Справа № 520/9489/17
Провадження № 2/947/991/20
27.01.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Кирикової О.О.,
за участі:
- представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
- представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до Товариства з додатковою відповідальністю
«Страхова компанія «Альфа-Гарант»,
ОСОБА_3 ,
про відшкодування матеріальної шкоди
завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
11.08.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» на свою користь суму страхового відшкодування в сумі 17207 гривень 04 копійки та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 39721 гривня 10 копійок, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 950 гривень 00 копійок.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 25.10.2016 року сталась дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_3 , внаслідок чого отримав механічні пошкодження належний позивачеві автомобіль марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 була застрахована в ТДВ СК «Альфа Гарант».
У відповідності до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування, на виконання якої 16.01.2017 року страховою компанією було здійснено йому виплату в сумі 3775 гривень 64 копійки.
Позивач зазначає, що незгоден з розміром виплаченого йому страхового відшкодуванням, з огляду на те, що визначення розміру завданого йому збитку, здійснювалось без узгодження з ним та у відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №0380-03-17 від 02.03.2017 року, проведеного оцінювачем ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає в сумі 59753 гривні 78 копійок, вартість матеріальних збитків завданих позивачеві складає в сумі 20982 гривні 68 копійок. За проведення зазначеного експертного дослідження позивачем було сплачено 950 гривень 00 копійок.
З урахуванням викладеного позивач вважаючи, що відповідачем ТДВ СК «Альфа Гарант» у неналежному розмірі здійснено йому виплату страхового відшкодування, просить суд стягнути з останнього на свою користь недоотриману суму завданого йому матеріального збитку в сумі 17207 гривень 04 копійки (20982,68-3775,64=17207,04), та з відповідача ОСОБА_3 різницю від вартості відновлювального ремонту та суми завданого матеріального збитку, який підлягає стягненню з ТДВ СК «Альфа Гарант», що складає в сумі 38771 гривня 10 копійок.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 22.08.2017 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого внесення зміни до Цивільного Процесуального Кодексу України.
Відповідно до п.9 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних положень до Цивільного Процесуального Кодексу України (в новій редакції) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У відповідно до норм ЦПК України, стадію розгляду справи в порядку загального позовного провадження, як попереднє судове засідання виключено та передбачено підготовче судове засідання, у зв'язку з чим судом було ухвалено продовжити розгляд справи в загальному позовному провадженні у підготовчому судовому засіданні.
18 грудня 2017 року від позивача надійшла до суду заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» на свою користь суму страхового відшкодування в сумі 17207 гривень 04 копійки, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 950 гривень 00 копійок та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 38771 гривня 10 копійок.
19 грудня 2017 року до суду від представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» надійшли до суду заперечення проти задоволення позову, в яких представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа Гарант» та до яких представник відповідача надав до суду звіт №55-D/25/9 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 24 листопада 2016 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку власнику пошкодженого вказаного транспортного засобу становить в сумі 5730 гривень 77 копійок з урахуванням ПДВ.
Позивач будучи не згодним з наданим представником відповідача звітом №55-D/25/9 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 24 листопада 2016 року, надав до суду клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи, яке було подано представником позивача Теплицьким М.І. у підготовчому судовому засіданні 19.06.2018 року, в якому позивач просив суд призначити по справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам ТОВ «Хавк Холдинг» (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, офіс 504)
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 червня 2018 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової товарознавчої експертизи - задоволено. Призначено по цивільній справі №520/9489/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Хавк Холдинг», на час проведення якої провадження по справі зупинено.
19 листопада 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли з вказаної експертної установи матеріали цивільної справи №520/9489/17, разом з висновком №30817180 судової автотоварознавчої експертизи від 14 листопада 2018 року, відповідно до якого встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на огляду вказану у звіті №0380-03-17 від 02.03.2017 року, оцінювачем ОСОБА_5 , становить 61097 гривень 77 копійок. Вартість матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2016 року, становить в сумі 21441 гривня 31 копійка.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19 листопада 2018 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
18.02.2019 року позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на свою користь матеріальні збитки у вигляді страхового відшкодування у розмірі 16665 гривень 67 копійок, витрати на проведення дослідження в сумі 950 гривень та витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 4600 гривень, а також з ОСОБА_3 суму франшизи в сумі 1000 гривень 00 копійок.
