79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.01.2020 справа № 914/2140/19
За позовом: Державного підприємства “Енергоринок”, м. Київ
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача-2: Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ
про стягнення заборгованості у розмірі 38 552 631, 35 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Гордій Р.А.- представник;
від відповідача-1: Горбунов С.О.- представник;
від відповідача -2: Шафранський Р.Г.- представник
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2140/19 за позовом Державного підприємства “Енергоринок” до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” та до Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення заборгованості у розмірі 38 552 631, 35 грн .
Ухвалою суду від 23.10.2019 відкрито провадження у справі № 914/2140/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.11.2019.
В підготовчих засіданнях, які відбулися 18.11.2019 та 09.12.2019 було оголошено перерви.
Ухвалою суду від 23.12.2019 в задоволенні клопотань представника відповідача - 1 про роз'єднання позовних вимог та про забезпечення судових витрат відмовлено, з підстав зазначених у відповідній ухвалі. Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 20.01.2020.
В судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2020 було оголошено перерву до 28.01.2020.
В судове засідання, яке відбулося 28.01.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Представники відповідача - 1 та відповідача - 2 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги заперечили з підстав зазначених у відзивах на позовну заяву та письмових поясненнях.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 28.01.2020 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Державне підприємство “Енергоринок” (надалі - позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (надалі - відповідач-1) та до Акціонерного товариства “Українська залізниця” (надалі - відповідач-2) про стягнення заборгованості у розмірі 38 552 631, 35 грн, зокрема стягнення з Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” 25 050 770, 10 грн та стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця” 13 501 861, 25 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 21.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» та Державним підприємством «Енергоринок» укладено договір № 3949/02 купівлі-продажу електроенергії, за умовами якого позивач (оптовий постачальник електричної енергії, ДПЕ) зобов'язується продавати, а відповідач-1 (енергопостачальна компанія, ЕК) купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п.2.1 договору).
Відповідно до п. 4.13 договору, документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ і ЕК та скріплений печатками Акт купівлі-продажу електроенергії.
На виконання умов договору, позивачем надано відповідачу-1 акт № 06ЛОЕ_21515381 прийому-передачі електричної енергії з Оптового ринку електричної енергії України від 30.06.2019 та акт купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та оператором системи розподілу ПрАТ «Львівобленерго» за червень 2019, відповідно до яких визначено обсяг купівлі ОСР (ПрАТ «Львівобленерго») у ДП «Енергоринок» електричної енергії у обсязі 30 780 927 кВт.год. на суму 87 719 573, 35 грн без ПДВ (105 263 488, 02 грн з ПДВ). Як вбачається з заяви відповідача-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.07.2019 № 119-3148, останній не має зауважень до обсягу та загальної вартості придбаної у червні 2019 електроенергії, що зазначені в акті прийому-передачі та акті купівлі-продажу. В той же, час акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 в обсязі 30 780 927 кВт.год. на суму 87 719 573, 35 грн. не був підписаний відповідачем-1 та був повернутий позивачу, у зв'язку з чим у ПрАТ «Львівобленерго» виникла заборгованість за договором щодо остаточного розрахунку за придбану у ДП «Енергоринок» електроенергію у червні 2019 року на суму 25 050 770, 10 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача-1.
Позивач вважає, що подана відповідачем-1 заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України, оскільки однорідність вимог повинна випливати з їх матеріального змісту та юридичної природи, тобто вимоги сторін повинні бути виконані однаковим способом. В той же час, грошові вимоги позивача до відповідача-1 за договором та вимоги відповідача-1 до позивача згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18 не є однорідними.
31.10.2011 року між позивачем і відповідачем-1 укладено додаткову угоду № 7727/02 до договору купівлі-продажу електроенергії від 21.03.2007 року № 3949/02 з відповідними технічними додатками (додаток № 1 «Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку», додаток № 4 “Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності“, додаток № 5 “Схема розташування приладів розрахункового обліку“). Додатком № 1 до договору № 3949/02 “Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку“ у пункті 63 визначена точка обліку ПАТ “Укрзалізниця“ КЛ 6кВ ТП-1137 - ТП-779, а додатком № 4 “Акт розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін“ визначена відповідальність сторін за технічний стан та електрообладнання. У додатку № 5 “Схема розташування приладів розрахункового обліку“ графічно стрілкою вказано напрямок перетікання електричної енергії від ПАТ “Укрзалізниця“ до ПрАТ “Львівобленерго“.
