Справа № 555/1875/18
Номер провадження 1-кп/555/18/20
07 лютого 2020 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне кримінальне провадження №12018180060000428 від 02.09.2018 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
02 вересня 2018 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, на території пасовища поблизу лісового масиву, що неподалік с.Глибочок Березнівського району Рівненської області, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, стався словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 виник умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.
ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, маючи на меті заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_7 , приблизно о 09 годині 15 хвилин 02 вересня 2018 року, підійшов до нього та кулаком правої руки умисно наніс один удар в ділянку носа, в наслідок чого останній впав на землю. Далі, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 наніс ще один удар кулаком правої руки в область лівої щоки ОСОБА_7 , під час того як останній спробував піднятись на ноги після падіння.
В наслідок вищезазначених незаконних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: лінійного перелому лівої верхньо-щелепної кістки з переходом на ліву виличну кістку та з порушенням цілісності передньої стінки лівої гайморової пазухи, дволінійно-відламкового перелому лівого великого крила клиновидної кістки зі значним зміщенням відламку з порушенням цілісності задньо-бокової стінки лівої гайморової пазухи, множинні переломи кісток носа, переважно з ліва, зі зміщенням носової перетинки S-подібно, забійної гематом вилично-щічної ділянки з ліва, які в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення, і в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_4 в судовому засіданні 18.01.2019 року вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав частково та дав показання про те, що зранку 02.09.2018 року від сусіда довідався, що на території присадибної земельної ділянки, де він вирощує картоплю та косить траву, ОСОБА_8 випасає стадо корів. Почувши це, він пішов до вказаної ділянки, де, зустрівшись із ОСОБА_7 , сказав йому, щоб він вигнав корів, однак останній почав агресивно себе поводити та махати перед ним палицею, що була в нього в руках. Тому він вибив у нього палицю та наніс легкий удар долонею руки в ділянку обличчя. Вказав, що більше ударів потерпілому не наносив, тому вважає, що отримані ОСОБА_8 тілесні ушкодження є результатом травм, що він отримав раніше.
В судовому засіданні 06.02.2020 року вину у вчиненні злочину визнав повністю, вказав, що не оспорює тих обставин події, що викладені у обвинувальному акті. Також зазначив, що розкаюється у вчиненому, усвідомлює протиправність свої дій, зробив для себе належні висновки, а також повністю відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_7 дав показання про те, що 02.09.2018 року приблизно о 06 годині ранку він виганяв на пасовище корів жителів села. Проходячи повз будинок ОСОБА_4 , він побачив його дружину ОСОБА_9 та запитав, чи вони зібрали бульбу та сказав, що випасатиме корів на їх земельній ділянці, що знаходиться поруч з пасовищем, на що вона погодилась. Приблизно біля 9 години на пасовище прийшов ОСОБА_4 та став його ображати, звинувачуючи у тому, що він випасає худобу на його земельній ділянці без дозволу, після чого кулаком правої руки вдарив його в область носа. Від удару потерпілий впав на землю, у нього відразу з носа пішла кров. Коли намагався піднятись, обвинувачений знову кулаком правої руки вдарив в область лівої щоки. Після цих подій його родина викликала поліцію та швидку.
Свідок ОСОБА_10 суду показав, що зранку 02.09.2018 року йому зателефонував племінник та повідомив, що його батька ОСОБА_7 побили. Він приїхав до батька та побачив, що у нього з носа та рота йшла кров, а на його питання, що сталося, батько відповів, що його вдарив ОСОБА_4 . Далі хтось із родини викликав працівників поліції та швидку медичну допомогу. Після цього, він, батько та ОСОБА_11 пішли до будинку ОСОБА_4 , що з'ясувати причини такої поведінки. Під час розмови ОСОБА_4 визнав, що двічі вдарив батька, оскільки був сердитий, що він випасав худобу на його земельній ділянці.
