ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2020Справа № 910/14692/19
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/17519/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про відшкодування 23175,56 грн.
Без виклику учасників справи.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаком" з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 23175,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль, який належить позивачу на праві власності. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 21 175,56 грн та витрати, пов'язані з проведенням оцінки автомобіля в розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про стягнення 23175,56 грн було залишено без руху.
11.09.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 28.10.2019.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк до 18.12.2020.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32, літ. А.
Відповідач ухвалу суду від 18.11.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 21.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, залученого до матеріалів справи.
28.112019 на адресу господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправомірно включено до суми страхового відшкодування ПДВ, а також не враховано фізичний знос автомобіля під час розрахунку суми відшкодування.
27.01.2020 на адресу господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Станом на день розгляду справи від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, залученого до матеріалів справи, ТОВ «Мегаком» є власником автомобіля Chevrolet Aveo, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
19.10.2018 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участі автомобіля позивача, та автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який не дотримався безпечної швидкості та дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_5 , який від інерції удару зіткнувся з автомобілем ГАЗ 2705, номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого було пошкоджено автомобілі та заподіяно матеріальні збитки.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 29.10.2018 у справі №592/15780/18 встановлено порушення ОСОБА_1 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність особи винної у скоєнні ДТП на момент його вчинення була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - відповідач), відповідно до страхового полісу № АК/8252262 від 18.03.2018 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., франшиза - 500,00 грн.
01.11.2018 позивач надіслав на адресу відповідача та інших учасників ДТП повідомлення про проведення 20.11.2018 автоекспертизи для визначення розміру матеріального збитку. Відповідач вказане повідомлення отримав 05.11.2018.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 65С, складеного 08 січня 2019 року судовим експертом Бочаровим С.М., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Chevrolet Aveo, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , складає 36 133,02 грн. з урахуванням ПДВ.
Платіжним дорученням № 6027 від 13.03.2019 відповідач перерахував на рахунок ФОП Назаренко А.В., який здійснював відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу 23 384,44 грн. без ПДВ.
Згідно з актом виконаних робіт № 20/05 від 20 травня 2019 року, підписаного між позивачем та ФОП Назаренко А.В., загальна вартість робіт та матеріалів і запчастин, витрачених для відновлення автомобіля, склала 45060,00 грн. без ПДВ.
Позивач платіжним дорученням № 4562 від 24.05.2019 здійснив доплату за відновлювальний ремонт автомобіля Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_5 у сумі 21 675,56 грн.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що вартість відновлювального ремонту у розмірі 21 175,56 грн. (за вирахуванням франшизи в розмірі 500 грн.) та витрати, пов'язані з проведенням оцінки автомобіля в розмірі 2000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки не перевищують в загальній сумі ліміту відповідальності згідно зі страховим полісом № АК/8252262 від 18.03.2018.
В свою чергу, відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав того, що відповідач виплатив на користь позивача оцінену сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку шкоду з урахуванням фізичного зносу автомобіля та за вирахуванням франшизи, а отже виконав свої зобов'язання у встановленому законом порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_1 , встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_1 як особою, яка на законних підставах керувала вказаним транспортним, оскільки зворотного суду не доведено.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АК/8252262 з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем Fiat Doblo, номерний знак НОМЕР_2 , який був діючим на момент ДТП - 19.10.2018.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Вказаним договором (поліс серії АК/8252262) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн., франшиза - 500,00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів").
Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.
Отже, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).
В свою чергу, статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що, в даному випадку, страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі оціненої шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, а в іншій частині відшкодування покладається на винну особу, так як між відповідачем та його страхувальником укладено договір обов'язкового страхування.
Розрахунок оціненої шкоди здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Таким чином, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
У розділі IV Методики наведено вимоги до оцінки КТЗ і викладення її результатів та зазначено, що така оцінка передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень. За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, який повинен містити, зокрема, висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження).
Відповідно до пунктів 7.38, 7.39 Методики № 142/5/2092 при визначені розміру коефіцієнта зносу ТЗ береться за основу строк експлуатації останнього (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
При цьому, суд зазначає, що значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) пошкодженого автомобіля Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_5 , 2011 року випуску, приймається таким, що дорівнює 1-0,70, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди (19.10.2018) строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищував 7 років з моменту, визначеного пунктом 7.38 Методики № 142/5/2092.
Отже, за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовується не повна вартість складових частин ТЗ, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, замовив проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_5 , 2011 року випуску, у відповідності до Методики.
За результатами проведеної оцінки 08.01.2019 судовим експертом Бочаровим С.М., свідоцтво № 1098 дійсне до 27.05.2019, було складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 65С, згідно з яким визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Aveo, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 36 133,02 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач, виконуючи свої обов'язки за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформленого полісом серії АК/8252262, та згідно з вимогами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" перерахував кошти на рахунок ФОП Назаренка А.В., який здійснював відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, в розмірі 23 384,44 грн. з урахуванням фізичного зносу та без урахування ПДВ, оскільки відповідачу не було надано доказів, що вказаний суб'єкт господарської діяльності є платником ПДВ у встановленому законом порядку.
Однак, згідно з актом виконаних робіт № 20/05 від 20 травня 2019 року, підписаного між позивачем та ФОП Назаренко А.В., загальна вартість робіт та матеріалів і запчастин, витрачених для відновлення автомобіля Chevrolet Aveo, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , склала в загальній сумі 45060,00 грн. без ПДВ.
Позивач платіжним дорученням № 4562 від 24.05.2019 здійснив доплату за відновлювальний ремонт автомобіля Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_5 у сумі 21 675,56 грн. без ПДВ.
Таким чином, на думку позивача з відповідача підлягає стягненню 21 175,56 грн. страхового відшкодування (45060,00 грн. - 23 384,44 грн. (раніше сплачена сума) - 500,00 грн. (франшиза) = 21 675,56 грн.).
Проте, як встановлено судом, позивачем не враховано вимоги ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, щодо визначення вартості нових складових деталей, які підлягають заміні під час ремонту автомобіля з урахуванням фізичного зносу автомобіля.
Приписи статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачають, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.
Дана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/3867/16 та від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17.
Таким чином, за розрахунком суду до відшкодування підлягає стягненню сума в розмірі 11 333,56 грн., а саме: вартість ремонтних робіт на суму 22 850,00 грн. + вартість витратних матеріалів 8150 грн. (фарбувальний комплект і комплект для вклеювання скла) + 4218,00 грн. (вартість запчастин з урахуванням фізичного зносу (14060,00 х 1-0,70)) = 35 218 грн. без ПДВ - 23 384,44 грн. (проведена відповідачем оплата) - 500,00 грн. (франшиза).
Водночас, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 2000,00 грн. витрат, пов'язаних з проведенням оцінки автомобіля, оскільки положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", яка є спеціальною нормою права у даних правовідносинах сторін, відшкодування таких витрат страховиком не передбачено.
З огляду на встановлені вище обставини, судом взято до уваги заперечення відповідача в частині визначення суми страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу автомобіля.
Однак, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача в частині відрахування від суми страхового відшкодування ПДВ, оскільки як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивачем не враховувався при визначенні суми страхового відшкодування податок на додану вартість.
Відповідно до ст.ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком" підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32, літ. А; код ЄДРПОУ 30859524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаком" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 195-б, код ЄДРПОУ 23753268) суму відшкодування в розмірі 11 333 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 939 грн. 43 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.02.2020
СуддяА.І. Привалов