ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2020Справа № 910/17252/19
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат", Дніпропетровська обласьт, м. Кам'янське
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
про стягнення 42 663,64 грн, -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-позивач) звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення збитків в розмірі 42 663,64 грн, посилаючись на те, що відповідачем не забезпечено схоронності (збереження) вантажу при перевезенні залізничним транспортом в результаті чого позивачу було завдано збитків на вказану суму.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052367690 отримав ухвалу суду від 11.12.2019 про відкриття провадження у справі 16.12.2019.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 02.01.2020 року (включно).
04.01.2020 року (з пропущенням визначеного судом строку) відповідачем засобами поштового зв'язку надіслано до суду відзив на позовну заяву (відзив отримано судом 08.01.2020 року) в якому зазначено, що вина перевізника ж недоведеною як і розмір збитків, завданих нестачею вантажу, а тому відсутині підстави для задоволення позовних вимог.
Окрім того до відзиву відповідачем надано клопотання про продовження строку на подання відзиву, яке мотивоване тим, що відповідачем пізно отримано позовну заяву та у зв'язку з територіальною віддалненістю стурктурних підрозділів залізниці.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. (ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд поновлює відповідачу строк для подачі відзиву на позов та долучає вказаний документ до матеріалів справи.
16.01.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначає, що саме відповідач несе відповідальність за збереження вантажу на шляху прямування до моменту його видачі одержувачу. Позивач тако вказав, що вагон був техніно справним.
Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
17.10.2019 на виконання Рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 вантажовідправником (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") вантажоодержувачу (ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв") було відправлено вагон №62257183 з вантажем - катанка сталева (код вантажу 324031), що підтверджується накладною №45012341.
Судом встановлено, що на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було здійснено перезважування вантажу, про що складено Комерційний акт №415207/85 від 22.10.2019.
Так, у вказаному комерційному акті зазначено: вантаж - катанка сталева (діаметр 5,5 мм), 28 місць, маса бунта більше 100 кг. Вага пристосування 252 кг, вага нето - 62365 кг. Вантаж маркований вапном. Верхній ярус 14 бунтів. Фактично виявлено: вантаж - катанка сталева у бунтах, навантаження у вагоні в два яруси, у верхньому ярусі 12 справних бунтів. За напрямком руху поїзда над 3-м та 4-м люками маються вільні місця, проглядаються два бунта у нижньому ярусі, на яких відсутнє маркування, при цьому ув'язки не порушені. На 26 справних бунтах ув'язки не порушені, в наявності. Після вивантаження вантажу була складена специфікація вивантажувальних місць і визначена маса брутто 2-х відсутніх бунтів за номером плавки 924678, номер партії 3796, недостача двух відсутніх бунтів склала - 4451 кг. Вагон справний згідно з технічним актом №83 від 22.10.2019, у комерційному відношенні згідно АЗФ №509 від 21.10.2019.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач при перевезенні вантажу за залізничною накладною №45012341 допустив незбереження вантажу у вагоні №62257183, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу у розмірі 42 663,64 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, на виконання Рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 вантажовідправником (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") вантажоодержувачу (ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв") було відправлено вагон №62257183 з вантажем - катанка сталева (код вантажу 324031).
Зазначений вантаж на підставі Договору №10774/ЦТЛ-2018/18-0213-02 про надання послуг від 20.02.2018, укладеного між ПАТ "Укрзалізниця" (перевізник) та ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" (вантажовідправник) був прийнятий до перевезення відповідачем, що підтверджується накладною №45012341 від 17.10.2019.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Як встановлено судом, відповідно до накладної №45012341 від 17.10.2019 вантажовідправником (ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат") вантажоодержувачу (ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв") було відправлено вагон №62257183 з вантажем - катанка стальна (код вантажу 324031).
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, на станції Миколаїв Вантажний Одеської залізниці було здійснено перезважування вантажу, про що складено Комерційний акт №415207/85 від 22.10.2019.
Так, у вказаному комерційному акті зазначено: вантаж - катанка сталева (діаметр 5,5 мм), 28 місць, маса бунта більше 100 кг. Вага пристосування 252 кг, вага нето - 62365 кг. Вантаж маркований вапном. Верхній ярус 14 бунтів. Фактично виявлено: вантаж - катанка сталева у бунтах, навантаження у вагоні в два яруси, у верхньому ярусі 12 справних бунтів. За напрямком руху поїзда над 3-м та 4-м люками маються вільні місця, проглядаються два бунта у нижньому ярусі, на яких відсутнє маркування, при цьому ув'язки не порушені. На 26 справних бунтах ув'язки не порушені, в наявності. Після вивантаження вантажу була складена специфікація вивантажувальних місць і визначена маса брутто 2-х відсутніх бунтів за номером плавки 924678, номер партії 3796, недостача двух відсутніх бунтів склала - 4451 кг. Вагон справний згідно з технічним актом №83 від 22.10.2019, у комерційному відношенні згідно АЗФ №509 від 21.10.2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
У матеріалах справи наявна Специфікація №35/505 WR-PLM до Рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018, відповідно до якої вартість вантажу (катанки сталевої) становить 362,00 Евро за 1 МТ маси нетто.
Відтак, вартість втраченого вантажу становить 1 611,262 євро (4451 т * 362,00 євро), що станом на день подання позовної заяви (26.11.2019) складає 42 663,64 грн (1611,262 * 26,4784).
При цьому, доводи відповідача щодо неналежності доказів, які надані позивачем на підтвердження вартості втраченого вантажу не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, Специфікацією №35/505 WR-PLM до Рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 визначено період поставки вантажу з 17.10.2019 по 22.10.2019, строк дії Рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 було змінено Додатковою угодою №1 від 28.11.2018 та встановлено до 31.12.2019, при цьому безпосередньо сама Специфікація №№35/505 містить посилання на договір №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу на підставі спірної накладної здійснював відповідач.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні, шкідливого результату такої поведінки (шкодою) - недостача товару та причинному зв'язку між протиправної поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагоні сталась не з його вини (відповідно до ст. 127 Статуту), у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 26484,09 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити поністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (ідентифікаційний код 05393043, адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна, буд. 18Б) вартість втраченого вантажу в розмірі 42 663,64 грн (сорок чотири тисячі шістсот шісдесят три гривни 64 копійки) та 1 921,00 грн (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну гривну 00 копійок) судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов