Справа № 522/17256/19
Провадження 1-кс/522/17661/19
19 грудня 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю заявника - адвоката ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Автотехцентр» щодо встановлення процесуального строків проведення, необхідних для проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, суд -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Автотехцентр» звернулась до суду зі скаргою про встановлення процесуального строків проведення, необхідних для проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, згідно якого просить встановити строк для проведення процесуальних дій, необхідних та достатніх для закінчення даного кримінального провадження в один місяць з моменту отримання органом досудового розслідування рішення про встановлення строку.
В своїй скарзі адвокат ОСОБА_3 зазначає, що 01.07.2015 року СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області у відношенні посадових осіб ТОВ «АВТОЦЕНТР» порушено кримінальне провадження № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України. Досудове розслідування за даним кримінальним провадженням триває більш чотирьох років, але на сьогоднішній день про підозру нікому не повідомлено.
В судовому засіданні заявник підтримала скаргу та просила її задовольнити.
Прокурор в судовому засідання заперечував проти задоволення скарги.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, вислухавши думку учасників процесу, вважаю необхідним скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Автотехцентр» частково задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор.
Відповідно до вимог ст. 114 КПК України, для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.
Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
Як вбачається зі скарги та доданих до нього матеріалів, СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «АВТОЦЕНТР».
Згідно витягу з кримінального провадження № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, службові особи ТОВ «Автоцентр» у період 2013-2014 років у м. Іллічівську, шляхом здійснення фінансових безтоварних операцій підприємствам, що мають ознаки «фіктивності», ухилялись від сплати податку на загальну суму 3 993 337 гривень.
З 01.07.2015 року по сьогоднішній день підозра у вчиненні кримінальних правопорушень за даним кримінальним провадженням не повідомлялась.
Частиною 6 ст.28 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року кожен має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення бути засудженим без невиправданої затримки.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
ЄСПЛ віддає перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (п. 62 рішення ЄСПЛ від 18 січня 2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»).
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ визначає поняття «кримінальне обвинувачення» в досить широкому контексті. Так, у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України» сказано, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинне розумітися в сенсі конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві.
За практикою Європейського суду початком кримінального переслідування особи вважається не тільки момент формального повідомлення про підозру, а й момент, коли стало відомо, що органи державної влади сприймають особу як підозрюваного, навіть якщо офіційного повідомлення про підозру не було.
Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому, «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).
За практикою ЄСПЛ висуненням обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії»).
При цьому, гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція), за практикою Європейського суду з прав людини, користується особа, викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину (зокрема, їй були поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні) (рішення у справі «Сервес проти Франції»).
Європейським судом з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов'язане із вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.
Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, відносно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права, в тому числі підозрюваного.
Отже в контексті Конвенції обвинувачення по відношенню до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 висунуто і останні мають право на застосування до них, зокрема ч.5 ст.28 КПК України (щодо якнайскорішого судового розгляду або закриття кримінальної справи), на справедливий і публічний розгляд їх справи упродовж розумного строку, а також на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі (ст.6, ст.13 Конвенції), на процесуальні права підозрюваного, додатково до прав осіб, чиї права та інтереси обмежуються під час досудового розслідування тощо.
Проведення процесуальних дій у відношенні посадових осіб ТОВ «АВТОЦЕНТР» свідчить про те, що вони є особами, права та інтереси яких обмежуються під час кримінального провадження.
В свою чергу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.4 Узагальнення практики застосування судами загальної юрисдикції першої та апеляційної інстанцій при здійсненні судочинства у кримінальних справах статей 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за 2011 - перше півріччя 2012 року (далі - Узагальнення), зокрема констатував:
-«Важливість гарантії розгляду справ упродовж розумного строку зумовила вироблення позиції ЄСПЛ щодо необхідності існування у національному законодавстві спеціальних правових інструментів, за допомогою яких заявник міг би оскаржити тривалість провадження у справі та пришвидшити її розгляд».
-«…за будь-яких обставин строк досудового розслідування та судового розгляду не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено у статтях 6, 13 Конвенції».
-«У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження».
Досудове розслідування, як стадія та частина кримінального провадження має також проводитись у розумні строки. Строк досудового розслідування є певним строком, який складає разом з іншими загальний строк провадження.
Проте, КПК України не встановлює граничний строк досудових розслідувань, в яких про підозру нікому не повідомлялось.
Частиною 6 ст.9 КПК встановлено, що: «У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу».
Здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України впродовж більше, ніж чотирьох років дозволяє органу досудового розслідування зібрати достатні докази, у разі їх наявності, для повідомлення про підозру.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Метою Конвенції про захист прав людини є «захист не теоретичних та ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних» («Кабулов проти України», п. 90). «Мета та наміри Конвенції як інструменту захисту особи вимагає, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними» («Soering проти Сполученого Королівства», п. 87).
Отже, здійснення слідчим суддею судового контролю відповідно до вимог п.18 ст. 3 КПК України) у порядку, передбаченому КПК України, зокрема частиною 2 ст.9, частиною 2 ст.28, частиною 1 ст.114 КПК України та практикою ЄСПЛ, із застосуванням загальних засад кримінального провадження - «розумність строків», «законнійсть», «рівність перед законом і судом» «верховенство права» шляхом встановлення органу досудового розслідування, в т.ч. слідчому та прокуророві, розумного строку для проведення процесуальних дій/прийняття процесуальних рішень, необхідних та достатніх для закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України буде ефективним засобом захисту прав та інтересів, який матиме практичні наслідки для дотримання, зокрема ст.6, ст.13 Конвенції.
На теперішній час, подальше здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні щодо осіб, чиї права та інтереси обмежуються під час досудового розслідування, без достатніх для того підстав, вимагає реагування з боку слідчого судді шляхом встановлення процесуальних строків для вчинення дій/прийняття рішень, пов'язаних із визначенням строку для закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.
Зважаючи на вищенаведене, з метою дотримання процесуальних строків, вважаю необхідним скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Автотехцентр» задовольнити частково, встановивши слідчому, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, строк досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, а саме 2 місяці з моменту отримання органом досудового розслідування ухвали суду про встановлення процесуального строку, які є достатніми та розумними для проведення необхідних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Керуючись ст.ст. 28, 114, 303, 307, 309 КПК України,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Автотехцентр» щодо встановлення процесуального строків проведення, необхідних для проведення досудового розслідування за кримінальним провадженням № 32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України - задовольнити частково.
Встановити слідчому, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №32015160000000205 від 01.07.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, строк досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, а саме 2 місяці з моменту отримання органом досудового розслідування ухвали суду про встановлення процесуального строку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
19.12.2019