Одночасно, у позовній заяві позивач вказує, що 29.02.2016 між ДП «Енергоринок» та публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», яке в подальшому було перейменоване в акціонерне товариство «Українська залізниця», укладено договір № 12066/01 купівлі-продажу електроенергії, відповідно до якого ДПЕ (позивач) зобов'язується продавати, а ЕК (відповідач-2) зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. В додатках № 1, № 4, № 5 до вказаного договору зазначена точка комерційного обліку ТКО № 63, КЛ 6 кВ ТП-137 - ТП-779 та зазначено напрямок перетікання електроенергії, а саме як передача від мереж Укрзалізниці до мереж ПрАТ «Львівобленерго».
Підстанція ТП-1137 і прилад обліку SL-7000 № 53118527 є власністю ПАТ “Укрзалізниця” і перебувають на його балансі. Так, у підстанції ТП-1137 у спірній точці обліку ТКО № 63 встановлено двонаправлений прилад обліку № 53118527 типу SL-7000 - електронний лічильник, який визначає напрямок перетікання електричної енергії, і здійснює облік кількості переданої електричної енергії окремо в кожному з напрямків перетікання.
В період з травня 2013 до серпня 2017 по точці комерційного обліку № 63 ТП-1137 (електричний лічильник № 53118527) в облікових документах невірно вказувались дані про напрямок передачі електричної енергії від ПАТ “Укрзалізниця” до ПрАТ “Львівобленерго”. Судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 914/1329/18 встановлено, що протягом усього спірного періоду (з травня 2013 по серпень 2017) електрична енергія передавалась від ПрАТ “Львівобленерго” до ПАТ “Укрзалізниця”.
Таким чином, з урахуванням обставин встановлених у постанові Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18, сума заборгованості відповідача-2 перед позивачем за додатково отриману електроенергію в обсязі 7 392 502 кВт.год становить 13 501 861, 25 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача-2.
У позовній заяві позивач зазначив, що на підставі оцінки обставин справи суд повинен встановити, з кого з відповідачів необхідно встановити відповідну заборгованість.
Позиція відповідача 1.
Відповідач-1 проти позову заперечив зазначивши, що постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18 за позовом ПрАТ “Львівобленерго“ до ДП “Енергоринок“, з участю третіх осіб: ДП “НЕК “Укренерго“, АТ “Українська залізниця“, НКРЕКП про зобов'язання до вчинення дій, зобов'язано відповідача ДП “Енергоринок“ вчинити дії шляхом внесення змін в облікові дані обсягів перетікання електроенергії по точці надходження електроенергії між ПрАТ “Львівобленерго“ і ПАТ “Укрзалізниця“ (ТКО № 63, КЛ 6кВ ТП-1137 - ТП-779): зменшення обсягів надходження електричної енергії в мережі ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год і відповідного збільшення обсягів віддачі електричної енергії з мереж ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год. Отже, судовим рішенням зобов'язано ДП “Енергоринок“ зарахувати на користь ПрАТ “Львівобленерго“ електричну енергію в обсязі 7 392 502 кВт.год, яка раніше була неправильно зарахована на користь ДП “Енергоринок“. З часу набрання чинності судовим рішенням у справі № 914/1329/18 ДП “Енергоринок“ всіляко ухилялось від його добровільного виконання, а також не визнавало судове рішення як таке, про що свідчить, зокрема, лист ДП “ Енергоринок“ від 03.06.2019. При цьому, відтягнувши таким чином виконання рішення до 01.07.2019, ДП “Енергоринок“ повідомило, що всі можливі механізми вичерпані, вони не призвели до результату, а тому рішення суду тепер не може бути виконане взагалі. Річ у тому, що Законом України “Про ринок електричної енергії“ з 01.07.2019 в Україні запроваджено нову модель ринку електричної енергії, внаслідок чого ДП “ Енергоринок“ втратило всі свої повноваження, у тому числі як оптовий постачальник і розпорядник обсягів електричної енергії, а отже повернути належну відповідачу-1 електричну енергію в майбутньому є неможливим.
У зв'язку з наведеними вище обставинами, листом від 09.07.2019 за № 119-3049 ПрАТ “Львівобленерго“ запропонувало ДП “Енергоринок“ добровільно виконати судове рішення шляхом врахування обсягів належної відповідачу 1 електричної енергії (7,4 млн. кВт.год.) в акті купівлі-продажу електроенергії за червень 2019.
