06 лютого 2020 року
Київ
справа №640/3792/19
адміністративне провадження №К/9901/3679/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Солокова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 18 лютого 2019 року ВП № 58063068 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Амборського А.В. про накладення штрафу на ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 5100,00 грн. повністю;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 18 лютого 2019 року ВП № 58063154 державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Амборського А.В. про накладення штрафу на ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 5100,00 грн. повністю.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281 287, 288 КАС України передбачені: особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судового рішення та постанови і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: А.Г.Загороднюк
Судді: Л.О. Єресько
В.М. Соколов