Свідок ОСОБА_12 ( анкетні дані свідка змінено) дала показання про те, що близько 07 години вона приїхала до лісового масиву, який знаходиться поблизу с.Глибочок Березнівського району Рівненської області, щоб зібрати грибів. Приблизно о 09 годині почула крики двох дорослих чоловіків, що лунали зі сторони пасовища. Придивившись вона впізнала ОСОБА_13 , жителя с.Глибочок Березнівського району Рівненської області, та ОСОБА_14 жителя с.Глибочок Березнівського району Рівненської області. Вона бачила, як ОСОБА_13 покликав ОСОБА_15 до себе та почав ображати його лайливими словами, а потім ОСОБА_13 замахнувся та вдарив кулаком правої руки в область верхньої губи ОСОБА_15 , в наслідок чого він впав на землю правим боком. Далі потерпілий спробував піднятись, однак ОСОБА_13 наніс останньому ще один удар кулаком в область лівої шоки. Через декілька секунд обвинувачений відійшов від ОСОБА_15 та сказав йому, що якщо він ще раз зажене корів на його присадибну ділянку, то він його «закопає». Побачивши на обличчі потерпілого кров, свідок злякалась, швидко побігла в лісовий масив, сіла на велосипед та поїхала до свого місця проживання.
Свідок ОСОБА_16 дала показання про те, що 02.09.2018 року зранку до її господарства приходив ОСОБА_7 , однак конкретно дозволу випасати худобу на їх земельній ділянці він не запитував.
Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 21.09.2018 року за участі потерпілого ОСОБА_7 особа добровільного розповіла про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , які не суперечать обставинам, що були встановлені в судовому засіданні.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №698 при огляді ОСОБА_7 були виявлені та згідно з наданими медичними документами відмічені такі тілесні ушкодження: лінійний перелом лівої верхньо-щелепної кістки з переходом на ліву виличну кістку та з порушенням цілісності передньої стінки лівої гайморової пазухи, дволінійно-відламковий перелом лівого великого крила клиновидної кістки зі значним зміщенням відламку з порушенням цілісності задньо-бокової стінки лівої гайморової пазухи, множинні переломи кісток носа, переважно зліва, зі зміщенням носової перетинки S-подібно, забійна гематома вилично-щічної ділянки зліва, які в даному випадку розглядаються в єдиному механізмі виникнення, і в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. Вказані тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до звернення потерпілого в лікувальний заклад, тобто не суперечать вказаному в обставинах терміну, а саме 02 вересня 2018 року. Дані тілесні ушкодження могли виникнути не менше як від двох травматичних дій тупого(их) предмету(ів) з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могла бути рука, нога, чи інші тупі предмети, диференційні ознаки яких в тілесних ушкодженнях не відобразились. Локалізація та характер тілесних ушкоджень в сукупності не властиві для падіння на площину.
Із висновку судово-медичної експертизи №698-/Д-837 встановлено, що судово-медичні дані, встановлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 в частині механізму виникнення тілесних ушкоджень не суперечать показанням, даним потерпілим ОСОБА_7 при його допиті 21.09.2018 року ( «… ОСОБА_4 підійшов до мене та, замахнувшись кулаком правої руки, вдарив мене в область носа, внаслідок чого я впав на землю правим боком. Далі я спробував піднятись, однак при даній спробі ОСОБА_4 , замахнувся кулаком правої руки та вдарив мене в область лівої щоки…») та при проведенні слідчого експерименту за його участю 21.09.2018 року.
Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_17 показала, що отримані потерпілим тілесні ушкодження утворитися за обставин та в час, що були викладені в ухвалі слідчого судді про призначення експертизи. Та обставина, що у потерпілого було виявлено застарілий перелом правої скронево-тім'яної кістки не вплинуло на тяжкість отриманих ним тілесних ушкоджень від травматичних дій обвинуваченого.
Таким чином, із досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли не менше як від двох травматичних дій, що підтверджується висновком експерта. Показання потерпілого щодо механізму отримання ним тілесних ушкоджень є узгодженими та не суперечать висновкам судово-медичних експертиз, а також підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 .
Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст.94 КПК України: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину при викладених у вироку обставинах.
Злочинні дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ІІІ. Призначення покарання.
3.1 Позиція учасників судового провадження щодо призначення покарання.
Прокурор висловив позицію щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а також вважає можливим звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Потерпілий ОСОБА_7 згідно письмової заяви вказав, що будь-яких претензій до обвинуваченого немає, заподіяну йому шкоду було повністю відшкодовано. Просить призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Сторона захисту з урахуванням особи обвинуваченого просить призначити ОСОБА_4 мінімальне покарання без ізоляції від суспільства, покликаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому заподіяну шкоду, сплативши 55 000 грн.
3.2. Мотиви призначення покарання судом.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчинення нових злочинів, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Згідно ч.4 ст.12 КК України ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставини, які пом'якшують покарання, - ще щире каяття, відшкодування заподіяних збитків.
Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 за місцем проживання особа характеризується виключно позитивно.
Із медичних довідок Березнівської ЦРЛ вбачається, що обвинувачений на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість злочину та його наслідки у виді шкоди здоров'ю потерпілого, обставину, що обтяжує покарання, обставини, що пом'якшують покарання, приймаючи до уваги дані про особу винного, який вчинив злочин вперше, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував заподіяні потерпілому збитки, позицію потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого і просить його суворо не карати, суд приходить до висновку про можливість призначення особі покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений ч.1 ст.121 КК України.
Визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи тяжкість злочину, позицію потерпілого, який просить не позбавляти волі обвинуваченого, особу винного, який щиросердечно розкаявся у скоєному, відшкодував заподіяну шкоду, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства та відбування покарання.
З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням відповідно до положень ст.75 КК України.
ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Прокурором Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, лікувального закладу КЗОЗ «Березнівське центральна районна лікарня» Березнівської районної ради звернувся із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.
В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують, що потерпілий від даного злочину ОСОБА_7 в період з 02.09. по 04.09.2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ «Березнівське ЦРЛ» Березнівської районної ради, а в період з 04.09. по 12.09.2018 року - у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, в зв'язку з чим на його лікування були затрачені кошти місцевих бюджетів в розмірі 290,89 грн. та 3 312,96 грн. відповідно, які згідно положень ст.1206 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 як особи, яка вчинила злочин.
Судом встановлено, що потерпілий від злочину ОСОБА_7 в період з 02.09. по 04.09.2018 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗОЗ «Березнівська ЦРЛ» Березнівської районної ради - на його лікування було затрачено 290,89 грн.; в період з 04.09. по 12.09.2018 року - у КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, розмір витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого становить 3 312,96 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.
Частина третя статті 1206 ЦК України передбачає, якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності чи власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993 року сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за одинліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладання.
З урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному об'ємі.
Представником потерпілого подано заяву про залишення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без розгляду.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи подав заяву про залишення позову без розгляду.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення залишити без розгляду.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків :
-- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання;
-- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Позов прокурора Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури в інтересах лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради, лікувального закладу КЗОЗ «Березнівське центральна районна лікарня» Березнівської районної ради до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь лікувального закладу КЗОЗ «Березнівське центральна районна лікарня» Березнівської районної ради (м.Березне вул.Київська,19, МФО 833017, ЄДРПОУ 01999810, р/р 35418068947790, отримувач УДКСУ у Березнівському районі Рівненської області) 290 (двісті дев'яносто) грн. 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь лікувального закладу Комунального некомерційного підприємства «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради (м.Рівне вул.Миколи Карнаухова,25А, МФО 899998, ЄДРПОУ 02000085, р/р 31414544017002, отримувач УК у м.Рівному 24060300, код 38012714) 3 312 (три тисячі триста дванадцять) грн.96 коп.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення залишити без розгляду.
Вирок суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1