху, з наданням терміну для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. Копія вищезазначеної ухвали була направлена на дві адреси скаржника 06 листопада 2018 року (а.с. 91).
18 грудня 2018 року копію вищезазначеної ухвали було повторно направлено на адресу ОСОБА_2 (а.с. 95), у зв'язку з поверненням поштового відправлення з відміткою на конверті - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 92-94).
До апеляційного суду у січні 2019 року повернулися поштові відправлення з відміткою на конверті - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 96-101).
Водночас приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення кореспонденції суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування учасника справи. Повернення кореспонденції суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, провадження № 14-507цс18, справа № 752/11896/17).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідача за місцем його реєстрації повідомляли про надходження на його ім'я будь-якої кореспонденції.
Таким чином, зважаючи на зазначені обставини, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голднер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герен проти Франції» від 29 липня 1998 року, § 37, рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Крім того, у рішенні у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62).
Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі не може вважатися законною та обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Згідно частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 402, 406, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк І. М. Фаловська