Єдиний унікальний № 946/201/20
Провадження № 1-кп/946/344/20
Іменем України
07 лютого 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160150002292, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Озерне Ізмаїльського району Одеської області, громадянки України, із середньою освітою, не працюючої, незаміжньої, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2012 та 2014 р.н., зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачена ОСОБА_3 ,
інші учасники судового провадження: неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 , потерпіла та законна представниця неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 , представниця потерпілої ОСОБА_7 .
У судове засідання не з'явилася представниця персоналу органу пробації ОСОБА_8 , про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином. Відповідно до ч. 3 ст. 327 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.18 серпня 2018 року приблизно о 19:10 годині ОСОБА_3 , знаходячись біля будинку № 59, який розташований по провулку Белинського в м. Ізмаїл Одеської області, в ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_6 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_5 та потерпілій ОСОБА_6 , передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, вчинила дії, спрямовані на завдання обом потерпілим тілесних ушкоджень.
Так, ОСОБА_3 штовхнула малолітню ОСОБА_5 в область руки, від чого ОСОБА_5 вдарилась правим вухом о паркан. В результаті дій ОСОБА_3 малолітній потерпілій ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин правої вушної раковини, які мали незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести діб та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Відразу після цього, ОСОБА_3 , схопила ОСОБА_6 двома руками за волосся та потягнула до низу, від чого ОСОБА_6 втратила рівновагу і впала на землю, після чого ОСОБА_3 продовжувала волочити її по землі в різні сторони. В результаті вищевказаних дій ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у виді саден лівої верхньої і правої нижньої кінцівок, які мали незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести діб та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за злочин, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена
2.«Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
1. Умисне легке тілесне ушкодження -
карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
3.Обставини вчинення ОСОБА_3 злочину встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК, у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
4.Так, ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину визнала частково, погодившись з тим, що її дії спричинили завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , однак малолітню потерпілу ОСОБА_5 вона не штовхала.
5.Обвинувачена ОСОБА_3 пояснила, що вона з чоловіком ОСОБА_9 деякий час не спілкувалися, однак коли помирилися, то він зізнався, що познайомився з ОСОБА_6 , якій він залишив речі на зберігання: два телефони і планшет, показав їй квитанції. Того дня, ввечері, приблизно о 19:00 годині вони разом з ОСОБА_9 поїхали до ОСОБА_6 , яка в той момент перебувала з дітьми на вулиці. Спочатку вона сказала ОСОБА_6 , щоб та віддала речі ОСОБА_9 , на що та відповіла, що буде розмовляти лише з ОСОБА_9 , з яким вони вдвох пішли у двір розмовляти. ОСОБА_6 сказала, що нічого не віддасть, оскільки це були подарунки. Тоді вона знову сказала ОСОБА_6 повернути речі, на що остання відповіла їй неввічливо. Вони почали штовхатися, підбігла малолітня ОСОБА_5 , а її нога відгороджувала малолітню від ОСОБА_6 , однак вона не робила цього навмисно, вона не штовхала дитину, не била її. Батько ОСОБА_6 не міг цього бачити. Вона схопила ОСОБА_6 за волосся та смикала її, однак не била, та впала на коліно правої ноги, після чого вона відпустила потерпілу. Потім ОСОБА_9 побився з батьком ОСОБА_6 .
6.Однак, версія обвинуваченої про те, що вона завдала тілесні ушкодження лише потерпілій ОСОБА_6 , а малолітню потерпілу ОСОБА_5 вона не штовхала повністю спростована дослідженими судом доказами.
7.Так, показання малолітньої потерпілої ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 та свідків обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є послідовними та повністю співвідносяться між собою.
8.Малолітня потерпіла ОСОБА_5 під час судового розгляду пояснила, що влітку ввечері вона з матір'ю чистили горіхи на вулиці через дорогу від їхнього будинку. На автомобілі таксі приїхав ОСОБА_9 та жінка, яка сказала її матері повернути планшет та телефон. Її мати зайшла з ОСОБА_9 у двір, після чого жінка таскала її матір за волосся. Дідусь вийшов на вулицю і ОСОБА_9 вдарив його ближче до виходу. На цементі була кров. Жінка, яка приїхала з ОСОБА_9 , вдарила її о залізні ворота. Вона показувала своє вдарене вухо сусідці - свідку ОСОБА_10 .