Листом від 11.07.2019 за № 139-3099 ПрАТ “ Львівобленерго“ надало ДП “Енергоринок“ підписані з боку позивача скориговані акти купівлі-продажу.
16.07.2019 ПрАТ “Львівобленерго“ на адресу ДП “Енергоринок“ було надіслано заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою зараховані зустрічні однорідні вимоги ДП “Енергоринок“ і ПрАТ “Львівобленерго“ в розмірі 7 392 502 кВт.год. та запропоновано ДП “ Енергоринок“ підписати скоригований акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019.
На запит ДП “ Енергоринок“, листом від 23.07.2019 за № 119-3250 ПрАТ “Львівобленерго“ надало докази повного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу електричної енергії. Листом від 13.08.2019 за № 119-3578 ПрАТ “Львівобленерго“ нагадало ДП “Енергоринок“ про необхідність здійснення коригувань у бухгалтерському і податковому обліку в частині витрат і розрахунків по податку на додану вартість (ПДВ) за звітний період, а також поставило вимогу щодо повернення підписаного акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 та акту звірки.
Протягом всього зазначеного періоду ПрАТ “Львівобленерго“ не отримало від ДП “ Енергоринок“ жодного повідомлення щодо проведеного зарахування чи документів обліку електричної енергії.
Крім того, акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 не підписаний ДП “ Енергоринок“ до цього часу, тому позивач сам позбавив себе можливості довести кількість і вартість електричної енергії та існування чи відсутність заборгованості ПрАТ “Львівобленерго“ за договором. Адже акт купівлі-продажу, за твердженнями самого позивача у позовній заяві, є найважливішим документом, який може підтвердити ті чи інші вимоги.
Позиція відповідача 2.
Відповідач-2 проти позову заперечив, посилаючись на те, що постановою Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18 встановлено невірний облік електроенергії за період з травня 2013 по серпень 2017 у обсязі 7 392 502 кВт.год. При цьому, обов'язку АТ «Укрзалізниця» сплатити кошти ДП «Енергоринок» в обсязі електричної енергії 7 392 502 кВт.год рішенням суду у справі № 914/1329/18 не встановлено. Крім того, в цей період електроенергія була придбана ПрАТ «Львівобленерго» у ДП «Енергоринок» та сплачена ПрАТ «Львівобленерго», що випливає з заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 16.07.2019 № 3148, за якою ПрАТ «Львівобленерго» зменшило суму фінансових зобов'язань перед ДП «Енергоринок» на суму вартості електроенергії, яка еквівалентна 7 392 502 кВт.год та була придбана ПрАТ «Львівобленерго» в спірний період.
Станом па 30.06.2019 згідно акту купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та АТ «Укрзалізниця» від 30.06.2019 та Акту звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та АТ «Укрзалізниця» станом на кінець дня 30.06.2019 заборгованість, що є предметом позову, відсутня. Оскільки жодних інших актів купівлі-продажу електроенергії позивачем відповідачу-2 не надавалось, відповідно, в останнього не виникло обов'язку сплатити заборгованість. Таким чином, звернення позивача щодо стягнення заборгованості за додатково придбану АТ «Укрзалізниця» електричну енергію в червні 2019 в розмірі 7 392 502 кВт.год безпідставне.
Також, відповідач-2 зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за додатково придбану електроенергію, не враховану в актах купівлі-продажу за період з травня 2013 по серпень 2017, проте позивач за розрахунковий місяць приймає червень 2019 та встановлює ціну 182,6426458955 коп/кВт.год, отримавши при цьому суму заборгованості за додатково придбану у червні електроенергію в розмірі 13 501 861,25 грн.
Крім того, позивач звернувшись з відповідним позовом до суду пропустив строк позовної давності, оскільки останній міг звернутися з цим позовом до відповідача-2 щодо сплати за придбану електроенергію за період з травня 2013 по вересень 2016 року - не пізніше 14.10.2016 р., натомість звернувся лише 16.10.2019.
Обставини справи встановлені судом.
21.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго») та Державним підприємством «Енергоринок» укладено договір № 3949/02 купівлі-продажу електроенергії.
За умовами договору ДП “Енергоринок“ (оптовий постачальник електричної енергії, ДПЕ, позивач у справі) зобов'язується продавати, а ПрАТ “Львівобленерго“ (енергопостачальна компанія, ЕК, відповідач-1 у справі) купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п. 2.1 договору). Відповідно до п. 3.1 договору сторони дотримуються умов Договору між членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ) і додатків до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.
