79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.02.2020 Справа № 914/2385/19
За позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгруп», м.Львів,
відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз контакт», м. Львів
про визнання недійсним договору.
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Габаковській Х.В.
Представники сторін:
від позивача: Болдін В.В.,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: Воробець С.І.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз контакт» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №1/2019 від 04.06.2019 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір про відступлення права вимоги укладено без погодження АТ «Укртрансгаз», оскільки у договорі №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015 р. міститься обов'язкове застереження щодо письмової згоди іншої сторони договору на передачу (відступлення) своїх прав третім особам, що є порушенням ст.516 ЦК України. Фінансове забезпечення за основним договором не є самостійним зобов'язанням, а виконує лише забезпечувальну функцію.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.11.2019 р. справу № 914/2385/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.12.2019 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов'язковою.
19.12.2019 р. відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№53477/19), у якому вказав, що при укладенні відповідачем 1 та відповідачем 2 оскаржуваного договору щодо повернення коштів, які були перераховані як фінансове забезпечення за договором транспортування природного газу, не відбулася передача прав відповідача 1, передбачених п.4.2 чи іншими умовами договору. Укладаючи оскаржуваний договір про відступлення права вимоги, відповідач вважав договір транспортування природного газу розірваним з 01.05.2019 р. на підставі угоди про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2015 р. №1505000279. Також зазначив, що позивачем не доведено у чому полягає порушення його прав, свобод чи інтересів при укладенні між відповідачами оскаржуваного договору.
Протокольною ухвалою від 26.12.2019 р Господарський суд Львівської області ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.01.2020 р. Ухвалою від 26.12.2019 р. Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача 1 та повідомив йому про дату, час і місце судового засідання.
09.01.2020 р. позивач подав відповідь на відзив відповідача 1 (вх.№554/20) та клопотання про продовження строку на подання такого (вх.№54158/19 від 23.12.2019 р.). У відповіді на відзив позивач зазначає, що предметом договору про відступлення права вимоги не може бути право вимоги повернення коштів, які були перераховані як фінансове забезпечення за договором транспортування природного газу, а угода про розірвання договору на транспортування природного газу магістральними газопроводами від 30.04.2015 р. №1505000279 немає жодного відношення до договору №1512000795 від 17.12.2015 р., який додатковою угодою №2 було продовжено до 2022 року.
Ухвалою суду від 15.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2020р.
Представник позивача у судове засідання 05.02.2020 р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.
Представник відповідача 1 у судове засідання 05.02.2020 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Присутній у судовому засіданні 24.10.2019 р. представник відповідача 2 проти позову заперечував, підтримав позицію відповідача 1, викладену ним у відзиві, надав усні пояснення по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 05.02.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
17 грудня 2015 року Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (правонаступником якого є АТ «Укртрансгаз) (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західгруп» (замовник) укладено договір №1512000795 транспортування природного газу, згідно умов п.2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до п.4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі газотранспортної системи та цьому договорі.
Протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу. Оператор зупиняє надання послуг у разі порушення замовником умов надання фінансового забезпечення (п.12.1 та 12.4 договору).
Пунктом 17.1 та 17.6 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015р. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони цього договору.
До вказаного договору укладено додаткову угоду № 1 від 30.12.2016 р. про внесення змін і доповнень до договору, а 19.12.2017 р. додаткову угоду №2, якою сторонами обумовлено, що договір транспортування природного газу набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015р. Інші умови договору залишаються незмінними і обов'язковими до виконання сторонами.
Позивач стверджує, що всупереч положенням п.17.6 договору №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р., з наступними змінами і доповненнями, без згоди позивача, відповідачем 1 (первісний кредитор) та відповідачем 2 (новий кредитор) укладено договір №1/2019 про відступлення права вимоги від 04.06.2019р., відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором у правовідносинах із АТ «Укртрансгаз» щодо повернення коштів, які були перераховані як фінансове забезпечення за договором №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р., укладеним між первісним кредитором та АТ «Укртрансгаз».
У пункті 1.2 договору про відступлення права вимоги сторони передбачили, що з моменту укладення даного договору новий кредитор набуває право вимагати від АТ «Укртрансгаз» повернення коштів, які були перераховані як фінансове забезпечення за договором №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р., а також інших зобов'язань за основним договором, чи які випливають із основного договору (в т.ч. повернення коштів, відшкодування збитків, упущеної вигоди, штрафних санкцій тощо), а також вчиняти всі інші дії. Передбачені чинним законодавством та умовами основного договору, право на вчинення яких мав первісний кредитор.
04.06.2019 р. ТзОВ «Західгруп» листом від 04.06.2019р. за № 03/06-19 повідомив позивача про укладення договору № 1/2019 про відступлення права вимоги від 04.06.2019р.
Позивач стверджує, що письмової згоди на відступлення прав та обов'язків за договором № 1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р. відповідачу 1 не надавав, тому договір № 1/2019 від 04.06.2019р. про відступлення права вимоги, укладений між відповідачами всупереч вимог ч.1 ст.516 ЦК України та умовам п.17.6. договору №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р.
