ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.01.2020Справа № 23/443
За заявою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про видачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку його для пред'явлення
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат"
про стягнення 10 000 000, 00 грн.
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
за участю секретаря судового засідання
Смігунова В.В.
Представники учасників судового процесу:
від заявника(стягувача): Шляхетський А.Л.;
від боржника: не з'явився;
Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" та дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 10 000 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 23/443 від 03.12.2002 року позов задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" на користь дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 10 000 000,00 грн. Стосовно відповідача дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" провадження у справі припинено на підставі пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
16.12.2002 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 23/443 від 03.12.2002 року видано відповідний наказ.
24.09.2013 ухвалою Господарського суду міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про заміну сторони її правонаступником задоволено.
16.01.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" було подано заяву про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
16.01.2020 на підставі розпорядження №05-23/111 керівника апарату суду було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку із відпусткою судді Кирилюк Т.Ю. та передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 21.01.2020 розгляд заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про видачу дубліката наказу та поновлення пропущеного строку його для пред'явлення було призначено на 29.01.2020.
У судове засідання 29.01.2020 з'явився лише представник заявника. Представники інших учасників судового процесу не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомленні належним чином.
Судом враховано, що ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.
Отже, неявка учасників судового процесу не перешкоджає розгляду заяви стягувача у судовому засіданні 29.01.2020.
Розглянувши заяву Комунального підприємства Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з такого.
За приписами ч.1 ст.329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Обґрунтовуючи наявність підстав для поновлення строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2002 у справі №23/443 стягувач посилається на те, що державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа, проте жодних документів від виконавчої служби на адресу стягувача не надходило. Про вищезазначені обставини Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" стало відомо лише з листа Кіровського ВДВС міста Миколаївка від 11.12.2019.
Надаючи оцінку вказаних обставин судом враховано, що відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст.19 Господарського процесуального кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Отже, з системного аналізу наведеного вище полягає, що виконання судового рішення є однією з основоположних засад здійснення державою правозахисної функції.
Виконавче провадження це завершальна стадія судового провадження, що полягає у примусовому виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) та являє собою сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до означеного Закону підлягають примусовому виконанню. (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №23/443, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Як вбачається з представлених позивачем пояснень та документів виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було відкрито 27.12.2002 та одночасно зупинено на підставі п.8 ст 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, як стало відомо стягувачу з листа від 11.12.2019 Кіровського відділу Державної виконавчої служби міста Макіївка, 10.11.2014 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Наразі в матеріалах справи відсутні докази того, державним виконавцем було скеровано стягувачу відповідну постанову.
За поясненнями заявника, вказана постанова на адресу стягувача не надходила, останнього про хід виконавчого провадження не повідомлено.
Таким чином, з наведеного полягає, що станом на теперішній час судове рішення у справі є невиконаним.
З урахуванням встановлених вище обставин щодо ходу виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що втрата наказу є поважною причиною, з якою суд вважає за можливе відновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2002 у справі № 23/443 до виконання.
Одночасно, суд також вважає наявними підстави для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про видачу дублікату наказу, з урахуванням такого.
Згідно п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо змісту заяви про видачу дублікату наказу. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу з мотивів їх необґрунтованості.
Отже, враховуючи висновки суду стосовно наявності підстав для поновлення строку пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 06.12.2002 у справі № 23/443 до виконання, доцільним є видача дублікату вказаного виконавчого документа, з огляду на його втрату.
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 329, п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, -
1. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
2. Поновити строк пред'явлення наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2002 у справі № 23/443, до виконання.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 16.02.2002 у справі №23/443.
4. Згідно з ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.02.202
Суддя Спичак О.М.