Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 505/3941/19
Провадження № 1-кп/506/24/20
про продовження запобіжних заходів
04.02.2020смт. Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в залі судового засідання у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР 17.10.2019 року за №12019160210000270 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Долинське Ананьївського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, учня 3-го курсу Ананьївського аграрного ліцею, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Ананьїв третьої дільниці Ананьївського району Одеської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, учня 3-го курсу Ананьївського аграрного ліцею, раніше судимого: 08.01.2019 року Ананьївським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 102-104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,
за участю сторони обвинувачення
прокурора ОСОБА_5
сторони захисту
обвинуваченого ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються в тому, що 17.10.2019 року близько 01 год. ОСОБА_3 діючи у співучасті з неповнолітнім ОСОБА_8 , перебуваючи на вулиці Лукашевича в м.Ананьїв Одеської області, вирішили незаконно заволодіти мобільним телефоном та грошовими коштами, які належать ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 в той же день та час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, яке виразилося в демонстрації зброї та погроз її застосування, дістав із кишені куртки заздалегідь заготовлений пістолет марки «МР-654 КАЛ-4.5 мм», з номером « НОМЕР_1 » та почав висловлювати погрозу застосування зброї, тим самим погрожуючи насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_9 . В свою чергу ОСОБА_9 , сприймаючи погрозу застосування пістолету як реальну та побоюючись за своє життя та здоров'я, виконав вимоги останніх, а саме передав належну останньому чоловічу сумку чорного кольору, марки «LONGSA», у якій знаходились 2 пляшки пива «Чернігівське світле», об'ємом 0,5 л кожна та невикористана пачка цигарок марки «Rothmans Demi».
Заволодівши після огляду вказаної сумки невикористаною пачкою цигарок марки «Rothmans Demi», вартістю 39 грн., ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 з місця злочину зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на суму 39 грн.
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у виді тримання під вартою, строк застосування яких закінчується 14 лютого 2020 року, посилаючись на те, що підстави для зміни запобіжних заходів відсутні, ризики залишились такими ж. Так, обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років; незаконно впливати та потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, обвинувачені ведуть посередній спосіб життя, мають сумнівні дружні зв'язки, ніде не працюють, не мають самостійного заробітку. З урахуванням зазначеного, на думку прокурора, обрання обвинуваченим більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного виконання покладених на них обов'язків, а також запобіганню вищевказаним ризикам.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, однак від нього до суду надійшла заява про проведення розгляду справи у його відсутність.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_7 , а також обвинувачений ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на відсутність ризиків, які б свідчили про необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою, оскільки обвинувачені не мають наміру незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом та просили змінити обвинуваченим запобіжні заходи з тримання під вартою на домашній арешт.
Крім того, адвокат ОСОБА_7 вважав, що заявлені прокурором ризики на даний зменшились, а деякі взагалі відпали. Так, потерпілий вже допитаний під час судового розгляду справи і тому ризик впливу на потерпілого на даний час відсутній. Крім того, ОСОБА_4 має міцні родині зв'язки, так як у нього є матір і не має наміру кудись тікати.
Вислухавши думки учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступного.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.п.4, 5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
- до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В п.79 рішення у справі «Харченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Також суд бере до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, за яким тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
На думку суду, такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпека інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення, і за таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим незаконний вплив на потерпілого та свідків, ухилення від суду, перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст.183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Так, при вирішенні клопотання про продовження обвинуваченим запобіжних заходів, суд виходить з того, що обвинуваченим ухвалами слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18.10.2019 року були обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою і вказаними ухвалами встановлена наявність обґрунтованої підозри. Ухвалою Красноокнянського районного суду Одеської області від 13.12.2019 року строк дії запобіжних заходів продовжено та він закінчується 14 лютого 2020 року.
При обранні відносно обвинувачених запобіжних заходів слідчим суддею було враховано як особи обвинувачених, так і ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а тому вони можуть переховуватися від суду, оскільки власної сім'ї та утриманців не мають, ніде не працюють, можуть впливати на потерпілого та свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, а ОСОБА_4 , крім зазначеного, обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку, і ці ризики на час вирішення питання щодо продовження судом запобіжних заходів не змінилися та не відпали.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.
Крім того, суд враховує, що поведінка обвинувачених на час вчинення інкримінованого органам досудового розслідування останнім правопорушення у складі групи осіб, із погрозою застосування до потерпілого насильства, небезпечного для життя та здоров'я, свідчить про існування ризику можливого впливу на потерпілого.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України і тому, вирішуючи питання щодо продовження запобіжних заходів, суд, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, має забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти загально-суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Зважаючи на те, що на даний час кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, ще не всі свідки були допитані, беручи до уваги обставини, за якими пред'явлено обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особи обвинувачених, а саме враховуючи, що ОСОБА_4 є раніше судимим за корисливий злочин, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, вчинив нове кримінальне правопорушення в період відбування покарання з випробуванням, попередній вирок, за яким йому призначено покарання, не виконано; ОСОБА_3 не працює, офіційних джерел доходу не має; суд вважає, що ризики не зменшились і інші запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, на який обвинувачені просили змінити їм запобіжні заходи, не будуть сприяти належній процесуальній поведінці обвинувачених, і тому клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжних заходів у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 315, 371, 372, 392 КПК України, Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 371, 372, 392 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 14 квітня 2020 року включно.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на шістдесят днів - до 14 квітня 2020 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд протягом семи днів з моменту проголошення.
Повну ухвалу суду оголошено 05.02.2020 року о 16.00 год.
Суддя ОСОБА_1