25.04.2019 року судом було прийнято до розгляду вказану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалено закрити підготовче провадження по справі і призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
20.05.2019 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи по цивільній справі, з посиланням на те, що представник відповідача вважає висновок №30817180 судової автотоварознавчої експертизи від 14 листопада 2018 року необґрунтованим, викликає сумніви у його правильності та таким, що не відповідає дійсним обставинам.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.01.2020 року клопотання представника відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант» про призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи - залишено без задоволення.
Крім того, судом також було встановлено, що відповідачем подане вказане клопотання з порушенням встановлених процесуальних строків,
Суд зазначає, що під час підготовчого судового засідання відповідно до вимог ст. 197 ЦПК України суд з'ясовував чи подали сторони докази, на які вони посилаються, вирішував заяви та клопотання та виконав інші вимоги, передбачені цивільним законодавством.
Саме у відповідності до статті 197 ЦПК України, суд у підготовчому судовому засіданні зокрема вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Під час підготовчого провадження стороною відповідача не заявлялося клопотання про призначення повторної судової експертизи, не повідомлялося про намір отримання такого доказу та не зазначалось, які обставини останній має намір довести за його допомогою.
Клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи поступило до суду більше ніж через півроку після отримання судом висновку експертизи за №30817180 від 14.11.2018 року і поновлення провадження по справі, та через місць після закриття підготовчого провадження по справі.
У клопотанні представником відповідача не зазначено причин не пред'явлення вказаного клопотання у встановлені законом строки, а також не подано відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 222 ЦПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
27 січня 2020 року в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в уточненій редакції та просив суд задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог до ТДВ СК «Альфа гарант», а також визнала вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 суми франшизи.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак надав до суду заяву, в якій просив суд розгляд клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи провести за його відсутності.
З урахуванням викладеного, оскільки у задоволенні клопотання про призначення повторної судової автотоварознавчої експертизи ухвалою суду від 27.01.2020 року було відмовлено, судом було постановлено на розв'язання питання щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант», який належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання.
Представники сторін по справі у судовому засіданні вважали за можливе і за доцільне здійснити розгляд справи за відсутності представника ТДВ СК «Альфа Гарант».
Одночасно судом враховувалось, що після поновлення провадження по справі - 19.11.2018 року, наступні призначені судові засідання на 19 грудня 2018 року, 13 лютого 2019 року, 25 березня 2019 року, 25 квітня 2019 року, 27 травня 2019 року, представник ТДВ СК «Альфа Гарант» жодного разу не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце їх проведення.
Крім того, представником ТДВ СК «Альфа Гарант» були подані до суду неодноразово клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, на підставі яких судові засідання призначені на 10 липня 2019 року, 29 серпня 2019 року, 08 жовтня 2019 року були призначені в режимі відеоконференції, проведення яких доручено Господарському суду міста Києва, на підставі відповідних ухвал суду.
Однак, не зважаючи на зазначені дії суду щодо надання можливості представнику відповідача приймати участь в судових засідань в більш зручному виді, з метою підвищення оперативності судового розгляду справи, представник ТДВ СК «Альфа Гарант», жодного разу не з'явився у вказані судові засідання, а також через те, що обраний представником суд не мав можливість забезпечити належне проведення відеоконференції, судові засідання судом були вимушено відкладені.
Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого представника відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант», з урахуванням того, що провадження по справі відкрито 22.08.2017 року, тобто більше двох років тому, що є перевищенням встановлених законом строків розгляду справи, задля недопущення порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 27.01.2020 року за відсутності представника відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант».
Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2016 року о 15 годині 20 хвилин, в місті Одесі по проспекту Маршала Жукова (на цей час - проспект небесної Сотні) водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тим самим порушив п. 10.1, 12.1 «Правил дорожнього руху». Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2016 року по справі №520/14362/16-п водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень 00 копійок. Зазначена постанова набрала законної сили 09.12.2016 року.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2016 року по справі №520/14362/16-п, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.
Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_3 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2016 року, додатковому доказуванню не підлягає.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності на момент дорожньо-транспортної пригоди належав позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.04.2016року.
Як вбачається з наданих до суду документів, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, ОСОБА_3 , як водієм автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована в ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», поліс АЕ/6772266, зі строком дії з 26.12.2015 року по 25.12.2016 року, а відтак був дійсний на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2016 року. Відповідно до полісу ліміт відшкодування за завдану майнову шкоду складає в сумі 50000 гривень, сума франшизи становить - 1000 гривень.
З наданих до суду доказів вбачається, що позивач - ОСОБА_1 , у встановлений п.п.33.1.4. п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» триденний строк, а саме 26 жовтня 2016 року звернувся до ТДВ СК «Альфа Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 25.10.2016 року, з вини забезпечувального СК транспортного засобу.
