Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/575/19
Номер провадження: 2/511/14/20
05 лютого 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Ільяшук А. В.,
секретаря судового засідання - Флора С.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності,
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власницею Ѕ частини житлового будинку із господарськими спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частини житлового будинку із господарськими спорудами є ОСОБА_2 . Земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений житловий будинок із господарськими спорудами перебувала у її та ОСОБА_2 спільному користуванні, пропорційна до їх часток у праві власності вищезазначеного житлового будинку із господарськими спорудами, тобто по Ѕ кожній. Коли вона звернулася за наданням правової допомоги стосовно можливості приватизації нею своєї Ѕ частини земельної ділянки, під час надання консультації адвокатом були здійснені запити до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, Державного земельного кадастру, на що була отримана інформація, із якої вона дізналася, що вказана земельна ділянка на підставі витягу з Державного земельного кадастру серії та номер: НВ-5104098992017 виданого 23 лютого 2017 року відділом у Роздільнянському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області, та на підставі рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VII від 10 квітня 2017 року, була передана у власність ОСОБА_2 . При складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованоїв АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 , з нею, як суміжним землекористувачем, в порушення п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, ст. 198 Земельного кодексу України, не були погоджені межі земельної ділянки, що є підставою для визнання незаконним та скасувати рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VII від 10 квітня 2017 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 та надання її у власність ОСОБА_2 , та державної реєстрації даної земельної ділянки.Тому просила суд визнати незаконним та скасувати рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VII від 10 квітня 2017 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,036 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 та надання її у власність ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,036 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1234001851239).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27 березня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, так як справа розглядається в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.
Справа тривалий час розглядалася судом у зв'язку із численними клопотаннями сторін про витребування доказів, неявку учасників з різних причин та подання заяв про відкладення розгляду справи, неявку свідків.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення, що відповідають змісту позовних вимог та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шарандак А.А., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 22.04.2019 року, в судовому засіданні 25.06.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, надав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.198-201), просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судові засідання 16.01.2020 року та 05.02.2020 року не прибув, не надавши докази поважності причин неявки.
Відповідач - представник Роздільнянської районної державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву в якій просив провести судове засідання без його участі. (т.1 а.с.58)
Відповідач - Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, голова Лиманської селищної ради надала суду заяву в якій зазначила, що Лиманська селищна рада ознайомлена з позовними вимогами ОСОБА_1 , але з вимогами позивача не згодна, та просила провести судове засідання без участі представника Лиманської селищної ради. ( т.1 а.с.125)
Третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Одеській областінадали суду пояснення в яких зазначили, що проект відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 розроблений на підставі рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VІІ від 10 квітня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність. Земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням 02.01-для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). ( т.1 а.с.176-178).
Представник Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Шабро В.В., яка діяла на підставі довіреності № 31-15-0.62-11762-19 від 08.01.2019 року, в судовому засіданні 25.06.2019 року, вказані письмові пояснення підтримала та зазначила, що в процесі приватизації спірної земельної ділянки права позивача порушені не були, заперечувала проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шарандака А.А., представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Шабро В.В., допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власницею Ѕ частини житлового будинку із господарськими спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про Державну реєстрацію прав, що зареєстровано у комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації», номер запису:161 в книзі:5. ( т.1 а.с.15).
Відповідач ОСОБА_2 є власницею іншої Ѕ частини житлового будинку із господарськими спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування будинку від 10.12.2002 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що зареєстровано у комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Бюро технічної інвентаризації», номер запису:19 в книзі:1. ( т.2, а.с.68-69).
Позивач надала суду технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 (інвентаризаційна справа №5-161, реєстровий номер 186 70802) виготовлений станом на 09.12.2011 року, згідно якого вона є власницею Ѕ частини вказаного будинку за рішенням суду, загальна площа земельної ділянки 1365 м2, під будинком, господарськими будівлями та спорудами: усього 279 м2, під будинком 177 м2, під господарськими будівлями та спорудами 102 м2 (т.1,а.с.17-21, т.2, а.с.14).
Як вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 06.03.2007 року, ОСОБА_2 є власницею Ѕ частини вказаного житлового будинку, площа земельної ділянки під будинком, господарськими будівлями та спорудами: усього 258 м2, під будинком 156 м2, під господарськими будівлями та спорудами 102 м2, загальна площа земельної ділянки не зазначена (т.2,а.с.70-72).