9.Потерпіла ОСОБА_6 під час судового розгляду пояснила, що вона з дітьми була на вулиці та чистили горіхи. На автомобілі таксі приїхали ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , вони були в нетверезому стані. ОСОБА_3 попросила віддати речі ОСОБА_9 , який пояснив, що ця жінка - його дружина. Вона запросила ОСОБА_9 у двір поговорити, той погрожував їй, вимагав віддати телефон і планшет, на що вона не погоджувалася та сказала тому залишити подвір'я. ОСОБА_3 , яка стояла на вулиці, почала грубити їй, вимагаючи віддати телефон і планшет, кричала на неї, після чого ногою перегородила дорогу її доньці ОСОБА_5 , яка хотіла взяти її за руку, через що та заплакала. Тоді ОСОБА_3 схопила її доньку за футболку і відштовхнула, через що малолітня ОСОБА_5 вдарилася головою о залізний паркан. До події у її доньки - ОСОБА_5 не було ушкоджене вухо. В цей же момент ОСОБА_3 схопила її за волосся і потягнула на землю, та почала тягати її зі сторони в сторону, від чого вона впала на праву ногу. Вибігли сусіди. На крики також вибіг її батько, але ОСОБА_9 не дав йому вийти, збив того з ніг. Тілесні ушкодження у неї утворилися через те, що ОСОБА_3 тягала її по землі.
10.Свідок обвинувачення ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона почула крики потерпілої ОСОБА_6 і вийшла на вулицю, бачила як ОСОБА_3 тягнула ОСОБА_6 за волосся в різні боки, кричала, що та повинна повернути все, що забрала у ОСОБА_12 . ОСОБА_6 підвернула ногу і впала на землю, і після цього ОСОБА_3 відпустила її волосся. Коли ОСОБА_11 виходив на вулицю, то ОСОБА_12 перегородив тому дорогу. Вона не бачила як ОСОБА_3 штовхнула ОСОБА_5 і як та вдарилася головою, однак остання казала їй, що у неї болить голова і вухо.
11.Під час проведення слідчого експерименту відповідно до даних протоколу від 21.12.2019 р., потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_10 продемонстрували за допомогою манекена механізм спричинення тілесних ушкоджень. Зокрема, свідок ОСОБА_10 продемонструвала, яким чином ОСОБА_9 спричинила тілесне ушкодження ОСОБА_6 , смикаючи ту за волосся та поваливши на землю. Потерпіла ОСОБА_6 продемонструвала, яким чином ОСОБА_9 штовхнула її доньку ОСОБА_5 , від чого та вдарилася головою, а потім як саме ОСОБА_9 тягнула її за волосся, спричинивши тілесне ушкодження (а.п. 52 - 65).
12.Показання потерпілих та свідка ОСОБА_10 також підтвердив під час судового розгляду свідок обвинувачення ОСОБА_11 , який пояснив, що в серпні 2018 року приблизно о 19:00 годині він бачив у вікно, що приїхали ОСОБА_9 з ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 розмовляла з ОСОБА_9 у дворі, після пішли на вулицю і він почув крики, у зв'язку з чим вийшов у двір до хвіртки. Він бачив, як ОСОБА_3 штовхнула його онуку ОСОБА_5 , від чого та вдарилася головою, в неї був синець на правому вусі. Біля хвіртки стояв ОСОБА_9 та перегородив йому дорогу. ОСОБА_3 таскала ОСОБА_6 за волосся по землі. На вулиці перебували сусіди, які все бачили.
13.Оцінюючи правдивість показань потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також свідка ОСОБА_11 , суд враховує, що вони є родичами, а тому заінтересовані у результаті розгляду кримінального провадження, однак, враховуючи послідовність та співвідносність їхніх показань, а також агресивну поведінку обвинуваченої ОСОБА_3 , яку вона продемонструвала під час події злочину, та те, що саме вони з чоловіком приїхали до потерпілих, які займалися своїми справами, та вимагали від потерпілої ОСОБА_6 вчинення дій проти волі останньої, суд дійшов висновку про надання переваги саме показанням потерпілих та свідків обвинувачення.
14.Більше того, зазначені показання потерпілих та свідків, а також дані, отримані під час проведення слідчого експерименту, повністю співвідносяться з даними висновків судово-медичної експертизи № 366 від 15.11.2019 р., відповідно до яких у ОСОБА_5 виявлений забій м'яких тканин правої вушної раковини, який відповідно до п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.п. 51 - 51).
15.Також ту обставину, що безпосередньо під час сутички та сварки, що влаштувала обвинувачена ОСОБА_3 , малолітня ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження вушної раковини об'єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 , яка хоча і не бачила самого завдання тілесних ушкоджень, але відразу після отримання тілесних ушкоджень малолітня жалілася їй на біль в області вуха та голови.