Надалі, 26.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування.
Судом встановлено, що ТДВ СК «Альфа Гарант», за підписом ОСОБА_6 , було здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке підлягає виплаті ОСОБА_1 , відповідно до якого було визначено суму матеріального збитку у розмірі 4775 гривень 64 копійки, та з урахуванням суми франшизи у розмірі 1000 гривень, до виплаті визначено суму 3775 гривень 64 копійки.
16 січня 2017 року ТДВ СК «Альфа Гарант» було здійснено виплату на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 суми страхового відшкодування в сумі 3775 гривень 64 копійки, за завдану майнову шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.10.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням №ID-88885 від 16.01.2017 року.
З наданих до суду документів вбачається, що зазначена сума страхового відшкодування, була встановлена страховиком на підставі звіту №55-D/25/9, проведеного 24.11.2016 року ТОВ «Всеукраїнська Експертна компанія «СОВА», за замовленням СК «Альфа Гарант», у відповідності до якого матеріальний збиток завданий власнику автомобіля марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням ПДВ становить в сумі 4775 гривень 64 копійки.
Позивач будучи незгодним з сумою вказаного страхового відшкодування звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
З урахуванням викладеного, оскільки судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, винного у дорожньо-транспортні пригоді, перед третіми особами, була застрахована в ТДВ СК «Альфа Гарант», суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з останнього суми шкоди у межах страхового відшкодування на користь позивача ОСОБА_1 .
Щодо суми відшкодування суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про страхування», передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 9.1 статті 9 зазначеного Закону визначено, що страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Пунктом 34.4 статті 34 Закону встановлено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Пунктом 36.2 статті 36 зазначеного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Як вбачається, страховиком було здійснено виплату потерпілій особі - ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 3775 гривень 64 копійок, з урахуванням виключення суми ПДВ та суми франшизи, вартість якого встановлювалась страховиком на підставі звіту №55-D/25/9, проведеного 24.11.2016 року ТОВ «Всеукраїнська Експертна компанія «СОВА», за замовленням СК «Альфа Гарант».
З наданих до суду документів вбачається, що ТДВ СК «Альфа Гарант» сума встановленого розміру страхового відшкодування з позивачем, як потерпілою особою, яка має право на отримання відшкодування, не узгоджувалась. Доказів на підтвердження зазначених обставин до суду не надано.
Одночасно судом встановлено, що у відповідності до надано позивачем до суду звіту №0380-03-17, складеного 02.03.2017 року ФОП ОСОБА_7 , про оцінку транспортного засобу марки «БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, встановлена з урахуванням витратного підходу, завданого власнику вказаного транспортного засобу, станом на 01.03.2017 року, становить в сумі 20982 гривні 68 копійок.
Під час розгляду справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, за клопотанням позивача по справі, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні два звіти, надані сторонами по справі, які є суперечливими між собою, ухвалою суду від 19 червня 2018 року призначено судову товарознавчу експертизу.
На виконання вказаної ухвали суду, судовим експертом ТОВ «Хавк Холдинг» - Крутих Є.О. було надано висновок №30817180 судової автотоварознавчої експертизи від 14 листопада 2018 року, відповідно до якого встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на огляду вказану у звіті №0380-03-17 від 02.03.2017 року, оцінювачем ОСОБА_5 , становить 61097 гривень 77 копійок. Вартість матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2016 року, становить в сумі 21441 гривня 31 копійка.
У зазначеному висновку термін вартість матеріального збитку вживається, як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазначає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості), відповідно до п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395.
Під час оцінки доказів, судом враховується, що згідно зі ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно зі ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як роз'яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Оцінюючи наданий суду висновок експерта, проведений на підставі призначеної судом автотоварознавчої експертизи, судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом при складанні висновку №30817180 від 14.11.2018р.
Одночасно судом враховується, що у висновку експерта, судовим експертом було зазначено, що він звертався з клопотанням про надання в розпорядження оригіналу звіту №55-D/25/9 від 24.11.2016 року, однак зазначений звіт наданий не був. У той же час, експерт зазначив, що усі матеріали потрібні для виконання експертизи містяться у наданому судом звіту №0380-03-17 від 02.03.2017 року.
Як вбачається, висновок експерта є логічним, послідовним і містить опис та обґрунтування зроблених висновків, відповідей на поставлені питання та ґрунтується на дослідженні доказів, які містяться в матеріалах справи, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, має фахову підготовку в даній області знань, у зв'язку із чим сумнівів у їх безсторонності у суду не виникає.
На підставі вищевикладеного, суд приймає висновок судового експерта №30817180 судової автотоварознавчої експертизи від 14 листопада 2018 року, як належний доказвстановлення вартості матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику транспортного засобу марки «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.01.2016 року, яка становить в сумі 21441 гривня 31 копійка.
Також суд зазначає, що у письмових поясненнях представник відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант» вважаючи вказаний судовий висновок необґрунтованим, не надав до суду жодних належних доказів та обґрунтованих пояснень в його спростування. Також, представником відповідача, за період з поновлення провадження по справі, а саме 19.11.2018 року, не заявлялось відповідних клопотань про виклик експерта для надання усних пояснень щодо його висновку, відповідно до ч.5 ст. 102 ЦПК України. Крім того, у відповідності до ст. 106 ЦПК України, представник відповідача не був позбавлений можливості за власним волевиявленням замовити проведення експертизи поза межами судового розгляду, однак такий висновок до суду наданий не був.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки страховик ТДВ СК «Альфа Гарант» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням того, що розмір шкоди позивача оцінений у встановленому законом порядку, висновком судової автотоварознавчої експертизи №30817180 від 14.11.2018 року та з урахуванням заявлених позовних вимог позивача, суд доходить про обґрунтованість вимог позивача в цій частині та слід стягнути з ТДВ СК «Альфа Гарант» на користь позивача невідшкодовану частину матеріальної шкоди у розмірі 16665 грн. 67 коп. (що складає різницю між встановленою сумою матеріальної шкоди у розмірі 21441,31, сумою франшизи - 1000 грн., сумою виплаченого відшкодування - 3775,64 грн., що підлягає виплаті в межах встановленого ліміту відповідальності - 50000 грн.).
Крім того, як вже зазначалось, сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачеві, була зменшена на суму франшизи, встановлену полісом АЕ/6772266 від 25.12.2015 року, яка становить у розмірі 1000 гривень 00 копійок.
У статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ст.36.6 вищевказаного Закону, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що розмір франшизи в сумі 1000 грн. не відшкодований страхувальником, винною особою у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 25.10.2016 року визнано ОСОБА_3 , яким також в добровільному порядку суму позивачу не відшкодовано, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, підлягають задоволенню та слід стягнути з відповідача -на користь позивача суму франшизи передбачену полісом №АЕ/6772266 в сумі 1000 гривень 00 копійок.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, дослідивши та надавши оцінку усім доказам в їх сукупності та надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені, з урахуванням того, страхова компанія не виконала у належний строк та в належному розмірі своїх зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування.
Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позовних вимог позивача, стягненню з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений останнім, пропорційно до задоволеної частки позовних вимог до кожного з відповідачів. Так, у відповідності до задоволених вимог до ТДВ СК «Альфа Гарант» у розмірі 16665,67 грн., стягненню підлягає судовий збір у розмірі 603,52 грн (з розрахунку: загальна сума розміру вимог - 17665,67; з якої 16665,67 дорівнює 94,3%, які з суми судового збору сплаченого позивачем у розмірі 640,00грн, дорівнює сумі 603,52 грн.), у зв'язку з чим, стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 36,48 грн.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Так, під час розгляду справи, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 19.06.2018 року було призначено судову автотоварознавчу експертизу, за проведення якої позивачем було сплачено 4600 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1146137453.1 від 28.09.2018 року.
З урахуванням того, що позивачем було замовлено проведення вказаної експертизи для підтвердження своїх вимог, підставою для звернення з якими до суду стало неналежна виплата відповідачем ТДВ «СК «Альфа Гарант» страхового відшкодування, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ТДВ СК «Альфа Гарант» на користь позивача витрати понесені останнім на проведення експертизи в сумі 4600 гривень 00 копійок.
Одночасно, суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування на його користь витрати понесені за виготовлення висновку №0380-03-17 від 02.03.2017 року, з урахуванням того, що зазначені витрати не належать до судових витрат, та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 82, 89, 102, 110, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , суму страхового відшкодування, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25 жовтня 2016 року, у розмірі 16665 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , суму франшизи в сумі 1000 (одна тисча) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , у відшкодування витрат на проведення судової експертизи - 4600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок, та у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 603 (шістсот три) гривні 52 (п'ятдесят дві) копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору - 36 (тридцять шість) гривень 48 (сорок вісім) копійок.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено - 06 лютого 2020 року.
Головуючий Калініченко Л. В.