Пунктом 3.2 договору визначено, що позивач продає, а відповідач-1 купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності. Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.
Згідно з п. 4.2 договору, обсяги фактично отриманої електроенергії в точках поставки ЕК визначаються на підставі погодинних даних системи комерційного обліку, що встановлена в точках обліку, згідно з ІКО. Вся фактично отримана ЕК електроенергія, крім електричної енергії, купленої ПНТ у ДПЕ та електроенергії, виробленої електростанціями, що постачають електроенергію ЕК або споживачам на території здійснення ліцензованої діяльності ЕК, вважається купленою ЕК у ДПЕ. В разі змін в схемі обліку Сторони вносять відповідні зміни до додатків 1 та 5 до цього договору.
Відповідно до п. 4.6 договору ЕК визначає та погоджує з суміжними суб'єктами ОРЕ дані системи комерційного обліку на 24-00 годину 10-го і 20-го числа розрахункового місяця та надає до ДПЕ через Західну енергосистему ДП НЕК “Укренерго” фізичний баланс електроенергії за 10 та 20 днів розрахункового місяця на території своєї ліцензованої діяльності.
Після закінчення розрахункового місяця ЕК надає ДПЕ до 12-00 години 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, через Західну енергосистему ДП НЕК “Укренерго” звітні дані по фізичному балансу електроенергії за місяць. ДПЕ надає ЕК електронною поштою 8 числа місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та ЕК за формою, наведеною в додатку 2 до цього договору (п.п. 4.7, 4.8 договору).
Згідно з п.4.13 договору документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.
З наведених умов договору вбачається, що право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки (п. 3.2). В той же час документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний ДПЕ і ЕК та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії (п. 4.13 договору).
29.02.2016 між ДП «Енергоринок» та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» укладено договір № 12066/01 купівлі-продажу електроенергії, відповідно до якого ДПЕ (позивач) зобов'язується продавати, а ЕК (відповідач-2) зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору. В додатках № 1, № 4, № 5 до вказаного договору зазначена точка комерційного обліку ТКО № 63, КЛ 6 кВ ТП-137 - ТП-779 та зазначено напрямок перетікання електроенергії, а саме як передача від мереж Укрзалізниці до мереж ПрАТ «Львівобленерго».
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18 за позовом ПрАТ “Львівобленерго“ до ДП “Енергоринок“, з участю третіх осіб: ДП “НЕК “Укренерго“, АТ “Українська залізниця“, НКРЕКП про зобов'язання до вчинення дій, зобов'язано відповідача - ДП “Енергоринок“ вчинити дії шляхом внесення змін в облікові дані обсягів перетікання електроенергії по точці надходження електроенергії між ПрАТ “Львівобленерго“ і ПАТ “Укрзалізниця“ (ТКО № 63, КЛ 6кВ ТП-1137 - ТП-779): зменшення обсягів надходження електричної енергії в мережі ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год. і відповідного збільшення обсягів віддачі електричної енергії з мереж ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год.
Зважаючи на невиконання позивачем судового рішення у справі № 914/1329/18, та недосягненням учасниками справи № 914/1329/18 згоди щодо порядку його реалізації, у липні 2019 відповідач-1 запропонував позивачу добровільно його виконати шляхом врахування обсягів належної відповідачу-1 електричної енергії (близько 7,4 млн. кВт.год) в акті купівлі-продажу електроенергії за червень 2019 року та надав позивачу підписані з боку відповідача-1 скориговані акти купівлі-продажу, а запропонований позивачем акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 в обсязі 30 780 927 кВт.год. на суму 87 719 573, 35 грн. відповідачем-1 не був підписаний та був повернутий позивачу.
16.07.2019 відповідачем-1 на адресу позивача було надіслано заяву № 119-3148 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якою зараховані зустрічні однорідні вимоги позивача і відповідача-1 розмірі 7 392 502 кВт.год та запропоновано ДП «Енергоринок» підписати скоригований акт купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019.
Позивач не погодився із вказаною заявою відповідача-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, та вважає невиконаними зобов'язання ПрАТ «Львівобленерго» щодо остаточного розрахунку за придбану у ДП «Енергоринок» електроенергію у червні 2019 на суму 25 050 770, 10 грн, що стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Судами апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 914/1329/18 встановлено, що протягом періоду з травня 2013 до серпня 2017 по точці комерційного обліку № 63 ТП-1137 (електричний лічильник № 53118527) в облікових документах невірно вказувались дані про напрямок передачі електричної енергії від ПАТ “Укрзалізниця” до ПрАТ “Львівобленерго”, оскільки фактично електрична енергія передавалась від ПрАТ “Львівобленерго” до ПАТ “Укрзалізниця”.
