06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 910/13822/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ" (далі - ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", позивач, скаржник) - не з'явились,
відповідача-1 - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство, відповідач-1) - не з'явились,
відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибоконсервний завод "Екватор" (далі - ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор", відповідач-2) - Маслової О.Г. (адвокат, свідоцтво від 29.06.1993 № 137),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "ІНТЕРФЛОТ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 (головуючий - суддя Гулевець О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (головуючий - суддя Отрюх Б.В., судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.),
у справі № 910/13822/16
за позовом ТОВ "ІНТЕРФЛОТ"
до Міністерства, ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор"
про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" звернулося з позовом до відповідачів про визнання недійсним повністю свідоцтва України від 26.08.2014 № 189934 на комбінований знак для товарів і послуг та зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України
внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним свідоцтва України від 26.08.2014 № 189934 на знак для товарів і послуг та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що позначення, яке захищене за свідоцтвом України № 189934, вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товарів.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 у справі № 910/13822/16, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.3. Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
2.4. За результатами нового судового розгляду справи № 910/13822/16 рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "ІНТЕРФЛОТ", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
4.1. Місцевий та апеляційний господарські суди:
4.1.1. помилково взяли до уваги висновок судових експертів № 2408 комісійної повторної експертизи у сфері інтелектуальної власності, який складено з численними порушеннями законодавства, а також норм матеріального та процесуального права;
4.1.2. залишили поза увагою висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2019 у цій справі, та не надали оцінки матеріалам службового розслідування листам підприємства та іншим доказам, якими підтверджуються позовні вимоги;
4.1.3. не надали належної оцінки доказам, а саме: висновкам експертів від 30.09.2013 № 429 та від 11.01.2016 №290/15, а також іншим наданим позивачем доказам, які в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не згадуються;
4.1.4. порушили приписи статей 32-34, 72-86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Відзив Міністерства на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Відкрите акціонерне товариство "Інтеррибфлот" було власником патенту України від 15.05.2003 № 7344 (за заявкою від 05.11.2002) на промисловий зразок "Етикетка", що діяв до 05.11.2006 на території України.
6.2. Починаючи з січня 2004 року між ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" та Відкритим акціонерним товариством "Інтеррибфлот" укладені ліцензійні договори, відповідно до яких позивач отримав право на використання промислового зразка "Етикетка" за патентом України від 15.05.2003 № 7344.
6.3. В офіційному бюлетені № 19 "Промислова власність" від 26.11.2007 опубліковано відомості про припинення дії патенту України № 7344 на промисловий зразок з підстав несплати річного збору, а датою припинення дії патенту України на промисловий зразок № 7344 є 05.11.2006.
6.4. Позивач зазначає, що після припинення дії патенту України він продовжує використовувати зображення етикетки по теперішній час.
6.5. ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" є власником свідоцтва України від 26.08.2014 № 189934 на комбінований знак для товарів і послуг (дата подачі заявки № m 2013 08966 - 23.05.2013) для товарів 29 класу МКТП "сардини".
6.6. За твердженням позивача, з 2013 року ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" (з мотивів того, що останнє є власником свідоцтва України від 26.08.2014 № 189934 на знак для товарів і послуг) виробляє та розповсюджує продукцію - консерви з використанням етикетки, яку тривалий час використовує позивач на підставі вказаних ліцензійних договорів.
6.7. Позивач зазначає, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 189934 вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товару.
6.8. На обґрунтування своїх доводів про те, що знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 є таким, що вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товарів, позивачем було надано:
- висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження об'єктів інтелектуальної власності №429, складений 30.09.2013 Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, згідно з яким використання ТОВ "РКЗ "Екватор" наданої на дослідження етикетки може призвести до сплутування споживачем товарів з товарами ТОВ "Інтеррибфлот", ТОВ "Інтерфлот", ТОВ "Інтерфлот-Продукт", що призведе до змішування з діяльністю вказаних підприємств, які мають пріоритет на їх використання (висновок складений на підставі листа ТОВ "Інтеррибфлот");
- висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності №290/15, складений 11.01.2016 Науково-дослідним інститутом судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України, згідно з яким зовнішнє оформлення консервів "Сардина атлантична натуральна з додаванням олії" ТОВ "РКЗ "Екватор" є схожим з зовнішнім оформленням етикетки консервів "Сардини натуральної з добавленням олії" ТОВ "Інтерфлот" настільки, що їх можна сплутати; зображення глобуса не є домінуючим в оформленні етикетки та не має вирішального значення у формуванні її загального зорового враження, що може вплинути на споживача при виборі консерви ТОВ "РКЗ "Екватор" та ТОВ "Інтерфлот" (висновок складений на підставі листа ТОВ "Інтерфлот").
