Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 825/2191/18
адміністративне провадження № К/9901/63397/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у письмовому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018р. (суддя - Баргаміна Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. (судді - Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Бабенко К.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні індексації пенсії відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078;
зобов'язати відповідача провести індексацію його пенсії відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, та виплатити індексовану відповідно до п.п. 1-1 п. 1 цього Порядку пенсію із врахуванням раніше виплачених сум, стягнувши індексацію за період з січня 2015 року по квітень 2018 року включно в сумі 19954 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідачем індексація його пенсії проведена з порушенням вимог Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078. Вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача за період з січня 2015 року по квітень 2018 року він недоотримав пенсію в сумі 19954 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р., в задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що в бюджеті Пенсійного фонду України не передбачаються окремо витрати на індексацію, оскільки це є безпосередня складова пенсійного забезпечення, а тому індексація має виплачуватись за рахунок коштів, передбачених саме на пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому посилання відповідача на відсутність коштів в бюджеті є безпідставними та необґрунтованими, оскільки щороку в бюджеті Пенсійного фонду залишались невикористані кошти, яких достатньо для виплати індексації його пенсії.
Відсутність в бюджеті Пенсійного фонду України коштів на фінансування проведення індексації пенсії не може бути законною підставою для відмови в проведенні індексації пенсії, оскільки це порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право особи мирно володіти своїм майном.
Крім того, посилається на те, що індексацію відповідач припинив нараховувати йому у грудні 2014 року, в той час як зміни до Порядку №1078, якими передбачалось проведення індексації в межах бюджету Пенсійного фонду, внесені лише 09.12.2015р., тобто через рік після незаконного припинення нарахування індексації. У звязку з відсутністю затвердженого Кабінетом Міністрів України особливого порядку проведення індексації, у вказаний період підлягали застосуванню норми Порядку №1078 в редакції від 13.02.2014р. та 15.09.2015р., за якими індексація пенсій провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду.
Вважає, що судами безпідставно не застосовано норми Порядку №1078 щодо заборони зменшення фіксованої суми індексації. Відповідач протиправно щоразу зменшує фіксовану суму індексації на суму підвищення пенсії, внаслідок чого реального підвищення пенсії не взагалі не відбувається напротязі 4 років, а також норми Закону №7788-ХІІ, яким передбачено, що підвищення пенсії не може бути менше 2% мінімальної пенсії за віком, що у даному випадку не відповідає закону.
Посилається на те, що відмова відповідача у виплаті індексації пенсії за відсутності доказів обмеження фінансових ресурсів бюджету не може вважатися правомірною.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Посилається на те, що з 01.01.2015р. проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України, а тому діючі на сьогоднішній час обмеження на проведення нарахування та виплату індексації застосовуються відповідачем у чіткій відповідності із розмірами бюджетних асигнувань.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, та з 23.05.2014р. отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». (а.с. 13)
24.02.2018р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести індексацію (перерахунок, підвищення) його пенсії відповідно до вимог діючого законодавства; надати йому відомості про щомісячний розмір пенсії, виплаченої йому з часу її призначення у травні 2014 року по даний час; надати йому детальний розрахунок отримуваної ним пенсії із зазначенням всіх даних та показників, які впливають на визначення її розміру. (а.с. 14)
Листом від 16.03.2018р. №52/10/Д-3 відповідач повідомив позивачу, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється виходячи з фіксованих сум індексації. (а.с. 15 - 17)
02.04.2018р. позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області зі скаргою на відмову в проведенні перерахунку (індексації) пенсії, в якій просив задовольнити скаргу та надати відповідачу розпорядження про здійснення індексації (підвищення) пенсії відповідно до вимог законодавства. (а.с. 18)
Листом від 23.04.2018р. 2645/02/Д-12 ГУ ПФУ в Чернігівській області повідомив позивача про те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється виходячи з фіксованих сум індексації. (а.с. 18 - 21)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний Бюджет України на 2015 рік» передбачено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік, а норми і положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наведені норми є чинними та не скасовані в установленому законом порядку, а вимоги пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не визнані неконституційними. Таким чином, з 01.01.2015р. проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, суди виходили з того, що Кабінетом Міністрів України на виконання Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» винесено постанову від 09.12.201р.5 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою затверджено зміни до Порядку №1078, які підлягали застосуванню, починаючи з 01.12.2015р. Так, пункт 6 Порядку № 1078 доповнено абзацом, який передбачає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Також суди виходили з того, що постановами Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №202, від 25.02.2015р. №67, від 10.03.2016р. №190 та від 18.01.2017р. №17 затверджені бюджети Пенсійного фонду України на 2014 - 2017 роки, якими не передбачено видатки на проведення індексації пенсії у відповідні роки.
Суди дійшли висновку, що проведення індексації наростаючим підсумком та виплата фактично нарахованих сум проводиться виключно у межах бюджетних асигнувань на вказані цілі, встановлених Кабінетом Міністрів України. Діючі на сьогоднішній час обмеження на проведення нарахування та виплату індексації мають застосовуватися управлінням у чіткій відповідності із розмірами бюджетних асигнувань, оскільки такі норми є чинними та не скасовані в установленому законодавством порядку.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003р. №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078 у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення. Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції чинній з часу виникнення спірних правовідносин до 01.01.2017р., пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи в спірні періоди належна позивачу пенсія індексувалась, на звернення позивача відповідач надавав відповідні пояснення та розрахунки розміру пенсії, яка була проіндексована.
В свою чергу, позивачем фактично оскаржуються протиправні на його думку дії відповідача щодо проведення індексації з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17.07.2003р. №1078, внаслідок чого протиправно було зменшено розмір індексації пенсії.
При цьому, із змісту наявних в матеріалах справи відповідей пенсійних органів вбачається, що зменшення розміру індексації пенсії позивача відповідач пов'язував не з відсутністю бюджетного фінансування, як помилково визначили суди попередніх інстанцій, а з підвищенням розміру пенсії позивача і відповідно перерахунком розміру індексації відповідно до вимог абзацу 3 пункту 5 Порядку №1078.
Таким чином, в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи неповно встановлені фактичні обставини справи та застосовано законодавство, яке не у повній мірі регулює спірні правовідносини.
Крім того, наявні і досліджені судами попередніх інстанцій відповіді пенсійних органів вказують на те, що у спірні періоди індексація пенсії позивача здійснювалась виходячи з фіксованих сум індексації, позивач такі дії відповідача вважає протиправними, однак судами не надано оцінку законності таких дій відповідача на підставі зібраних у справі доказів з посиланням на відповідні норми законодавства.
Крім того, застосовуючи до спірних правовідносин положення Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік», судами не враховано, що за змістом пункту 9 Прикінцевих положень Закону особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування затверджується Кабінетом Міністрів України лише на 2015 рік.
В подальші періоди таких обмежень на рівні відповідних законів встановлено не було. А тому висновки судів щодо правомірності дій відповідача щодо індексації пенсії позивача в межах бюджетних асигнувань протягом усього спірного періоду ґрунтується на не правильному застосуванні норм матеріального права.
За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 і 2 частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України ).
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук