Справа № 947/2066/20
Провадження № 1-кс/947/1064/20
06.02.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000082 від 03.02.2020, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
Як вбачається з поданого клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що близько 03 години 00 хвилин 03.02.2020 невстановлені особи, під виглядом охоронної фірми проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , де висловлюючи погрози ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , при цьому демонструючи предмет, ззовні схожий на пістолет, заволоділи належними ОСОБА_7 грошовими коштами в розмірі 1200 доларів США.
В ході проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, отримано оперативну інформацію про те, що за адресою: АДРЕСА_2 можуть знаходитись особи причетні до вчиненого злочину та речові докази.
Зважаючи на виниклі обставини, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, вилучення та збереження речових доказів, без ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, у порядку ст. 236 КПК України, було здійснено проникнення та проведено обшук за адресою : АДРЕСА_2 .
У відповідності до сформованої інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за №198676025 від 03.02.2020, квартира АДРЕСА_3 власником є ОСОБА_9 на праві приватної власності.
Відповідно до вилученого в ході обшуку договору оренди квартири від 29.08.20219 року квартиру по АДРЕСА_4 ОСОБА_10 винаймала у ОСОБА_11 .
В результаті проведення обшуку вказаної квартири, в присутності двох незацікавлених осіб, залучених у якості понятих, виявлено та вилучено зазначене у клопотанні майно.
Оскільки вилучені речі та документи є речовими доказами у кримінальному провадженні, та з метою збереження речових доказів, з'ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення та проведення необхідних слідчих дій, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Слідчий в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити, зазначивши, що по суті за зазначеною у клопотанні адресою розташований бордель, з якого підозрюваним особам надавалася інформація з приводу майнового стану клієнтів.
Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що вилучені речі не мають значення для даного кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В судовому засіданні встановлено наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами.
Беручи до уваги доводи слідчого в судовому засіданні, а також обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, слідчий суддя вважає, що на теперішній час наявна необхідність в дослідженні вилучених мобільних телефонів на предмет наявності на таких пристроях інформації на підтвердження факту та обставин вчинення кримінально-протиправних дій, в зв'язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність необхідності в забезпеченні збереження таких мобільних телефонів.
Щодо вилученої порошкоподібної речовини білого кольору, з огляду на ту обставину, що на теперішній час експертне дослідження такої речовини не проведено, а відтак не встановлено правомірність її перебування в цивільному обігу, слідчий суддя приходить до переконання про наявність необхідності в накладенні арешту й на таку речовину.
Між тим, слідчий суддя не може погодитися з доводами сторони обвинувачення в частині наявності необхідності в накладенні арешту на решту зазначених у клопотанні речей, оскільки стороною обвинувачення не доведено будь-якого відношення такого майна до розслідуваного кримінального провадження, як і відповідності такого майна категорії речових доказів.
За таких обставин, враховуючи правові підстави для арешту майна, можливість використання як доказів вилучених речей в рамках кримінального провадження, з огляду на засади розумності та пропорційності арешту майна завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого клопотання.
Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12020160000000082 від 03.02.2020, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 03.02.2020 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а також на майно, яке було вилучено 03.02.2020 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , під час обшуку особи - ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
-мобільний телефон в чохлі книжка IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім - картами № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , якій знаходився в користуванні ОСОБА_13 ;
-мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 7 в чохлі - бампері, IMEI1: НОМЕР_5 IMEI2: НОМЕР_6 з сім - картами № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , який знаходився в користуванні ОСОБА_14 ;
-мобільний телефон Iphone 5, IMEI1: НОМЕР_9 , з сім- картою № НОМЕР_10 , який знаходився в користуванні ОСОБА_15 ;
-мобільній телефон Meizu 6 в чохлі - бампері, IMEI1: НОМЕР_11 , IMEI2: НОМЕР_12 , з сім - картою № НОМЕР_13 , який знаходився в користуванні ОСОБА_16 ;
-мобільний телефон Meizu 5, IMEI1: НОМЕР_14 , IMEI2: НОМЕР_15 , з сім - картами № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 в чохлі - бампері чорного кольору, який знаходився в користуванні ОСОБА_17 ;
-мобільний телефон Samsung IMEI1: НОМЕР_18 рожевого кольору в рожевому чохлі - книжка;
-мобільний телефон Samsung IMEI1: НОМЕР_19 , IMEI2: НОМЕР_20 білого кольору з наліпкою «1000»;
-мобільний телефон Samsung DUOSIMEI1: НОМЕР_21 , IMEI2: НОМЕР_22 чорного кольору з наліпкою «1500»;
-мобільний телефон Samsung IMEI1: НОМЕР_23 , IMEI2: НОМЕР_24 білого кольору з наліпками «800», «600»;
-мобільний телефон Samsung IMEI: НОМЕР_25 , IMEI2: НОМЕР_26 білого кольору з наліпкою «1300»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_28 ;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_29 з наліпкою «600 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_30 з наліпкою «800 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_31 з наліпкою «1000 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картами № НОМЕР_32 , № НОМЕР_33 з наліпкою «1300 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_34 з наліпкою «1500 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_35 з наліпкою «2000 грн.»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картою № НОМЕР_36 з наліпкою «девочки»;
-мобільний телефон ERGOIMEI: НОМЕР_27 з сім - картами № НОМЕР_37 , № НОМЕР_38 з наліпкою «админ»;
-полімерний пакет з застібкою, в якому знаходиться речовина білого кольору, порошкоподібна.
-мобільний телефон Iphone7 в чохлі - бампері білого кольору, IMEI: НОМЕР_39 з сім - картою № НОМЕР_40 .
В іншій частині клопотання - відмовити.
Решту тимчасово вилученого майна - повернути особі, у якої воно було вилучено.
Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1