16.Отримання потерпілою ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень у вигляді саден лівої верхньої та правої нижньої кінцівок підтверджується даним висновку судово-медичної експертизи № 252 від 13.09.2018 р. (а.п. 47).
17.Потерпіла ОСОБА_6 заявами від 06.11.2019 р. та від 07.12.2019 р. просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 , яка спричинила 18 серпня 2018 року їй та її доньці тілесні ушкодження (а.п. 44, 45).
18.Отже, вказані докази, а саме показання малолітньої потерпілої ОСОБА_5 (п. 8 цього вироку), потерпілої ОСОБА_6 (п. 9 вироку), а також свідків обвинувачення ОСОБА_10 (п. 10 вироку) та ОСОБА_11 (п. 12 вироку), об'єктивно підтверджених також даними проведеного слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_10 (п. 11 вироку), а також даними висновків судово-медичних експертиз №366 від 15.11.2019 р. (п. 14 вироку) та № 252 від 13.09.2018 р. (п. 16 вироку) щодо характеру та ступеню тяжкості завданих тілесних ушкоджень потерпілим, повністю спростовують показання обвинуваченої ОСОБА_3 (п. 4 - 5 вироку) про те, що вона під час конфлікту не штовхала малолітню потерпілу ОСОБА_5 .
19.Давання неправдивих показань обвинуваченою ОСОБА_3 в частині не завдання нею тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_5 суд пов'язує з її прагненням ввести суд в оману з метою пом'якшити свою відповідальність за вчинений злочин.
20.Таким чином, аналіз вищезазначених доказів, наданих стороною обвинувачення, дає підстави суду зробити висновок, що кожний цей доказ є належним, допустимим та достовірним. У сукупності усі вищезазначені докази обвинувачення є взаємопов'язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 умисно завдала потерпілій ОСОБА_5 легке тілесне ушкодження шляхом поштовху в напрямку залізного паркану, о який вона вдарилася вухом. Крім того, є доведеним те, що ОСОБА_3 умисно завдала потерпілій ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження шляхом смикання її за волосся, від чого та впала. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені нею злочину, та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 125 КК.
21.Разом з цим, враховуючи обстановку вчинення злочину, послідовність дій обвинуваченої ОСОБА_3 , відсутність розриву у часі між завданням тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_6 , а також те, що перед завданням тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_5 обвинувачена ОСОБА_3 вже розпочала з'ясовувати стосунки та сваритися з потерпілою ОСОБА_6 , на думку суду, обвинувачена ОСОБА_3 діяла з єдиним умислом, направленим на завдання тілесних ушкоджень як малолітній ОСОБА_5 , так і потерпілій ОСОБА_6 . Тобто обстановка вчинення злочину вказує на те, що обвинувачена ОСОБА_3 вчинила єдиний злочин, а не два тотожних. Лише наявність двох потерпілих від злочину не може бути підставою для висновку, що ОСОБА_3 вчинила два окремих злочини. Тому виклад фактичних обставин, які суд вважає встановленими, підлягає уточненню.
Мотиви призначення покарання
22.При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст.ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
23.Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила умисний злочин невеликої тяжкості проти здоров'я потерпілих.
24.Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
25.За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.п. 71). Суд також враховує те, що обвинувачена ОСОБА_3 має на утриманні двох малолітніх дітей, 2012 та 2014 р.н., та на даний час перебуває у стані вагітності.
26.Обставин, передбачених ст. 66 КК, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , в обвинувальному акті не зазначені та наявність таких не доведено.
27.До обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченої, суд відносить вчинення злочину щодо малолітньої дитини, а також у присутності дітей.
28.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, є доцільним покладання на неї обов'язків, передбачених п. 4 ч. 3 ст. 76 КК.
29.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченої ОСОБА_3 , її відношення до вчиненого злочину, наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей, а також того, що вона на даний час перебуває у стані вагітності, суд з урахуванням положень ч.3 ст. 56, ч. 2 ст. 57 КК вважає, що винуватій ОСОБА_3 достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів буде призначення покарання у виді штрафу в нижніх межах санкції, оскільки в даному випадку таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки, у зв'язку з чим суд не вбачає необхідності у призначенні цього виду покарання в максимальному розмірі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
30.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувалася та під вартою не трималася, запобіжні заходи відносно неї не застосовувалися. Клопотань про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили від прокурора не надійшло.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
1.ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
2.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
3.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
4.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченій та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1