На підставі обставин встановлених у постанові Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18, заборгованість АТ “Укрзалізниця” перед позивачем, за додатково отриману електроенергію в обсязі 7 392 502 кВт.год, становить суму 13 501 861, 25 грн, яку останній просить стягнути з відповідача-2 на свою користь.
Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ч.5 ст. 11 ЦК України, у випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст.193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1). Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2).
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦК України, здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, встановлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину законодавством не передбачено; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Варто зазначити, що якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язань (наприклад, недопустимість зарахування зустрічних вимог згідно зі статтею 203 ГК України та статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Проаналізувавши доводи сторін суд прийшов до висновку, що заява відповідача-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, що викладена в листі від 16.07.2019 № 119-3148, адресованому на адресу позивача, відповідає вимогам законодавства, оскільки вказаною заявою зараховані зустрічні однорідні вимоги ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Львівобленерго» в розмірі (обсязі) 7 392 502 кВт.год електричної енергії, що випливали з акту купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18. Вказана заява, є допустимим за вказаних обставин, способом виконання судового рішення у справі № 914/1329/18.
Згідно з положеннями статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18, встановлені наступні обставини:
1. Підстанція ТП-1137 і прилад обліку SL-7000 № 53118527 є власністю ПАТ “Укрзалізниця” і перебувають на його балансі. Так, у підстанції ТП-1137 у спірній точці обліку ТКО №63 встановлено двонаправлений прилад обліку № 53118527 типу SL-7000 - електронний лічильник, який визначає напрямок перетікання електричної енергії, і здійснює облік кількості переданої електричної енергії окремо в кожному з напрямків перетікання. При цьому, прилад обліку передбачає роботу в системі АСКОЕ (автоматизована система комерційного обліку електроенергії) та надає можливість дистанційного зчитування даних лічильника для подальшої обробки.
2. ПАТ “Укрзалізниця” на підставі показів лічильника щомісячно складало акт звірки зняття показників розрахункових лічильників і обміну активної енергії, підписувало його та передавало на підпис Львівобленерго і ДП “Енергоринок”. На підставі даних акту, ДП “Енергоринок” здійснювало коригування обсягу електричної енергії, отриманої кожним з ліцензіатів від оптового постачальника (позивача).
3. Під час виконання робіт із виявлення понаднормативних втрат і крадіжок електричної енергії працівниками Львівських міських електричних мереж ПрАТ “Львівобленерго” встановлено, що фактичний напрямок перетоку в спірній точці обліку ТКО № 63 ТП-1137 не відповідає вказаному в додатку № 5 - фактичні перетоки електричної енергії проходять від мереж ПрАТ “Львівобленерго” до мереж ПАТ “Укрзалізниця”, а не навпаки, як зазначалось в облікових документах.
4. 16.08.2017 представниками ПрАТ “Львівобленерго” та Львівського регіонального відділення ПАТ “Укрзалізниця” за результатами спільного обстеження спірного вузла обліку складено та підписано акт, в якому зафіксовано наступне: - перетік електричної енергії обліковується приладом обліку електричної енергії № 53118527; - за результатами огляду і технічної перевірки зауважень до роботи приладу обліку № 53118527 та цілісності встановлених пломб немає; - фактичний перетік електричної енергії проходить від ТП-779 ПрАТ “Львівобленерго” до ТП-1137 ПАТ “Укрзалізниця”. З цього часу в усіх облікових документах сторін, наданих суду, напрямок перетікання вказується від ПрАТ “Львівобленерго” до ПАТ “Укрзалізниця”.
5. З актів про пломбування та відповідальність за збереження засобів обліку та пломб на них № 230327 від 27.02.2013, № 520889 від 29.10.2015 вбачається, що лічильник електричної енергії фіксував передачу електричної енергії в одному напрямку (покази лічильника змінювались) і не фіксував такої передачі в іншому напрямку (покази лічильника не змінювались і відповідають початковим).