Для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 надано технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений станом на грудень 2013 року, де зазначено, що їй належить Ѕ частина вказаного житлового будинку, загальна площа земельної ділянки 1700 м2, під будинком, господарськими будівлями та спорудами: усього 153,4 м2, під будинком 67,4 м2, під господарськими будівлями та спорудами 86,0 м2 (т.1,а.с.96-99,162-166).
Спори між співвласниками житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу житлового будинку та земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за позовами як однієї, так і другої співвласниці, неодноразово були предметом розгляду Роздільнянського районного суду Одеської області, апеляційного суду Одеської області, ВССУ з 2006 року по 2016 рік (т.1,а.с.100-103,106-109, т.2 а.с.9-13, 19, 21, 31-38).
Однак ні житловий будинок, ні земельна ділянка не були поділені між співвласниками в натурі.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні власністю задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та яка порушує право користування земельною ділянкою /двором/ та ділить двір навпіл. В частині вимог до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відмовлено повністю, як заявлених безпідставно. Вирішено питання стягнення судових витрат на користь позивача. Суд в мотивувальній частині рішення встановив, що ОСОБА_1 навела докази належності їй на праві приватної власності за рішенням суду від 28.01.2011 року Ѕ частини вказаного будинку та навела докази того, що право користування вказаним двором ОСОБА_1 набула спільно з ОСОБА_2 внаслідок набуття нею права власності на частину будинку, таким же правом користується і ОСОБА_2 Вказане не протирічить вимогам ст.92 ЗК - право користування земельною ділянкою, ст.95 ЗК України - права користувачів, ст.116 ЗК України - набуття права користування земельною ділянкою та відповідно до вимог ст.120 ЗК перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, або споруду, або будівлю. Таким чином судом встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року ОСОБА_2 було відмовлено у встановленні запропонованого нею порядку землекористування, тобто вказана земельна ділянка та двір знаходяться у спільному сумісному користуванні без виділення долей - часток. Ніякого рішення жодним з органів місцевого самоврядування не приймалося. Тому суд прийшов до висновку, що збудована огорожа є перешкодою в користуванні Ѕ частиною будинку для ОСОБА_1 та порушує порядок користування земельною ділянкою, а тому вказана огорожа підлягає демонтажу. (т.2,а.с.19).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 грудня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 липня 2011 року - залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що збудована огорожа є перешкодою в користуванні Ѕ частини будинку для ОСОБА_1 та порушує порядок користування земельною ділянкою, а тому вказана огорожа підлягає демонтажу, оскільки ОСОБА_1 навела докази належності їй права приватної власності на частину будинку та навела докази того, що право користування вказаним двором ОСОБА_1 набула спільно з ОСОБА_2 внаслідок набуття нею права власності на частину будинку, таким же правом користується і ОСОБА_2 При цьому враховано, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 березня 2010 року ОСОБА_2 було відмовлено у встановленні запропонованого нею порядку користування, тобто вказана земельна ділянка та двір знаходяться в спільному сумісному користуванні без виділення долей (часток). Ніякого рішення жодним із органів місцевого самоврядування не приймалося (т.2,а.с.9-13).
Рішення суду від 04.07.2011 року надійшло на примусове виконання до ДВС, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2012 року, де зазначено, що згідно акту державного виконавця була зобов'язана ОСОБА_2 демонтувати шиферну огорожу встановлену на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 та який порушує право користування земельною ділянкою (двором) та ділить двір навпіл. Рішення суду виконано. (т.2,а.с.20).
14 травня 2013 року за заявою ОСОБА_1 суд постановив ухвалу про роз'яснення рішення суду від 04.07.2011 року та на підставі ст.221 ЦПК України ухвалив: роз'яснити рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.07.2011 року по справі №2-437/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні власністю - позовні вимоги задоволено частково, а саме: вирішено демонтувати шиферну огорожу, яку було встановлено на межі та яка порушує порядок користування, в іншій частині відмовлено за відсутністю доказів по кожній із заявлених вимог. Судом чітко вказано, що необхідно демонтувати шиферну огорожу (т.2,а.с.21).
