Іменем України
07 лютого 2020 року
Київ
справа №826/22243/15
адміністративне провадження №К/9901/41959/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі №826/22243/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» (далі - позивач, товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю проведення позивачу донарахувань з податку на прибуток згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення огляду на те, що взаємовідносини по придбанню у ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD послуг програмного забезпечення здійснювались на підставі належних первинних документів. За викладеного позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків, таких як зміна майнового стану сторін та зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю позивача, за господарськими операціями між сторонами є безпідставними, а висновки контролюючого органу викладені у акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства помилковими.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що позивачем не доведено, що послуги отримані від ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD пов'язані із веденням господарської діяльності Публічного акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» і використовуються ним з метою подальшого отримання прибутку.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2017 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позову.
В свою чергу, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з безпідставності проведення позивачу донарахувань згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що витрати операційної діяльності у зв'язку з отриманням від ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD права користування програмним забезпеченням безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та повністю підтверджуються належними первинними документами. Суд спростував доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем витрат з порушенням положень податкового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 по 31.12.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, положень підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 154187,00грн.
За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 08.05.2015 №267/1-26-50-22-08/05440979 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0003592208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 192734,00грн, у тому числі: 154187,00грн за основним платежем та 38547,00грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для проведення позивачу вказаних донарахувань став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій по придбанню у ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD послуг програмного забезпечення, з огляду на те, що отримані на підставі ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 укладеної з ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD послуги не пов'язані із веденням господарської діяльності Публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061». Такий висновок податковим органом зроблено у зв'язку з неможливістю встановити взаємозв'язок витрат понесених за наслідком підписання акта від 30.09.2013 №б/н на суму 75000,00євро (811509,30грн) з господарською діяльністю позивача та відсутністю можливості встановити право власності компанії ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD на права, які надаються за ліцензійною угодою від 01.01.2012 №15/2-А-0411 позивачу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, в якому проводилася перевірка між позивачем (ліцензіат) та ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD (ліцензіар) укладено ліцензійну угоду програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411, відповідно до якої дана угода не є договором купівлі-продажу програмного забезпечення чи послуг, а лише дає ліцензіату обмежені права на використання програмного забезпечення та пов'язаних з ними матеріалів, описаних нижче в угоді, і накладає на ліцензіата певні зобов'язання щодо захисту програмного забезпечення та пов'язаних з ними матеріалів від несанкціонованого використання, відтворення, розповсюдження або публікації. Програмне забезпечення та пов'язані з ним матеріали належать ліцензіару та захищені законом про авторське право і застосованими міжнародними договорами та/або конвенціями.
Статус бенефіціарного власника роялті та об'єкт права інтелектуальної власності (програмне забезпечення) належить ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD. Дохід іноземного ліцензіара у вигляді роялті одержаних від ліцензіата належить такому нерезиденту - ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD, як власнику об'єкта права інтелектуальної власності на підставі договору.
Судами також встановлено, що позивачем, у підтвердження виконання умов договірної угоди, руху активів в процесі здійснення господарських операцій між сторонами, було надано копії документів: ліцензійну угоду програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 та акт виконаних робіт.
8. У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві вказує про порушення судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права; перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки; вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу та фактичних обставин справи щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентом по придбанню послуг програмного забезпечення, що було встановлено під час проведення перевірки; зазначає про ненадання належної оцінки доказам, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті позовних вимог. Зокрема, контролюючий орган посилається на безпідставність формування позивачем даних податкового обліку за результатом взаємовідносин з ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD по придбанню послуг програмного забезпечення отриманих позивачем на підставі ліцензійної угоди, з огляду на непідтвердження належними доказами факту понесених витрат на придбання таких послуг з господарською діяльністю позивача. На переконання податкового органу, Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» фактично жодних послуг в задекларованих обсягах не отримувало, а тому підстави для формування витрат відсутні.
9. У свою чергу Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061» не скористалося своїм правом та не подало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
10. Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
10.4. Підпункт 138.10.4 пункту 138.10 статті 138.
До складу інших витрат включаються: інші операційні витрати, що включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності»; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
10.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.6. Підпункт 140.1.2 пункту 140.1 статті 140.
До складу витрат не включаються нарахування роялті у звітному періоді на користь особам, яким нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такої плати за послуги за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати таку винагороду іншим особам.
11. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
12. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
12.1. Пункт 1.2 статті 1.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
12.2. Пункт 2.1 статті 2.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.
14. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов'язань на підставі господарських операцій.
15. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
16. Верховний Суд звертає увагу, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суму прибутку чи податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017), частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній після 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
18. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
19. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
21. Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо неможливості із наданих позивачем документів встановити зміст, обсяг та економічну доцільність здійснених операцій, які саме послуги надавалися, а також їх зв'язок з господарською діяльністю позивача та використання отриманих результатів у господарській діяльності останнього, а відповідно і неправомірність формування позивачем витрат за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) щодо оцінки доказів, та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право на формування витрат за такими операціями.
22. Так, судом першої інстанції за результатами детального аналізу пред'явлених позивачем копій первинних документів (копія ліцензійної угоди програмного забезпечення від 01.01.2012 №15/2-А-0411 та акта виконаних робіт) встановлено, що зміст первинних документів містить лише загальне формулювання послуг, що свідчить про їх формальний характер, зокрема, акт виконаних робіт не містить конкретизованого змісту та обсягу наданих послуг у вартісному виразі на суму 75000,00євро, що свідчить про недоведеність фактичного виконання такого роду послуг.
Позивачем не надано доказів, які б підтверджували економічну доцільність придбання спірних послуг у ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD, не підтверджено обґрунтованість господарської мети при укладанні спірної угоди з вказаним контрагентом з урахуванням специфіки виду економічної діяльності, якою займається Публічне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061», а також не доведено, що послуги отримані від ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD пов'язані із веденням господарської діяльності Акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» та використовуються останнім з метою отриманням доходу.
23. Також під час розгляду справи в обох судових інстанціях позивачем не надано жодних доказів на підтвердження фактичного понесення ним витрат у зв'язку з підписанням акта виконаних робіт від 30.09.2013 на суму 75000,00євро (811509,30грн).
24. Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання позивача на звіт про незалежну оцінку вартості права користування програмним забезпеченням - програмою управління автопарком «DR», що належить Публічному акціонерному товариству «Київське автотранспортне підприємство 13061», оскільки вказаний звіт надає інформацію виключно грошовій оцінці програмному забезпеченню, а не свідчить про використання такого програмного забезпечення у господарській діяльності позивача.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами реалізовані позивачу ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD послуги.
Вказані факти, з урахуванням встановлених податковою інспекцією у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставин, були цілком об'єктивно розцінені судом першої інстанції, як свідчення необґрунтованості податкової вигоди платника.
25. Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність Публічним акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» правомірності формування витрат за спірними операціями по придбанню послуг програмного забезпечення отриманих на підставі ліцензійної угоди від 01.01.2012 №15/2-А-0411 укладеної з ILOGICS INVESTENT COMPANY LTD є правильним.
26. Верховний Суд вважає умотивованим висновок суду першої інстанції про те, що у розглядуваному випадку платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
27. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
28. Судом першої інстанції в повному обсязі встановлено фактичні обставини справи та досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Підприємством було сформовано витрати та податковий кредит, оцінка доказів зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і контролюючим органом.
29. Враховуючи конкретно встановлені обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем, з огляду на приписи процесуального закону (частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до витрат операцій з придбання послуг, які не спричинили настання реальних правових наслідків.
30. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи в сукупності, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягає задоволенню.
31. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
32. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №826/22243/15 скасувати.
Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2017 у справі №826/22243/15.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду