06.02.2020
Справа № 497/1097/19
Провадження № 2/497/23/20
06.02.2020 року Болградський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Раца В.А.
секретаря - Божевої І.Д.
розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24.07.2019 року представник позивача АТ «Державний ощадний банк України» Шишлюк М.О., який діє на підставі довіреності (а.с.15-16) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 204 від 07.10.2004 року, яка станом на 01.07.2019 року складає 336 911,75 грн., з яких: - прострочена заборгованість по сумі кредиту - 117 111,08 грн.; - сума прострочених процентів за користування кредитом - 67 773,70 грн.; - сума пені - 4 218,50 грн.; - інфляційні витрати - 118 428,83 грн.; - 3% річних - 27 379,65 грн. та понесені судові витрати за розгляд справи у розмірі - 5 053,67 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачкою ОСОБА_1 07.10.2004 року був укладений кредитний договір № 204, за яким банк надав відповідачці грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20% річних за користування кредитом. 25.11.2005 року між АТ «Ощадбанк» та відповідачкою укладено додаткову угоду № 1 відповідно до якої суму кредиту збільшено до 200 000 грн. В подальшому рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27 листопада 2008 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено та стягнуто з відповідачки заборгованість за вищезазначеним кредитним договором у сумі 132 605, 08 грн., рішення набрало законної сили. Однак через некоректний розрахунок заборгованості, рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27.11.2008 року помилково не стягнуто заборгованість по сумі кредиту у розмірі 117 111,08 грн. Також зазначає позивач, що рішення суду не виконано до цього часу. Позивач вважає, що оскільки договір не було розірвано, а ухвалення рішення не є підставою для припинення нарахування відсотків та пені за кредитом, то відповідно до п.1.6.1.2 договору нараховано відсотки та пеню, у звязку з чим виникла заборгованість за кредитом, тому просить стягнути з відповідача відповідну суму.
Представник позивача АТ «Ощадбанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив, тому керуючись вимогами ч.3 ст.223 ЦК України суд розглядає справу за відсутності представника позивача. 30.08.2019 року від представника позивача Саранчук В. С., який діє на підставі довіреності (а.с.35) надійшло клопотання, в якому він не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за місцем реєстрації, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 07 жовтня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», правонаступником всіх прав і обов'язків якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №204, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 000,00 грн. на споживчі цілі зі сплатою 20 % річних за користування кредитом згідно договору, з терміном остаточного погашення не пізніше 07 жовтня 2009 року (а.с.5-6).
Відповідно до п.п.3.2.3 кредитного договору у разі порушення Позичальником умов цього Договору Банк має право достроково стягнути Кредит та суму нарахованих відсотків та інших платежів, що підлягають сплаті.
В подальшому, 25 листопада 2005 року між тими самими сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 204 від 07.10.2004 року, в якій пункт 1.1 договору № 204 від 07.10.2004 року викладений в наступній редакції «Банк зобов'язується надати Позичальнику на умовах цього Договору кредит в сумі 200 000,00 грн.», тобто суму кредиту збільшено до 200 000,00 грн. (а.с.7).
В 2008 році прокурор Болградського району Одеської області звернувся до суду в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Болградського відділення № 6777 з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по вище зазначеному кредитному договору.
З рішення Болградського районного суду Одеської області від 27.11.2008 року по справі № 2-ц-1464/2008 вбачається, що станом на 18.09.2008 року сума заборгованості за цім договором складає 132 605,08 грн., та саме цю суму було стягнуто з відповідачці на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Болградського відділення № 6777. В рішенні суду відсутній розрахунок заборгованості, тому не вбачається можливим встановити, яку саме суму по тілу кредиту було стягнуто з відповідачці, також не зазначено про дострокове стягнення суми кредиту.
Позивачем надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 204 від 07.10.2004 року (а.с.8-9), в якому зазначено, що строк дії договору з 07.10.2004 року по 07.10.2009 року, але період з якого починається розрахунок чому зазначений з 10.08.2012 року, тобто у суду не має можливості встановити нарахування, які проводилися за період з 19.09.2008 року по 09.08.2012 року. Відповідно до цього розрахунку станом на 10.08.2012 року, тобто на початок складання цього розрахунку, прострочена заборгованість по кредиту складає - 166 222,23 грн.; прострочена заборгованість по відсоткам складає 123 000,86 грн.; пеня - 2133,61 грн. Цей розрахунок складений станом на 01.07.2019 року, де загальна сума заборгованості по договору станом на дату розрахунку склала 469 516,83 грн.
Судом неодноразово надавалась можливість позивачу роз'яснити порядок нарахувань за кредитним договором, але протягом підготовчого провадження жодних пояснень з приводу нарахованих сум не надійшло.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Позивач обов'язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачці. Остання зобов'язалася за договором повертати кредит відповідно до вимог п.п.3.3.1 Договору. Дострокове погашення кредиту передбачено п.п.3.2.3 Договору.
Як вбачається з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Так як судом встановлено, що заборгованість по тілу кредиту згідно з розрахунком від 01.07.2019 року складає 166 222,23 грн., але позивач просить стягнути тільки 117 111,08 грн., тому суд, який не може виходити за межі заявлених вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідачці 117 111,08 грн.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом за методом факт/факт на фактично отриману Позичальником суму Кердиту починаючи з дати видачі Кредиту до моменту повного погашення кредиту, який наданий на 60 місяці - до 07 жовтня 2009 року включно.
Відтак, у межах строку кредитування до 07 жовтня 2009 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами щомісячно, не пізніше останнього числа кожного місяця.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україні.
Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України та ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судом.
Як вбачається з розрахунку наданого позивачем (а.с.8-9), Банком нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами до 01.11.2014 року, що не відповідає вимогам діючого законодавства.
Окрім цього, як вбачається з позовної заяви працівниками позивача був проведений некоректний розрахунок заборгованості, тому рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27 листопада 2008 року помилково не стягнуто заборгованість по сумі кредиту у розмірі 117 111,08 грн., тобто відповідальності ОСОБА_1 не вбачається, а тому нарахування пені за несвоєчасне повернення коштів не повинно здійснюватися.
С приводу стягнення інфляційних витрат та 3% річних, слід зазначити наступне:
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
На час ухвалення рішення відповідачка не виконала рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 листопада 2008 року щодо стягнення з неї 132 605,08 грн., а також не виплаченою залишається 117 111,08 грн. заборгованості за тілом кредита, яка помилково не була зазначена в розрахунку заборгованості наданим при ухваленні рішення у 2008 році, тому суд вважає за необхідним стягнути інфляційні витрати - 118 428,83 та 3% річних - 27 379,65 грн.
На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, щодо часткового задоволенні позовних вимог, а саме вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення суми тіла кредиту, інфляційних витрат та 3% річних, що складає 262 919,56 грн.
При розподілі судових витрат суд вважає необхідним застосувати дію п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, та стягнути зі відповідачці на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом частково задоволено позов, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 943,79 грн. (262 919,56 х 5 053,67 : 336 911,75).
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 549, 625, 1054 та керуючись ст. ст.12,13,81,263-265,268, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої на момент укладення договору за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України " в особі - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (65014, м.Одеса, вул.Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601, МФО 328845) заборгованість за кредитним договором № 204 від 07.10.2004 року, яка станом на 01.07.2019 року складає 262 919,56 (двісті шістдесят дві тисячи дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 56 копійок та судові витрати 3 943 гривень 79 копійок, а всього 266 863 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 35 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя В.А. Раца