У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Незважаючи на існування не скасованого рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.07.2011 року, яке виконано та усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю, зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати шиферну огорожу, встановлену на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 та яка порушує право користування земельною ділянкою /двором/ та ділить двір навпіл, рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 22-VІІ від 10.03.2016 року ОСОБА_2 наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0360га, в тому числі: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки складає 0,0360га. ( т.1, а.с.59-113)
Згідно з Технічною документацією із землеустрою, складеною ТОВ «Центр Приватизації», щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 площа земельної ділянки складає 0,0360 га. (т.1 а.с. 59-113)
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -5104098992017 від 23.02.2017 року вбачається, що земельна ділянка, площею 0,0360га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, зареєстрована як об'єкт ( т.2, а.с.74)
Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №522-VІІ від 10.04.2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на території Лиманської селищної ради, розроблену ТОВ «Центр Приватизації» та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0360га, кадастровий номер 5123955400:02:002:0221 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,0360га, із земель житлової та громадської забудови Лиманської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1 . ( т.1., а.с.55)
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85877833 від 26.04.2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,036 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, номер запису про право власності 20148466 від 24.04.2017 року ( т.1, а.с.11-14)
Зазначений Витяг виданий на підставі Рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VІІ від 10.04.2017 року ( т.1, а.с.55)
З акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 28 квітня 2016 року вбачається, що межі земельної ділянки на місцевості співпадають з штучними лінійними рубежами (огорожа) і за бажанням замовника межовими знаками встановленого зразка не закріплювались, підпис ОСОБА_1 у вказаному акті відсутній (т.1,а.с.89).
Як зазначено в ситуаційній схемі експлікації земельних угідь, межа земельної ділянки, наданої ОСОБА_2 у власність, проходить по лінії, де була раніше встановлена шиферна огорожа, яка у 2011 році демонтована вказаним вище рішенням суду, оскільки порушує право користування земельною ділянкою /двором/ ОСОБА_1 та ділить двір навпіл (т.1, а.с.83-88).
Отже оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування ухвалено всупереч рішенню Роздільнянського районного суду Одеської області від 04.07.2011 року про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні власністю та його реалізація незаконно поновила перешкоду у користуванні земельною ділянкою, яка усунута судом. В результаті прийняття вказаного рішення ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, до складу якої увійшов двір загального користування, а встановлення меж земельної ділянки по вказаній вище лінії, а саме: знесеної за рішенням суду шиферної огорожі, унеможливлює позивачу користуватися двором та входом/ в'їздом у двір домоволодіння АДРЕСА_1 .
Крім того судом встановлено, що для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у 2016 році ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр приватизації» надано рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 серпня 2013 року по справі №1524/2-205/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області про поділ житлового будинку в натурі, згідно якого позовну заяву ОСОБА_2 - задоволено. Ухвалено провести поділ будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1 в натурі відповідно до часток сторін у спільній власності . Виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 та передати їй у власність наступні приміщення будинку під літ.«А»: 2-2 - передня загальною площею 9,20 кв.м., 2-4 - їдальня загальною площею 6,50 кв.м., 2-5- житлова кімната загальною площею 13,00 кв.м., 2-6 - житлова кімната загальною площею 11,10 кв.м., 2-7- житлова кімната загальною площею 14,00 кв.м., загальною площею - 53,80 кв.м., в тому числі житловою - 38,10 кв.м., господарчі споруди під літ. «Г» - погріб, 1/2 частину «І» - мощіння, 1/2 частину «№1» - огорожі, 1/2 частину воріт та визнати за ОСОБА_2 право власності на добудовану нею до будинку веранду під літ."а-1" та господарчі споруди гараж під літ"Д", баню під. літ."Е", сарай під літ. "Ж". Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 та передати їй у власність наступні приміщення будинку під літ.«А»: 1-2 коридор загальною площею 7,1 кв.м., 1-3 - житлова кімната загальною площею 19,38 кв.м., 1-4 - житлова кімната загальною площею 7,82 кв.м., 1-5 кухня загальною площею 9,05 кв.м., загальною площею - 43,35 кв.м., в тому числі житловою - 27,2 кв.м., та господарчі споруди під літ.»Б»- літня кухня, 1/2 частину «І» - мощіння, 1/2 частину «№1» - огорожі, 1/2 частину «№2 - воріт та визнати за ОСОБА_1 право власності на прибудову до будинку : веранду під літ "а". Визнання права власності на добудови до будинку за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не змінює розміру їх часток у праві спільної часткової власності . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок вішкодування різниці у вартості часток в розмірі 1160 грн.
Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.11.2013 року залишено без змін.