6. З підписаного після виявлення помилки нового додатку № 5 до договору № 3949/02 від 21.03.2007 між ДП “Енергоринок” і ПрАТ “Львівобленерго” вбачається, що перетікання електричної енергії відбувається від ТП-779 до ТП-1137 (графічне позначення на схемі стрілкою в напрямку від ТП-779 ПрАТ “Львівобленерго” до ТП-1137 ПАТ “Укрзалізниця”). Додаток підписаний керівниками ДП “Енергоринок”, ПАТ “Укрзалізниця”, ПрАТ “Львівобленерго”, ДП “НЕК “Укренерго”. Дії керівників ДП “Енергоринок”, ПАТ “Укрзалізниця”, ДП “НЕК “Укренерго”, які без застережень підписали вказаний новий додаток № 5, фактично визнали допущену раніше помилку і факт перетікання електричної енергії від ПрАТ “Львівобленерго” до ПАТ “Укрзалізниця”.
7. З аналізу Актів звірки зняття показників розрахункових лічильників і обміну активної енергії між ПрАТ “Львівобленерго” і ПАТ “Укрзалізниця” за весь період передачі електричної енергії по спірній точці обліку вбачається, що показники лічильника № 53118527 в одну сторону перетікання електричної енергії постійно і безперервно збільшуються, тоді як в іншу сторону перетікання електричної енергії показники лічильника є незмінними з часу його встановлення.
8. Внаслідок облікової помилки мала місце надмірна поставка, а не недопоставка - ПрАТ «Львівобленерго» зарахували отримання ним електричної енергії, яку в дійсності воно не отримувало. Перетоки мають місце між ПрАТ «Львівобленерго» і ПАТ “Укрзалізниця”, між якими відсутні договірні відносини з цього приводу, а подібні помилки в разі згоди сторін за існуючою практикою вирішуються передбаченим в ОРЕ адміністративним методом.
9. Помилка, наслідком якої став невірний облік електричної енергії, виникла при укладанні в 2011 технічних додатків до договору № 3949/02 від 21.03.2007 між ДП “Енергоринок” і ПрАТ “Львівобленерго”. Так, у додатку № 1 “Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку” напрямок передачі електричної енергії у ТП-1137 був вказаний як передача від залізниці до обленерго. У додатку № 5 “Схема розташування приладів розрахункового обліку” у спірному приладі обліку графічно стрілкою вказано напрямок передачі від залізниці до обленерго.
10. Помилка обліку виникла при застосуванні помилкових даних з даних додатків до договору. Спірна підстанція і спірний засіб обліку перебуває на балансі і у власності ПАТ “Укрзалізниця”, тому доступ до неї працівників ПрАТ «Львівобленерго», аналіз перетоків (тим більше в цілому по вузлу обліку) чи інші дії останнього є істотно обмеженими. На табло індикації приладу обліку можна побачити напрямок перетікання, проте для з'ясування дійсного напрямку перетоку необхідно провести аналіз підключення (полярності) приладу обліку до мережі та співставити з інформацією в документації на лічильник, що в процедурі технічного огляду не передбачено. При цьому, помилка була виявлена зовсім іншим шляхом - під час аналізу понаднормативних втрат і виявлення крадіжок електричної енергії. Працівники ЛМЕМ ПрАТ «Львівобленерго», здійснюючи послідовний аналіз усіх мереж м. Львова, виявляли технологічні порушення чи несправності та ліквідовували їх, знаходили крадіжки електричної енергії та складали відповідні документи. В процесі цієї роботи й було виявлено втрати електричної енергії в мережах ТП-779 - ТП-1137, які значно перевищували допустимі норми. Подальший аналіз і виїзд на місце дозволили виявити невідповідність договірних величин фактичним даним.
11. В період з травня 2013 до серпня 2017 по точці комерційного обліку № 63 ТП-1137 (електричний лічильник № 53118527) в облікових документах невірно вказувались дані про напрямок передачі електричної енергії від ПАТ «Укрзалізниця» до ПрАТ «Львівобленерго». Протягом усього спірного періоду електрична енергія передавалась від ПрАТ «Львівобленерго» до ПАТ «Укрзалізниця».
12. Значення показників електричного лічильника № 53118527 безвідносно до напрямку перетікання підтверджені сторонами і не заперечуються ними. Отже, за період неправильного вказування напрямку перетоків через електричний лічильник № 53118527 було передано електричну енергію в кількості 3 696 251 кВт.год: від показника 0,992 за актом пломбування від 27.02.2013 року до показника 2054,465 за актом звірки зняття показників за серпень 2017 р. з врахуванням розрахункового коефіцієнту 1 800 - (2 054,465 - 0,992)*1800 = 3 696 251.
