Справа № 521/1406/20
Провадження № 2/521/1754/20
про залишення позовної заяви без руху
04.02.2020 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду міста Одеси Леонов О.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно з вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України визначення судді щодо розгляду цієї справи було здійснено 30.01.2020 року відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу передано судді 31.01.2020 року.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, приходжу до висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1 і п. п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п.1, ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
На підставі п.13 Постанови №10 Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог.
У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно положень п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Позивачем визначено ціну позову у розмірі 393457,5 грн, проте як вбачається з договору дарування від 20.05.2014 року вартість спірної квартири АДРЕСА_4 - становить 585579, 00 грн.
Позивачем при звернені до суду заявлено наступні позовні вимоги:
-Визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 позовна вимоги немайнового характеру - судовий збір 840, 80 грн.
-Визнати квартиру АДРЕСА_4 , спільним майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вимога майнового характеру 1 відсоток від вартості спірного майна, тобто - 5855.79 грн.
-Здійснити поділ спільного майна подружжя - зазначеної квартири та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 - 1 відсоток від вартості майна, право на яке просить визнати за нею позивачка, тобто - 2927, 80 грн.
Щодо наявності у матеріалах справи клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що позич не отримує доходів, суд вважає, що позивачем не повністю доведено вказаний факт, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік;
-позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно ч. 2 ст. ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на факти зазначені у позові, позивачка просить застосувати до неї при звільненні від сплати судового збору вимоги п. 1, ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а саме звільнити її від сплати судового збору, оскількирозмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік.
Проте, документів, наданих позивачем на підтвердження матеріального становища не вбачається можливість визначити розмір доходів позивача за 2019 рік, оскільки з форма ОК-5 видана Балтським відділом обслуговування громадян Головного управління пенсійного фонду в Одеській області 21.11.201 року, а відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів видана 04.12.2019 року, з огляду на що, суд пропонує позивачеві надати повні відомості про доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року, для можливості визначити наявність передбачених законом підстав для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення позивача від сплати судового збору.
З огляду на вищенаведене позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 9424, 39 грн, або надати до суду обґрунтоване клопотання про звільненні від сплати судового збору чи викласти позов в новій редакції з уточненням позовних вимог.
Також, відповідно до правової позиції, зазначеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Як роз'яснено у пунктах 22-24постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).
Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 22-24Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, як на це вказує позивач, не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на вищенаведене, суддя приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяв и постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави не сплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд пропонує позивачу усунути вищезазначені недоліки позовної заяви з метою забезпечення повного захисту його прав та інтересів.
Керуючись ст. ст. 175-178, 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ спільного майна подружжя, - залишити без руху.
Роз'яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3ст.185 ЦПК України).
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Леонов
04.02.20