6.9. ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" на спростування тверджень позивача про те, що знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 є таким, що вводить споживачів в оману щодо дійсного виробника товарів, надані:
- висновок експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності №578, складений 27.02.2015 Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно з яким знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 (у вигляді етикетки рибних консервів "Сардина атлантична натуральна з додаванням олії" ТОВ "РКЗ "Екватор" та промисловий зразок за патентом №27206 (у вигляді етикетки рибних консервів "Сардини натуральні з добавленням олії" ТОВ "Інтерфлот") не є схожими до ступеня змішування; зовнішнє оформлення етикетки ТОВ "РКЗ "Екватор" не є схожим з зовнішнім оформленням етикетки ТОВ "Інтерфлот" (висновок складений на підставі листа ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор");
- висновок науково-правової експертизи щодо відповідності законодавству України, об'єктивності обґрунтованості подання Антимонопольного комітету України від 28.11.2014 у справі №227-26.4/104-14 (127-26.4/104-14), складений 19.12.2014 Прохоровим-Лукіним Г.В. [патентний повірений України (реєстр. №419), кандидат юридичних наук], згідно з яким знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 (у вигляді етикетки) та промисловий зразок за патентом України №27206 не є схожими до ступеня змішування, тобто не можуть ввести споживача в оману щодо товару чи особи, яка виробляє товар (висновок складений на підставі листа ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор").
6.10. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності (об'єктів промислової власності - знаків для товарів і послуг).
6.11. Згідно з висновком судового експерта Мінченко Н.В. за результатами проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності №22363/16-53 від 29.11.2017, комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ "Інтерфлот".
6.12. ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор", на противагу висновку від 29.11.2017 №22363/16-53, подано до апеляційного суду консультативний висновок спеціаліста за результатами аналітичного дослідження висновку судового експерта від 29.11.2017 №22363/16-53, складений 07.02.2018 патентним повіреним України Прохоровим-Лукіним Г.В., та заявлено клопотання про призначення у даній справі повторної судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності.
6.13. У свою чергу, позивач надав консультативний висновок на консультативний висновок спеціаліста Прохорова-Лукіна Г.В. за результатами аналітичного дослідження висновку судового експерта від 29.11.2017 №22363/16-53 від 07.02.2018, складений судовим експертом Дорошенком О.Ф. 19.03.2018.
6.14. У подальшому позивачем надано висновок експерта №008-СІВ/17 за результатами проведення експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 15.08.2017, складений експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Стародубовим І.В., згідно із яким комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ "Інтерфлот".
6.15. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 призначено у справі № 910/13822/16 повторну судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності (об'єктів промислової власності - знаків для товарів і послуг), проведення судової експертизи доручено судовим експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експерта було поставлено таке питання:
- чи є комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України 189934 таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ "Інтерфлот"?
6.16. Згідно з висновком судових експертів від 06.08.2018 №2408 комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 не є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ "Інтерфлот".
Під час експертного дослідження комісією експертів було встановлено, що знак за свідоцтвом України №189934 є комбінованим та складається з зображувального та словесного елементів. Домінуючим елементом за сукупністю ознак є зображувальний елемент [земна куля, материки (Євразія та Африка), меридіональна сітка, екватор, рибоконсервний завод], як за колірною ознакою, так і за смисловим навантаженням.
Недомінуючий словесний елемент "САРДИНИ" та "САРДИНЫ" є промисловою назвою трьох родів морських риб родини оселедцевих. Ці словесні елюенти є описовими, притаманними етикеткам багатьох різних виробників, а тому не мають розрізняльної здатності.
Експертами було проведене порівняння знака за свідоцтвом України №189934 з комбінованими позначеннями-етикетками ТОВ "Інтерфлот", внаслідок чого було встановлено, що зображувальний елемент цих етикеток характеризується сукупністю таких понять: корабель, хмарне небо, водна поверхня.
Проведене експертами порівняння надало підстави зробити висновок про те, що семантичні ознаки домінуючих зображувальних елементів етикеток консервів, що випускаються позивачем та відповідачем-2, є абсолютно різними, а словесні елементи, що вказують на вид товару, не мають розрізняльної здатності, та внаслідок традиційного та широкого використання різними виробниками у оформленні етикеток рибних консервів, що містять сардини, не здатні призвести до змішування етикеток різних виробників зазначеної продукції.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
7.1. ЦК України:
частина перша статті 418:
- право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом;
частина перша статті 420:
- до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
стаття 422:
- право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором;
стаття 492:
- торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів;
частина перша статті 494:
- набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом;
стаття 499:
- права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.
7.2. Закон України від 15.12.1993 № 3689-XII "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (в редакції на дату подання заявки - 23.05.2013):
стаття 1:
- знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;
пункти 1, 2, 4 статті 5:
- правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом;
- об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка
комбінація таких позначень;
- обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг;
абзац п'ятий пункту 2 статті 6:
- згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
абзаци перший та другий пункту 3 статті 6:
- не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними
товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;
пункт 5 статті 16:
- свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати;
підпункт "а" пункту 1 статті 19:
- свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
7.3. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116:
пункт 4.3.1.9:
- до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача;
7.4. ГПК України
частини перша, третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
стаття 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи;
стаття 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
- предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;
стаття 79 (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій):
- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;
- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;
стаття 86 (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій):
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
стаття 104:
- висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні;
частина четверта статті 236:
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
9.1. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заявлених у справі позовних вимог, зокрема для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва від 26.08.2014 №189934.
9.2. На обґрунтування позову позивач посилався на приписи абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону (в редакції, чинній станом на момент подачі заявки 23.05.2013), відповідно до якої згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону також позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
9.3. Припис абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону є абсолютним критерієм для відмови в наданні правової охорони та стосується виключно змісту самого заявленого на реєстрацію позначення (його власної видимої оманливості, наприклад, позначення «вода» для горілчаних виробів; «французьке вино» на етикетці товару українського виробника), тоді як можливість сплутування з іншими раніше зареєстрованими або заявленими на реєстрацію знаками інших осіб як відносний критерій та наслідки цього (зокрема, щодо можливості введення в оману) мають правове значення при застосуванні пункту 3 статті 6 та пункту 5 статті 16 Закону № 3689.
9.4. Так, відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 № 116, до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.
9.5. Водночас згідно зі статтею 19 Закону свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:
а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;
б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці;
в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
9.6. Згідно з пунктом 3 Постанови № 3771 свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.
9.7. З огляду на те, що в обґрунтування позову позивач посилався саме на приписи абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону, судам у вирішенні спору, насамперед, належало встановити визначені законом підстави застосування абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону та з'ясувати, чи існують підстави для застосування до спірних правовідносин приписів абзацу п'ятого пункту 2 статті 6 Закону (з огляду на абсолютність визначеного ним критерію для відмови у наданні правової охорони).
9.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ліцензійні договори, про які вказує позивач як про підставу належності йому майнових прав на промисловий зразок № 7344, могли бути укладені виключно на час дії зазначеного патенту, тобто до 05.11.2006, а зі спливом вказаного строку у позивача відсутні права на підставі укладених ліцензійних договорів щодо відповідного промислового зразка.
9.9. Верховний Суд погоджується з такими висновками, оскільки суди правильно встановили відсутність у позивача підстав для ліцензійного використання промислового зразку № 7344 (етикетки). Отже у особи, яка використовувала цю етикетку було лише право попереднього користувача і ніяких інших прав. Тому Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позовних вимог з цієї підстави є правильними.
9.10. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій у новому розгляді справи з належною повнотою досліджено всі експертні висновки, зокрема і висновок судових експертів від 06.08.2018 № 2408, яким встановлено, що комбінований знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №189934 не є таким, що може ввести споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари (рибні консерви), а саме щодо ТОВ "Інтерфлот".
9.11. Суди прийняли до уваги в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76, 77 ГПК України висновок судових експертів № 2408, як такий, що складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу» та містить докладний опис проведених експертами досліджень, а також обґрунтовану відповідь на досліджене експертами питання, поставлене ухвалою суду від 19.04.2018.
9.12. З урахуванням встановлених обставин, Верховний Суд доходить висновку, що попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права, обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.
9.13. Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини даної справи. Крім того, такі доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним у даній постанові та зводяться до невірного тлумачення скаржником норм права. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
9.14. Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві ТОВ "Рибоконсервний завод "Екватор" на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.
9.15. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
9.16. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
9.17. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ІНТЕРФЛОТ" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
11. Судові витрати
11.1. Понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРФЛОТ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 910/13822/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко