ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2020Справа № 910/17377/19
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/17377/19
за позовом Миколаївського обласного центру зайнятості
до Державної фіскальної служби України
про стягнення 36403,18 грн.
Миколаївський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення 36403,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена гр. ОСОБА_1 допомога в розмірі 36403,18 грн. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 11.01.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8.
Відповідач ухвалу суду від 11.12.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 18.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
08.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, зазначаючи про те, що ДФС не є роботодавцем позивача, не наділена повноваженнями ведення обліку робочого часу та нарахування заробітної плати, відповідно розгляд і задоволення вимог про виплату коштів не може бути розглянуто та задоволено. При цьому, кошти, які були виплачені Миколаївським обласним центром зайнятості за період з січня по червень 2019 року в сумі 36403,18 грн. повинні стягуватися саме з ОСОБА_1 , а не з ДФС.
11.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва електронною поштою та 13.01.2020 засобами поштового зв'язку від позивача надійшли відповідь на відзив, клопотання про врахування при розгляді справи нового розрахункового рахунку позивача та заява про виправлення описки в ухвалі суду від 11.12.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 за яву позивача про виправлення описки задоволено та виправлено описку в першому абзаці описової частини ухвали Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 про відкриття провадження у справі № 910/17377/19 в частині найменування позивача.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
На день винесення рішення від сторін не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Наказом Державної фіскальної служби України № 2463-о від 17.12.2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на підставі п.1 статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 , будучи звільнена з вказаної посади, подала до Казанківської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості заяву від 28.01.2019 про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до наказу Казанківської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості ОСОБА_1. було надано статус безробітного (наказ від 21.01.2019 №НТ190121) та призначено допомогу по безробіттю (наказ від 28.01.2019 №НТ190128).
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеного без змін П'ятим апеляційним адміністративним судом, від 20.05.2019 у справі № 400/249/19 скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 2463-о від 17.12.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26 грудня 2018 року. Стягнуто з Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 33008,14 грн.
На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 у справі № 400/249/19 наказом Державної фіскальної служби України від 19.06.2019 за № 1063-о поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26.12.2018.
За період перебування на обліку в Казанківській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості ОСОБА_1. з 28.01.2019 по 18.06.2019 допомога по безробіттю була нарахована та виплачена у розмірі 36403,18 грн., що підтверджується довідкою від 06.11.2019 за № 18/11/3453-19, відповідними відомостями виплат за видами забезпечення і платіжними дорученнями за спірний період, копії яких долучені до матеріалів справи.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 18.07.2019 за № 244/66-01-22 про повернення суми виплаченої допомоги в сумі 36 403,18 грн.
За результатами розгляду вказаної вимоги, Головне управління ДФС у Миколаївській області листом №6162/9/14-29-05-02-04 від 09.08.2019 у поверненні коштів позивачу відмовило, оскільки такі видатки не передбачені кошторисом контролюючого органу.
Отже, спір у даній справі виник внаслідок несплати відповідачем вказаних коштів в добровільному порядку, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю, у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду у розмірі 36 403,18 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникані з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які прийняті відповідно до Конституції України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне cтрахування на випадок безробіття" визначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Відповідно до норм п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Таким чином, положеннями ст. 35 Закону передбачено право фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Як встановлено судом вище, з 28.01.2019 по 18.06.2019 у Казанківській районній філії Миколаївського обласного центру зайнятості перебувала на обліку як безробітний та отримувала допомогу по безробіттю громадянка ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198, підставою для припинення центром зайнятості реєстрації у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду є його фактичне виконання, а саме наказ роботодавця про поновлення на роботі, з яким обов'язково ознайомлюється особа, яку поновлюють.
Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.
Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а також не заперечувалось сторонами, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеного без змін П'ятим апеляційним адміністративним судом, від 20.05.2019 у справі № 400/249/19 скасовано наказ Державної фіскальної служби України № 2463-о від 17.12.2018 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26 грудня 2018 року. Стягнуто з Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в загальному розмірі 33008,14 грн.
За приписами ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов'язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов'язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.
Окрім цього, як зазначено у п. 34 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України від 19.06.2019 за № 1063-о поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Казанківського відділення Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області з 26.12.2018.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
При цьому, відповідно до п.п. 4 п.2 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
У відповідності до ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Наразі відповідачем не надано суду доказів умисного невиконання гр. ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На час розгляду справи доказів перерахування коштів в сумі 36 403,18 грн. на користь Миколаївського обласного центру зайнятості відповідачем не надано.
Щодо заперечень відповідача, суд звертає увагу на те, що незаконний наказ про звільнення гр. ОСОБА_1 з займаної посади та її поновлення на посаді приймались Державною фіскальною службою України, що спростовує твердження відповідача, що він не є роботодавцем ОСОБА_1 .
Відносно інших заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, то вказані заперечення не приймаються судом до уваги, як такі, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, та спростовуються матеріалами справи в їх сукупності.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань як роботодавця щодо відшкодування позивачу виплаченої застрахованій особі допомоги по безробіттю в добровільному порядку, а також на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 36403,18 грн., виплачених як допомога по безробіттю, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68; код ЄДРПОУ 03491441) 36 403 грн. 18 коп. - нарахованого і виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю) та надані соціальні послуги безробітній ОСОБА_1 , у зв'язку із поновленням її на роботі за рішенням суду та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2020.
Суддя А.І. Привалов