про відмову у відкритті касаційного провадження
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа №160/5815/19
провадження №К/9901/3340/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 в справі № 160/5815/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
24.06.2019 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06.06.2019 № ДН2109/274/НД/АВ/ТД-ФС/524.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2109/274/НД/АВ/ТД-ФС/524 від 06.06.2019 року, згідно з якою Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 751 140 гривень.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області залишено без руху та надано десятиденний строк з дати отримання ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду документа про сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2019 у задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, а апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 в справі № 160/5815/19 повернуто скаржнику.
Після повернення апеляційної скарги Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повторно звернулось до суду з апеляційною скаргою.
Разом з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що під час попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою він не мав можливості сплатити судовий збір через те, що не було відповідного фінансування.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було залишено без руху через пропуск заявником строку на апеляційне оскарження та визнання неповажними причин пропуску строку, які відповідач виклав у своєму клопотанні. Надано заявнику десятиденний строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин, які підтверджували б поважність причин пропуску вказаного процесуального строку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 відмовлено Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 в справі № 160/5815/19.
30.01.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 в справі № 160/5815/19.
Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області вимоги своєї касаційної скарги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, і зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може бути потреба дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «добропорядного публічного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження відповідач не зазначив.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у цій справі з дотримання норм процесуального права.
Отже, подана Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись положеннями пункту 5 частини першої, приписами частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 в справі № 160/5815/19.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб