79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.01.2020 справа № 914/1779/19
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Вищого професійного училища №29 міста Львова, м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс», м.Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів
про стягнення 52 360,43 грн заборгованості та зобов'язання повернути майно.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Мельник В.Я. - адвокат (ордер серія ЛВ № 150046 від 15.01.2020 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000503 від 24.11.2016 р.)
від третьої особи: Савко Н.В. - представник (довіреність №18-11-05009 від 27.12.2019р.).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Вищого професійного училища №29 міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» про 1) Стягнення 101 812,86 грн заборгованості, з яких 89 837,68 грн основний борг з урахуванням подвійної неустойки передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, 1 427,40 грн пені, 7 044,77 грн штрафу, 2 466,08 грн інфляційних втрат та 1 036,93 грн 3% річних; 2) Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» повернути Вищому професійному училищу №29 міста Львова майно - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, площею 98,25 м2, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з ТзОВ Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» 52 360,43 грн заборгованості, з яких 39 977,09 грн орендна плата, 7 995,42 грн штраф, 1 270,37 грн пеня, 2 194,70 грн інфляційні втрати та 922,85 грн 3% річних.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2019 р. позовну заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.
Ухвалою від 03.09.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Вищого професійного училища №29 міста Львова та надав позивачу строк для усунення недоліків. У зв'язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 20.09.2019 р. Господарським судом Львівської області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та призначено підготовче засідання на 08.10.2019р.
Ухвалою суду від 08.10.2019 р. підготовче засідання відкладено на 31.10.2019 р.
Ухвалою від 31.10.2019 р. суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, відклав підготовче засідання на 19.11.2019 р.
Ухвалою від 19.11.2019 р. суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 19.12.2019 р. включно та відклав підготовче засідання на 03.12.2019 р.
Ухвалою від 03.12.2019 р. суд прийняв заяву Вищого професійного училища №29 міста Львова про зменшення розміру позовних вимог (вх.№3319/19 від 03.12.2019 р.) до розгляду, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 17.12.2019 р.
Ухвалою суду від 17.12.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15.01.2020 р.
В судовому засіданні 15.01.2020 р. оголошено перерву до 29.01.2020 р.
В судове засідання 29.01.2020 р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Представник позивача належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, оскільки був присутній у судовому засіданні 15.01.2020 р. під час якого суд оголошував учасникам справи дату наступного судового засідання, про що представник розписався у бланку оголошення перерви.
Клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи по суті станом на 29.01.2020 р. від позивача на адресу суду не надходили.
Представник відповідача в судове засіданні 29.01.2020 р. з'явився. Проти позову з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог заперечив, просив відмовити у його задоволенні повністю.
Представник третьої особи в судове засіданні 29.01.2020 р. з'явився. Посилаючись на попередньо подані пояснення на позовну заяву, просив суд прийняти законне та обгрунтоване рішення у справі.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що представник позивача належним чином та завчасно повідомлявся про дату судового засіданні для продовження розгляду справи по суті, а також керуючись ст. 42 ГПК України, яка зобов'язує учасників справи сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, суд дійшов висновку продовжити розгляд справи по суті за відсутності представника позивача.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 29.01.2020 р, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди нерухомого державного майна № 179 укладеного 14.12.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» (орендар), та неповерненням орендарем орендованого майна, позивач, який є балансоутримувачем орендованого мана, просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» повернути Вищому професійному училищу №29 міста Львова майно, як баланосутримувачу - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, площею 98,25 м2, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20.
Крім того, позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» 52 360,43 грн заборгованості, з яких 39 977,09 грн орендна плата, 7 995,42 грн штраф, 1 270,37 грн пеня, 2 194,70 грн інфляційні втрати та 922,85 грн 3% річних.
У відповіді на відзив позивач зазначав також, що твердження відповідача наведені ним у відзиві, в тому числі про відсутність у орендаря вільного доступу до орендованого майна, відмову балансоутримувача від підписання акту приймання-передачі орендованого майна та звернення відповідача до позивача з листами щодо допуску працівників відповідача до перевірки цілісності обладнання неаргументовані, не підтверджені жодними належними, достатніми та допустимими доказами.
Позиція відповідача.
Відповідач виклав свої заперечення проти позову у відзиві. Слід зазначити, що відзив подавався відповідачем на первісні позовні вимоги. На позов згідно заяви про зменшення, відповідач відзив не подавав.
Зокрема, відповідач зазначив, що позивач, як балансоутримувач орендованого відповідачем майна, ухиляється від підписання актів здачі-приймання майна.
Балансоутримувач не є стороною договору оренди, відтак не має право вимагати стягнення неустойки.
Крім того, відповідач зазначає, що він продовж користування орендованим нерухомим державним майном - частиною даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, яке знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20, з 2012 р. ніколи не мав вільного доступу до майна, хоча і продовжував оплачувати оренду. З грудня 2017 р. працівники позивача обмежили доступ до даху.
Відповідач звертався до позивача 26.12.2017 р. та 04.01.2018 р. з листами щодо допуску працівників відповідача до перевірки обладнання, що знаходиться на даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20, однак відповідачу було відмовлено.
Відповідач, посилаючись на прийняте Господарським судом Львівської області рішення від 20.12.2018 р. у справі №914/1655/18 яким з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області стягнуто 92650,93 грн. неустойки, зазначає що вказане дає підстави вважати, що заборгованість перед позивачем відсутня.
З огляду на все вищевказане відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Позиція третьої особи.
Третя особа у поясненні виклала свою позицію з приводу позовних вимог, що були первісно заявлені. Пояснення на подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог третя особа не подавала.
Зокрема третя особа зазначає, що термін дії договору оренди державного майна №179 укладеного 14.12.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області та товариством Телерадіокомпанія "Західтелесервіс" закінчився 13.12 2017 р., відповідно до заяви РВФДМУ по Львівській області від 10.01.2018 р. №11-03-00166 про припинення договору оренди.
Згідно з п. 10.9 договору оренди від 14.12.2012 р. №179, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання між орендарем та балансоутримувачем акту приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10 договору).
Станом на даний час, у Регіональному відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях відсутній акт приймання-передавання (повернення) орендованого майна, підписаний між орендарем та балансоутримувачем.
Посилаючись на положення ч. 2 ст. 785 ЦК України, умови п.10.11 договору оренди, третя особа зазначила, що орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення. Водночас, позивач є балансоутримувачем, а не орендодавцем майна.
Третя особа посилається на прийняття Господарським судом Львівської області рішення від 20.12.2018 р. у справі №914/1655/18 яким з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області стягнуто 92 650,93 грн. неустойки.
З огляду на вказане, третя особа просить суд прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Обставини встановлені судом.
14.12.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” (орендар) укладено договір №179 оренди нерухомого державного майна, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 98,25м2, за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20, (далі майно) що перебуває на балансі Вищого професійного училища №29 м.Львова (далі - балансоутримувач).
Згідно п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення обладнання для телерадіомовлення без доступу до Інтернету (інше використання орендованого майна).
Орендар вступає у строкове, платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).
Актом приймання-передачі нерухомого державного майна від 14.12.2012р. позивач передав, а відповідач прийняв майно за договором. Вказаний акт підписано сторонами договору та скріплено їх печатками.
Із пункту 10.1. договору вбачається, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 14.12.2012р. по 13.12.2013р. включно.
Згідно із п.п. 10.3., 10.4. договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря на адресу орендодавця за місяць до закінчення терміну дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного - місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при наявності погодження органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Пунктом 10.7. договору сторони дійшли згоди, що чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до п.п.10.9., 10.10. договору, у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
19.12.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна №179 від 19.12.2012р. Даним договором сторони дійшли згоди зокрема викласти у новій редакції п. п. 3.6., 10.1. договору. Зокрема встановили, що договір укладено строком на 1 рік, що діє з 14.12.2014 по 13.12.2015 включно.
03.03.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна №179 від 19.12.2012р. Даним договором сторони дійшли згоди зокрема абзац 2 розділу 1, п. п. 3.1., 10.1. викласти в наступній редакції. Також визначили, що договір діє протягом 1 (одного) року з 14 грудня 2015р. по 13 грудня 2016р. включно.
13.01.2017р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна №179 від 19.12.2012р. Даним договором сторони дійшли згоди зокрема п 10.1. викласти в наступній редакції: цей договір укладено строком 1 (один) рік, що діє з 14 грудня 2016р. по 13 грудня 2017р. включно.
10.01.2018р. третя особа на адресу відповідача надіслала заяву №11-03-00166 від 10.01.2018р., тобто у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди із змінами та доповненнями), про припинення договору оренди №179 від 19.12.2012р. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. Орендаря повідомлено, що термін дії договору №179 від 19.12.2012р. оренди державного нерухомого майна (із змінами) закінчився 13.12.2017р., у зв'язку з цим третя особа просила протягом 3 днів скерувати до РВ ФДМУ по Львівській області акт приймання-передавання орендованого майна.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 р. у справі № 914/1655/18 встановлено, що договір оренди №179 від 14.12.2012р. припинився 13.12.2017р. у зв'язку із закінченням терміну його дії.
14.05.2019р. у справі №914/2302/18 Господарським судом Львівської області було прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТзОВ ТРК «Західтелесервіс» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області щодо встановлення чинності договору оренди нерухомого державного майна №179 від 14.12.2012р. та внесення змін до п.1.1. договору оренди нерухомого державного майна №179 від 14.12.2012р. Апеляційна скарга ТзОВ ТРК «Західтелесервіс» на Рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2019р. у справі №914/2302/18 - 02.07.2019р. була повернута Західним апеляційним господарським судом за заявою скаржника.
Посилаючись на положення пунктів 3.1., 3.6-3.8, 3.11, 10.9-10.11, договору оренди, ч.2 ст.785 ЦК України, позивач нарахував відповідачу згідно заяви про зменшення позовних вимог 52 360,43 грн заборгованості, з яких 39 977,09 грн орендна плата, 7 995,42 грн штраф, 1 270,37 грн пеня, 2 194,70 грн інфляційні втрати та 922,85 грн 3% річних, які він просить суд стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» повернути Вищому професійному училищу №29 міста Львова майно - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, площею 98,25 м2, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам врегульовано Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом.
Згідно ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
14.12.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Західтелесервіс” (орендар) укладено договір №179 оренди нерухомого державного майна, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 98,25м2, за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20, (далі майно) що перебуває на балансі Вищого професійного училища №29 м.Львова (далі - балансоутримувач).
До вказаного договору оренди орендарем та орендодавцем неодноразово вносились зміни, зокрема 19.12.2014 р., 03.03.2016 р., 17.01.2017 р. шляхом укладення договорів про внесення змін.
Слід зазначити, що орендодавцем по вказаному договору було Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
Згідно наказу ФДМУ від 06.03.2019 р. №232 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Вказаним наказом встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019 р. № 459
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з 15.05.2019 р. розпочало свою роботу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 р. у справі № 914/1655/18 встановлено, що договір оренди №179 від 14.12.2012р. припинений 13.12.2017р. у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 20.12.2018 р. при розгляді справи №914/1655/18 (залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 р., а відтак набрало законної сили), не потребують доказування при розгляді даної справи №914/1779/19, у якій беруть участь ті самі особи. Матеріали даної справи доказів зворотнього не містять.
Відповідач намагався в судовому порядку встановити чинність договору оренди, однак 14.05.2019р. у справі №914/2302/18 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області щодо встановлення чинності договору оренди нерухомого державного майна №179 від 14.12.2012р. та внесення змін до п.1.1. договору оренди нерухомого державного майна №179 від 14.12.2012р. Апеляційна скарга ТзОВ ТРК «Західтелесервіс» на вказане рішення була повернута Західним апеляційним господарським судом за заявою скаржника.
В обгрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості 52 360,43 грн заборгованості, з яких 39 977,09 грн заборгованості за орендною платою по договору, 7 995,42 грн штраф, 1 270,37 грн пеня, 2 194,70 грн інфляційні втрати та 922,85 грн 3% річних, позивач посилається на пункти 3.6. -3.8, 3.11 договору оренди.
Так, п.3.6. договору оренди передбачає, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж,у наступному співвідношенні: 70% до Державного Бюджету на рахунок визначений ГУ ДКСУ у Львівській області, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку - 31114092702002 (код 22080300); 30% на рахунок Балансоутримувача.
Пунктом 3.7. договору оренди визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п.3.8 договору оренди у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Згідно п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Водночас, як вказано вище, рішенням суду яке набрало законної сили встановлено факт припинення договору оренди укладеного між відповідачем та третьою особою, отже після припинення дії договору оренди обов'язок сплати орендної плати у орендаря відсутній, а положення п.3.11 договору яким керується позивач, суперечать вказаному.
