06 лютого 2020 року
Київ
справа №1.380.2019.001962
адміністративне провадження №К/9901/30593/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді: Улицький В.З., Шавел Р.М.) у справі №1.380.2019.001962 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 6 березня 2019 року № UA209000/2019/000140/2 задоволено повністю.
Не погодившись з указаним рішенням, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару між визначеними митним органом та позивачем, і складає 436903,97 грн. Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги, становив 6553,56 грн.
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху була отримана Львівською митницею ДФС 12 вересня 2019 року.
23 вересня 2019 року на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2019 року відповідачем було направлено платіжне доручення №370 від 19 вересня 2019 року про сплату судового збору у сумі 2091,08 грн.
27 вересня 2019 року від Львівської митниці ДФС надійшло клопотання щодо сплати судового збору, відповідно до якого скаржник пояснив, що апеляційний суд помилково розрахував різницю між сумами мита і податку на додану вартість, які підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою відповідачем у рішенні про коригування митної вартості. У даній справі така сума становить 139404,87 грн., що і є ціною позову. Скаржник у поданому клопотанні також послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18), а також вказав на правильний, на його думку, розрахунок судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС було повернуто скаржнику через неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі.
Суд, повертаючи апеляційну скаргу, врахував подане відповідачем клопотання, але вказав, що у цій справі правильно було розраховано належну до сплати суму судового збору, виходячи з різниці показників митної вартості товару, визначених митним органом та позивачем.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Львівська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що апеляційний суд помилково ототожнив поняття «митні платежі» та «митна вартість» при розрахунку належного до сплати розміру судового збору. Втім, вказані поняття не є ідентичними, оскільки «митна вартість» це фактично ціна товарів, а «митні платежі» - податки на них нараховані, тому вартісне вираження цих понять є відмінним. На переконання скаржника, саме різниця між сумами мита і ПДВ, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, і є ціною позову. У цій справі така різниця становить 139404,87 грн., тоді як визначена апеляційним судом сума згідно з приписами статті 279 Митного кодексу України становить лише базу оподаткування митом товарів, які переміщуються через митний кордон України, і не є загальною сумою майнових вимог позивача.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Спірним у цій справі є питання визначення ціни позову, виходячи з якої має бути сплачено судовий збір за позовними вимогами майнового характеру про оскарження рішень про коригування митної вартості.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при розгляді цієї справи встановила, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами. Так, в постановах від 21 серпня 2018 року (справа №810/3206/17), від 31 січня 2019 року (справа №814/1045/16), була висловлена правова позиція, що оскільки предметом позову є рішення про коригування митної вартості товарів, то розрахунок судового збору має здійснюватися, виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була відкоригована оскаржуваними рішеннями.
У той же час, Верховним Судом в постановах від 12 червня 2018 року (справа №810/88/16), від 14 травня 2019 року (справа №826/8432/18), висловлену іншу правову позицію, згідно з якою розмір мита, який необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог, тобто ціною позову, при оскарженні рішення про коригування митної вартості. Такий висновок у зазначених рішеннях Верховного Суду ґрунтується на тому, що різниця між митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною контролюючим органом внаслідок коригування, згідно з приписами статті 279 МК України становить базу оподаткування митом товарів, і не вважається загальною сумою майнових вимог позивача.
Здійснюючий касаційний перегляд справи №1.380.2019.001962, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу, а також зазначити наступне.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.
Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень, є майновими.
Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921 грн.) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (19210 грн.).
Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.
Ціна позову є інститутом позовного провадження, що характеризує вартісне грошове вираження предмета спору між позивачем і відповідачем. Враховуючи положення частини 6 статті 7 КАС України, статті 173 ЦПК України, статті 163 ГПК України, що ціною позову є сума, яка може бути стягнута.
Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:
1) нарахування митних платежів;
2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;
3) ведення митної статистики;
4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Одним із обов'язків декларанта є у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).
Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.
Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).
З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару є базою оподаткування декларанта податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи з метою виконання та досягнення митних цілей покладено функціональні обов'язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.
Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару не впливає на майновий стан декларанта, майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 346 КАС України суд який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Згідно зі статтею 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 1.380.2019.001962 (провадження № К/9901/30593/19) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
Керуючись ст.ст. 346, 347 КАС України, суд,
Справу № 1.380.2019.001962 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, касаційне провадження у якій відкрито за скаргою Львівської митниці ДФС на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2019 року, передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
І.А. Васильєва
Є.А. Усенко ,
Судді Верховного Суду