Однак ОСОБА_2 не надала ТОВ «Центр приватизації» ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 16 квітня 2014 року, якою касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена, рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 серпня 2013 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2,а.с.32-35).
Також ТОВ «Центр приватизації» при виготовленні проекту землеустрою не володіло інформацією про те, що за результатами нового розгляду вказаної справи було ухвалено рішення Роздільнянським районним судом Одеської області від 04.11.2014 року, згідно якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено в повному обсязі., як заявлених безпідставно.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04.02.2015 року вказане рішення суду першої інстанції від 04.11.2014 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано, провадження по справі закрито. (т.1,а.с.106-108). Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір між тими сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав було вирішено судом 18.03.2010 року та відмовлено у задоволені позову.
Отже на день винесення оскаржуваного рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522-VІІ від 10.04.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка поділена не була та жодним з органів місцевого самоврядування або судом не ухвалювалося рішення про визначення порядку користування даною земельною ділянкою.
Позивач оспорює факт повідомлення її про те, що 15.08.2016 року ТОВ «Центром Приватизації» буде проведено роботу із закріпленням межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 ..
Суду надано акт складений секретарем Лиманської селищної ради, землевпорядником Лиманської селищної ради та депутатом Лиманської селищної ради від 22.08.2016 року, яким встановлено, що на підставі листа №10 від 09.08.2016 року ТОВ «Цент Приватизації» про проведення роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі і на місцевості ОСОБА_2 було здійснено виїзд земельної комісії за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що вона була письмово повідомлена, в категоричній формі відмовилася бути присутньою при проведенні робіт як власника суміжної земельної ділянки. ( т.1, а.с.91).
Для перевірки відомостей, викладених у даному акті, за клопотанням позивача викликалися особи, які складали акт від 28.04.2016 року (т.1, а.с.92) про те, що ОСОБА_1 не підписує проектну документацію на земельну ділянку у зв'язку з тим, що вони не можуть знайти спільну мову, як сусіди (людський фактор), а саме: ОСОБА_11 та депутат ОСОБА_12 , які на неодноразовий виклик суду не прибули та вказані факти не підтвердили.
У судовому засіданні допитані у якості свідків ОСОБА_7 , яка зареєстрована та проживає в частині будинку, що належить ОСОБА_2 , та ОСОБА_13 , яка приймала участь у складанні акту від 28.04.2016 року.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона придбала частину вказаного будинку, яку згодом подарувала своїй доньці ОСОБА_2. Свідок проживає у вказаному будинку та запевнила, що між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою та приватизація відбулася саме в межах вказаного порядку. ОСОБА_1 ніколи не ходила через двір на вулицю Лиманна ( Кірова ), а виходила зі своєї частини домоволодіння у провулок. Свідок підтвердила, що у 2012 році за рішенням суду було демонтовано шиферну огорожу, яка ділила двір та відрито ОСОБА_1 доступ у подвір'я. Свідок вважає, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_2 не порушує права ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні підтвердила покази свідка ОСОБА_7 та пояснила, що між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою ще з часів придбання будинку, а ОСОБА_1 після визнання за нею права власності на частину будинку цей порядок не визнає та оспорює його у судах та пише численні скарги до органів влади та місцевого самоврядування. Свідок підтвердила суду, що її племінник ОСОБА_14 співмешкає з ОСОБА_7 та їй добре відомі всі події, що відбуваються у домоволодінні.
Суд критично ставиться до показів вказаних свідків та вважає, що свідок ОСОБА_7 заінтересована у розгляді справи на користь ОСОБА_2 , а свідок ОСОБА_13 надала свідчення, які є її особистою думкою та спостереженнями, однак суперечать доказам, дослідженим судом та наданим сторонами.
Позивач надала Акт попереднього візуального обстеження спільного домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 від 18 травня 2016 року, затверджений першим заступником голови Роздільнянської РДА Д.О. Цибенко, згідно якого комісія дійшла висновку, що ні одна зі сторін власників не може вільно користуватися земельною ділянкою, так як самовільно встановлений паркан, що перешкоджає вільному доступу користування. Рекомендовано місцевому органу влади втрутитись в це спірне питання щодо усунення самовільного паркану. Доцільно відкрити прямий доступ з вул ..Кірова з подальшим встановленням воріт для належного, безпечного та безперешкодного входу на спільне земельне домоволодіння (т.2,а.с.41-42 з додатком фото таблицею на а.с.43-45).