Натомість, у випадку неповернення орендарем майна орендодавець має право на стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення, про що вказано у п.10.11 договору оренди.
Третя особа враховуючи факт неповернення відповідачем орендованого майна скористалась своїм правом на стягнення неустойки.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2017 р. у справі № 914/1655/18 з відповідача на користь третьої особи (орендодавця) ухвалено стягнути 92650,93 грн. неустойки за період з 16.12.2017 р. по 31.07.2018 р.; рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2019 р. у справі № 914/935/19 ухвалено стягнути 110048,75 грн. неустойки за період з 01.08.2018 р. по 30.03.2019 р.
Також РВФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на розгляд Господарського суду Львівської області подало позов до відповідача у справі № 914/2763/19 про стягнення неустойки в сумі 115 085,42 грн за період з 01.04.2019 р. по 30.11.19 р.
Згідно із ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частиною 1 ст.614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст.785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов'язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст.614 ЦК України.
Слід зазначити, що передбачена ч. 2 ст.785 ЦК України неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією в розумінні 230 ГК України. Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі №910/12949/16.; від 17.12.2018 р. у справі №906/1037/16; від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.
Враховуючи, що орендодавець (РВФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) реалізував своє право на стягнення з орендаря визначеної п.10.11 та ч.2 ст.785 ЦК України неустойки, яка становить 100% подвійної орендної плати за той же період, що просить позивач у даній справі, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 360,43 грн заборгованості, з яких 39 977,09 грн орендна плата, 7 995,42 грн штраф, 1 270,37 грн пеня, 2 194,70 грн інфляційні втрати та 922,85 грн 3% річних до задоволення не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно, суд зазначає наступне.
Порядок повернення орендованого майна у випадку припинення договору врегульовано сторонами у договорі оренди.
Так, згідно п. 10.9. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Відповідно до п.10.10. договору майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Згідно п. 10.11 договору оренди якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.
Незважаючи на припинення договору оренди, відповідач не повернув орендоване майно балансоутримувачу (позивачу), як це передбачено п. 10.9 договору оренди.
Водночас, слід зазначити що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України), які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Аналогічна правова позиція викладена у п.64 постанови Великої палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі №910/12224/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18.
Позивач (балансоутримувач орендованого відповідачем майна) не є стороною договору оренди укладеного між відповідачем (орендарем) та третьою особою (орендодавцем).
Однак, умовами договору оренди передбачено обов'язок сплати орендарем частини орендної плати (30%) на рахунок балансоутримувача; складання акту приймання-передавання орендованого майна між орендарем та балансоутримувачем; обов'язок орендаря повернути орендоване майно балансоутримувачу після припинення або розірвання договору.
Оскільки чинне законодавство не надає право позивачу виступати орендодавцем нерухомого державного майна та мати права орендодавця, то балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов'язання орендаря повернути орендоване майно.
Така ж правова позиція стосовно прав орендодавця і балансоутримувача викладена у п.7 постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.09.2019 р. у справі № 910/7364/18.
Суд погоджується з позицією позивача про те, що орендоване майно згідно п.10.9 договору повертається орендарем балансоутримувачу, однак право вимагати повернення майна має не балансоутримувач, а виключно орендодавець, в даному випадку це РВФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.
Те ж саме стосується й сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення. Водночас, позивач згідно заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, не ставить вимоги про стягнення з відповідача неустойки, отже судом така вимога не розглядається.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відсутності законних підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Західтелесервіс» повернути Вищому професійному училищу №29 міста Львова майно - частину даху 9-ти поверхової будівлі гуртожитку, площею 98,25 м2, розташованого за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 20.
Щодо тверджень відповідача про обмеження позивачем доступу до орендованого майна, про які він вказує у відзиві та звернення відповідача до позивача з листами, таке всупереч положень ч. 1 ст. 74 ГПК України не підтверджене жодними належними та допустимим доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив у задоволенні позову, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, в межах якої суд розглядав справу, відмовити повністю.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч.1 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати у справі, згідно ст.129 ГПК України, слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 75, 77-78, 79, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення складено 07.02.2020 року.
Суддя Сухович Ю.О.