На переконання позивача, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги на підставі ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України).
Між позивачем та відповідачем 1 виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 193 ГК України, яка кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У пункті 17.6 договору передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони цього договору.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Натомість, вчинені дії відповідачів з укладення спірного договору №1/2019 про відступлення права вимоги від 04.06.2019р. без письмової згоди позивача порушили суб'єктивні права та законні інтереси позивача, та відповідно, у позивача наявні правові підстави для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним такого договору.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не є стороною спірного правочину, а відтак право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору визначається його заінтересованістю. Критеріями визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі є: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені.
Суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.05.2016 р. у справі №6-605цс16, у якій вказано, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч.3 ст.215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та ч.6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави для заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 та ст. 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів. Однак, сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.
Враховуючи закріплене приписами ст. 6 та 627 ЦК України, право на свободу договору та врегулювання правовідносин на власний розсуд, а також передбачене ч.1 ст.516 ЦК України право на встановлення договором іншого порядку заміни кредитора в зобов'язанні, то відсутність передбаченої договором обов'язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.03.2018р. у справі № 904/9674/16, від 22.05.2018р. у справі №904/11838/16, від 05.06.2019р. у справі № 910/10412/18).
Пунктом 17.6 договору №1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р. визначено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони цього договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, для укладення між відповідачами договору № 1/2019 про відступлення права вимоги від 04.06.2019р. необхідним було отримання письмового погодження позивача. Доказів отримання згоди позивача на укладення договору про відступлення права сторонами не подано. Представником позивача підтверджено, а відповідачами визнано, що письмової згоди на укладення договору про відступлення права вимоги АТ «Укртрансгаз» не надавалось.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що договір про відступлення права вимоги є таким, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.
Щодо тверджень відповідачів про те, що договір про відступлення права вимоги не порушує права позивача, а також те, що за спірним договором не відбулася передача прав та обов'язків відповідача 1, суд зазначає наступне.
Під порушеним правом необхідно розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 920/1771/14).
Порядок та умови надання фінансового забезпечення оператору газотранспортної системи (позивачу) визначено Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2493 від 30.09.2015р. (далі - Кодекс ГТС) та умовами договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000795 .
Згідно п.1 глави 2 Р.8 Кодексу ГТС, з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Грошові кошти, які надаються замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи як фінансове забезпечення, не вважаються попередньою оплатою за вчинення дій з врегулювання добового небалансу та не підлягають поверненню замовнику послуг транспортування до моменту виконання умов договору з транспортування природного газу в частині грошових зобов'язань, виконання яких вони забезпечують (п.3 вказаної глави).
У разі невиконання замовником послуг транспортування зобов'язання щодо оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу згідно з умовами договору транспортування природного газу оператор газотранспортної системи в односторонньому порядку здійснює зарахування грошових коштів, які надані замовником послуг транспортування у вигляді фінансового забезпечення, у рахунок оплати за вчинення дій з врегулювання добового небалансу, про що, відповідно, повідомляє замовника послуг транспортування.
Суд відзначає, що зобов'язання за договором транспортування природного газу складається не тільки з прав, а також з обов'язків сторін (п.4.1 та п.12.1-12.4 договору), тому передача права вимоги, що виникає на підставі такого договору, має відбуватися відповідно до умов договору та закону.
Укладення договору про відступлення права вимоги фактично змінює сторону договору № 1512000795 транспортування природного газу від 17.12.2015р., до якої у позивача наявне право вимоги виконання гарантійних зобов'язань.
Отже, суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами відповідача 1, оскільки спірний договір порушує права позивача.
Щодо угоди про розірвання договору №1505000279 від 30.04.2015 р., на яку покликається відповідач 1 у відзиві на позовну заяву (вх.№53477/19 від 19.12.2019р.), то така стосується іншого договору, який не є предметом спору у даній справі.
Матеріалами справи підтверджено відсутність письмової згоди позивача на укладення договору про відступлення права вимоги, а відповідачі доводів позивача не спростували, належних та достатніх доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, не надали, що є підставою для визнання договору №1/2019 про відступлення права вимоги від 04.06.2019р. недійсним, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 14068 від 05.11.2019 р. на суму 1'921,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір у розмірі 1'921,00 грн. покладається на відповідачів у рівних частках.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 12, 13, 73-80, 123, 129, 221, 232-233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 1/209 від 04.06.2019р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Західгруп» (код ЄДРПОУ 37693149) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз контакт» (код ЄДРПОУ 40741705).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західгруп» (79008, м. Львів, вул.Чайковського, 6, офіс 209; код ЄДРПОУ 37693149) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 960,50 грн. судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз контакт» (79005, м. Львів, пр-т Шевченка, 7/16; код ЄДРПОУ 40741705) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м.Київ, вул.Кловський узвіз, 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) 960,50 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.02.2020р.
Суддя Яворський Б.І.