Справа № 510/1972/19
Провадження № 2/510/307/20
20.01.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.
за участю секретаря Черня В.Ф.
розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Ренійської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,
Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.
Позивачка на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу у її відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту громадянина України - ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості квартири; копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру на нерухоме майно від 05.09.2019р.; копія технічного паспорту на квартину АДРЕСА_1 ; копія витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи) від 12.11.2010р.; копія витягу зі Спадковго реєстру (заповіти/спадкові договори) від 12.11.2010р.; копія заповіту ОСОБА_4 від 19.07.1995р., складеного на ім'я ОСОБА_1 ; копія заповіту ОСОБА_5 від 18.12.1992р., складеного на ім'я ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.01.2002р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17.11.2018р.; копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 ; копія витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 12.11.2010р.; копія довідки КП «РБТІ» від 05.12.2018р.; копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.08.2003р.; копія свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.10.1993р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.09.2019р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Так, батько позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя йому належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.10.1993р. Інша Ѕ частина квартири належала її матері ОСОБА_6 .
На випадок смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, залишив заповіт від 19.07.1995р., яким заповідав позивачці усе своє майно. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивачка (як спадкоємиця за заповітом) звернулась до Ізмаїльської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, про що свідчить Витяг зі Спадкового реєстру від 12.11.2010р. За зверненням позивачки нотаріусом було заведено спадкову справу. 31.01.2002р. позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом щодо грошових внесків, що належали батькові. Стосовно Ѕ частини квартири, питання не було вирішено, оскільки на той час реєстрація права власності на квартиру не була проведена. Таким чином, позивачка, прийняла спадщину після смерті батька в порядку п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_5 . За життя їй належала Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.10.1993р.
Після її смерті відкрилась спадщина на зазначене майно. За життя вона розпорядилась належним їй майном, залишила заповіт від 18.12.1992р., яким заповідала позивачці усе своє майно. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У відповідний 6-місячний строк після смерті спадкодавця, позивачка (як спадкоємиця за заповітом) звернулась до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За зверненням позивача нотаріусом було заведено спадкову справу. Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що 26.09.2019р. нотаріусом було винесено вмотивовану постанову про відмову. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на нерухоме майно, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлої матері ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ч. 1 п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України 2003р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (тобто до набрання чинності ЦК України 2003р.), а позивачка - ОСОБА_1 прийняла спадщину після його смерті в порядку п.2. ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР 1963р., данні цивільні відносини регулюються положеннями ЦК Української РСР 1963р.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963р. спадкування здійснюється за законом та за заповітом. Спадкування за законом має місто, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Як передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР 1963р. при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, інший з подружжя та батьки померлого.
Згідно вимог ст. 548 ЦК Української РСР 1963р. для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини. За п. 1, 2 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він: фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивачка була спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька. Вона у передбачений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця.
Таким чином, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963р. після смерті батька ОСОБА_4 , однак, вона не оформила її юридично.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_5 . Спадкові відносини після її смерті регулюються положеннями ЦК України 2003р.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України 2003р. спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач є спадкоємицею за заповітом, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері шляхом подачі заяви до нотаріусу. Інших спадкоємців, які б мали обов'язкову частку у спадщині немає. Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки її воля, як спадкоємця за заповітом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину після смерті матері в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, однак, вона не може оформити прийняття спадщини та отримати відповідне свідоцтво, з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру, у зв'язку із чим в даний час позивачка вимушена звернутися до суду із позовом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на цілу частину квартири .
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 524, 529, 531, 548, 549 ЦК Української РСР 1963р., ст. ст. 15, 328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст. ст. 15, 328, 1217, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 53,70 кв.м., житловою площею 39,80 кв.м.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Ренійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Д. Бошков