13. Специфіка електричної енергії як майна (яке одномоментно виробляється, передається, споживається і зникає) та обставини справи спричиняють до певної правової колізії: право власності у спірних відносинах виникло (змінилось, припинилось) в момент фактичної передачі майна (в момент поставки - п.3.2 договору), але правовстановлюючі документи внаслідок допущеної помилки належним чином оформлені не були.
14. Спірні правовідносини, окрім загального законодавства, регулювалися Законом України “Про електроенергетику”, Договором між членами Оптового ринку електричної енергії (ДЧОРЕ), Інструкцією про порядок здійснення розрахунків на ОРЕ (ІПР, додаток № 3 до ДЧОРЕ), Інструкцією про порядок використання коштів ОРЕ (ІВКОР, додаток №4 до ДЧОРЕ), Інструкцією про порядок комерційного обліку електричної енергії (ІКО, додаток №10 до ДЧОРЕ).
15. В Україні до 01.07.2019 діяв єдиний ринок електроенергії - Оптовий ринок електричної енергії України, функцію якого виконувало ДП “Енергоринок”. На це підприємство також були покладені функції Оптового постачальника електричної енергії, Розпорядника системи розрахунків, Розпорядника коштів ОРЕ, Секретаріату Ради ОРЕ, Головного оператора системи комерційного обліку електроенергії, сторони ДЧОРЕ, яка відповідає за підтримку системи забезпечення функціонування.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За приписами ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, вимоги позивача до відповідача-2, як до особи, яка отримала майно без достатньої правової підстави про стягнення вартості додатково отриманої електроенергії в обсязі 7 392 502 кВт.год, у сумі 13 501 861, 25 грн підлягають до задоволення.
Щодо доводів відповідача-2 про те, що судовими рішеннями у справі № 914/1329/18 лише встановлено невірний облік електроенергії за період з травня 2013 по серпень 2017 року у обсязі 7 392 502 кВт.год, при цьому, обов'язку АТ «Укрзалізниця» сплатити кошти ДП «Енергоринок» в обсязі електричної енергії 7 392 502 кВт.год судовими рішеннями у справі № 914/1329/18 не встановлено, то суд зазначає, що вказаний обов'язок визначений приписами ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.
Щодо доводів відповідача-2 про те, що станом на 30.06.2019 згідно акту купівлі-продажу електричної енергії між ДП «Енергоринок» та АТ «Укрзалізниця» від 30.06.2019 та Акту звірки розрахунків між ДП «Енергоринок» та АТ «Укрзалізниця» станом на кінець дня 30.06.2019 заборгованість, що є предметом позову, відсутня, оскільки жодних інших актів купівлі-продажу електроенергії позивачем відповідачу-2 не надавалось, відповідно, в останнього не виникло обов'язку сплатити заборгованість, суд зазначає наступне.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18 встановлено, що обраний позивачем у тій справі (ПрАТ «Львівобленерго») спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача - ДП “Енергоринок“ вчинити дії щодо внесення змін в облікові дані обсягів перетікання електроенергії по точці надходження електроенергії між ПрАТ “Львівобленерго“ і ПАТ “Укрзалізниця“ (ТКО № 63, КЛ 6кВ ТП-1137 - ТП-779): зменшення обсягів надходження електричної енергії в мережі ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год. і відповідного збільшення обсягів віддачі електричної енергії з мереж ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год відповідає вимогам чинного на той час законодавства.
Судом встановлено, що виконання судового рішення у справі № 914/1329/18 передбаченим в ОРЕ адміністративним методом до 01.07.2019 не відбулося.
Законом України “Про ринок електричної енергії“ з 01.07.2019 в Україні запроваджено нову модель ринку електричної енергії, внаслідок чого ДП “Енергоринок“ втратило всі свої повноваження, у тому числі як оптовий постачальник і розпорядник обсягів електричної енергії, а отже повернути належну відповідачу-1 електричну енергію стало неможливим, тому відповідачем-1, способом виконання судового рішення у справі № 914/1329/18 було обрано зарахування зустрічних однорідних вимог.
Таким чином, з 01.07.2019 ДП “Енергоринок“, втративши свої повноваження як оптовий постачальник і розпорядник обсягів електричної енергії, не може оформляти нових чи вносити зміни до існуючих актів купівлі-продажу електроенергії, тим більше зважаючи на відсутність погодження відпровідача-2 на вказані дії.