За скаргами ОСОБА_1 на неправомірні дії щодо землекористування Роздільнянський ВП ГУНП складав висновки 17.04.2013 року та 16.06.2017 року, які надані суду (т.2,а.с.46-48).
Судом досліджені надані позивачем фото таблиці занедбаного стану провулку, по якому вона змушена потрапляти до свого домоволодіння, оскільки вхід на АДРЕСА_1 їй перекрила відповідач ОСОБА_2 (т.2,а.с.119-130).
Під час розгляду даної справи судом за заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської РДА проведено попереднє візуальне обстеження спільного домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено Акт від 30 серпня 2019 року, затверджений заступником голови Роздільнянської РДА Н.І. Тарнавською, згідно якого комісія дійшла наступного висновку: ні одна із сторін співвласників не може вільно користуватися земельною ділянкою так як самовільно встановлений паркан, який перешкоджає вільному доступу у користуванні: ОСОБА_1 проходу по земельній ділянці до вул..Кірова , ОСОБА_2 проходу по земельній ділянці до огороду. Комісія рекомендує органу місцевого самоврядування у територіальній громаді, якого знаходиться дана земельна ділянка, а саме Лиманській селищній раді Роздільнянського району, втрутитись у спірне питання співвласників щодо усунення перешкод користування земельною ділянкою. Доцільно відкрити прямий доступ з вул. Кірова з подальшим встановленням хвіртки (воріт) для громадянки ОСОБА_1 та хвіртки (воріт) зі сторони самовільної огорожі для громадянки ОСОБА_2 для належного, безпечного та безперешкодного входу на спільне земельне володіння (т.2,а.с.155-156).
Даючи оцінку вказаним актам, суд приходить до висновку, що орган місцевого самоврядування ні в 2016 році, ні в 2019 році не прийняв до уваги рекомендації органу влади, а саме: Роздільнянської РДА щодо вирішення спірного земельного питання, а РДА самоусунулась від контролю за виконанням своїх рекомендацій, проблема землекористування між співвласниками не вирішена, а навпаки, з прийняттям оскаржуваного рішення поглибилася.
Статтею 116 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 158 ЗК України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
У пункті 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Зважаючи на те, що відповідачами не надано доказів, що погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку ОСОБА_1 відбулося у формі відмови, то таке погодження не могло бути прийняте і враховане органом місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документа, який засвідчує право на земельну ділянку відповідача та при розгляді питання щодо передачі земельної ділянки у приватну власність.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач ОСОБА_1 , заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, довела, що оскаржуване рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 522 - VІІІ від 10.04.2017 року порушує її право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться в межах земельної ділянки, на яку ОСОБА_2 отримала право власності.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 1536,80 грн. (за подання позову), 384,20 грн (за витребування доказів), 384,20 грн. (за розгляд заяви про забезпечення позову), витрати пов'язані з витребуванням доказів, наданням доказів: 370,50 грн., на загальну суму 2675,70 гривень, підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в рівних частках по 891,90 грн. з кожного.
Інші витрати понесені позивачем, пов'язані зі сплатою комісії банку, отриманням звукозапису судового процесу, проїзду до суду, відшкодуванню не підлягають.
На підставі ст.ст.106,116,118,155,158,184,198 ЗК України, ст.21 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій» від 23 травня 2003 року №858-ІУ, п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, керуючись ст. ст. 4,12,76-81,95,258-259, 263, 265,273,354,355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності - задовольнити у повному обсязі.
Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №522-УІІ від 10 квітня 2017 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,036 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_1 та надання її у власність ОСОБА_2 .
Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,036 га, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123955400:02:002:0221, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1234001851239).
Стягнути з відповідачів: Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, сплачений судовий збір у сумі 2305,20 гривень, витрати пов'язані з забезпеченням доказів у сумі 370,50 гривень, а всього на загальну суму 2675,70 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме:
- стягнути з Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області код ЄДРПОУ 04056859, місцезнаходження: 67400, Одеська область Роздільнянський район, м.Роздільна, вул.Незалежності,9 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 891,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань;
- стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 05384548, місцезнаходження: 67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт.Лиманське, вул. Центральна, №79 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 891,90 грн. за рахунок бюджетних асигнувань;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 20 лютого 2013 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 891,90 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлений 07.02.2020 року.
Суддя А. В. Ільяшук