Крім цього, заява відповідача-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, що викладена в його листі від 16.07.2019 № 119-3148, адресованому на адресу позивача, в односторонньому порядку призвела до корегування вимог ДП «Енергоринок» та ПрАТ «Львівобленерго» в розмірі (обсязі) 7 392 502 кВт.год електричної енергії, що випливали з акту купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18.
Також, відповідач-2 зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за додатково придбану електроенергію, не враховану в актах купівлі-продажу за період з травня 2013 по серпень 2017, проте позивач за розрахунковий місяць приймає червень 2019, та встановлює ціну 182,6426458955 коп/кВт.год, отримавши при цьому суму заборгованості за додатково придбану у червні електроенергію в розмірі 13 501 861,25 грн.
З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
У своєму відзиві відповідач - 2, зазначив що позивачем пропущено строк позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за отриману електричну енергію за період з травня 2013 по вересень 2016.
Суд не погоджується з вказаними доводами відповідача - 2 з підстав, що відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 914/1329/18 встановлено, що помилка, наслідком якої став невірний облік електричної енергії, виникла при укладенні в 2011 технічних додатків до договору № 3949/02 від 21.03.2007 між ДП «Енергоринок» і ПрАТ «Львівобленерго». Позовна давність, про застосування якої просило ДП «Енергоринок», ПрАТ «Львівобленерго» не пропущена, оскільки останній дізнався (і міг дізнатись) про порушення свого права лише 16.08.2017, при виявленні і фіксації помилки напрямку передачі електроенергії.
З огляду на наведене, позовна давність позивачем у цій справі не пропущена, оскільки останній дізнався (і міг дізнатись) про порушення свого права лише при набранні законної сили постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 у справі № 914/1329/18, якою встановлено обов"язок позивача - ДП “Енергоринок“ вчинити дії шляхом внесення змін в облікові дані обсягів перетікання електроенергії по точці надходження електроенергії між ПрАТ “Львівобленерго“ і ПАТ “Укрзалізниця“ (ТКО № 63, КЛ 6кВ ТП-1137 - ТП-779): зменшення обсягів надходження електричної енергії в мережі ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год. і відповідного збільшення обсягів віддачі електричної енергії з мереж ПрАТ “Львівобленерго“ на величину 3 696 251 кВт.год.
Судовими рішеннями у справі № 914/1329/18 встановлено, що фактично в період з травня 2013 до серпня 2017 по точці комерційного обліку № 63 ТП-1137 (електричний лічильник № 53118527) відповідачем-2 - ПАТ «Укрзалізниця» додатково спожито електроенергію в обсязі 7 392 502 кВт.год. Вартість вказаної електричної енергії становить суму в розмірі 13 501 861, 25 грн, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з АТ «Українська залізниця» підлягають до задоволення. При цьому суд виходить з того, що відсутність доказів досудового оформлення чи врегулювання вказаної заборгованості в передбаченому Оптовому ринку електроенергії адміністративному порядку, чинному до 01.07.2019, не може бути підставою для відмови у захисті порушених прав позивача.
Разом з тим, позивачем не доведено неправомірність дій відповідача-1 щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог та наявність заборгованості відповідача-1 в розмірі 25 050 770, 10 грн, тому в цій частині позовні вимоги є безпідставними, не доведеними матеріалами справи та такими, що не підлягають до задоволення.
Судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача-2 пропорційно до задоволених позовних вимог.
У відзиві на позовну заяві та у додаткових поясненнях, представник відповідача-1 просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України, що врегульовує питання розподілу судових витрат, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем-1 додано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 29.10.2019 № 19/10-5 укладений між відповідачем-1 та Адвокатським об'єднанням «Юріс Консультус», ордер на надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2019 № 1007087, рахунок на оплату від 11.11.2019 № 19/063, платіжне доручення від 15.11.2019 № 25862 на суму 100 000 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, зважаючи на відсутність клопотань позивача чи інших учасників справи щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката (позивачем були подані лише заперечення на заяву відповідача-1 про вжиття заходів забезпечення витрат на професійну правничу допомогу), які підлягають розподілу між сторонами, з мотивів їх неспівмірності, суд, проаналізувавши складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значення справи для сторони, зважаючи на відмову в задоволенні позовних вимог щодо відповідача-1, вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача-1 100 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) вартість електричної енергії в обсязі 7 392 502 кВт. год в сумі 13 501 861, 25 грн та 202 527, 92 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 21515381) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) 100 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 07.02.2020.
Суддя Манюк П.Т.