Справа № 520/11577/18
Провадження № 1-кп/520/342/19
04.02.2020 року колегія суддів Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
перекладача ОСОБА_12 ,
представник потерпілих ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160500001024 від 04.02.2016 року відносно ОСОБА_14 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_15 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України, ОСОБА_16 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_17 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146 КК України, ОСОБА_18 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 146 ч.2 КК України та ОСОБА_19 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.257, ч.4 ст. 189, ч.5 ст. 185, ч.5 ст.186, ч.3 ст. 146, ч.1 ст. 263 КК України,
В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_14 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ризики передбачені ст. 177 КПК України наявні, а саме: ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, до яких застосувано цілодобова охорона, тому як вони отримували погрози з боку обвинувачених, у цьому кримінальному провадженні, знищити або спотворити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобіга-
ння вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також, прокурор зазначив. що відповідно до практики ЄСПЛ та діючого законодавства України, суспільний інтерес виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_15 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_16 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того обвинувачений ОСОБА_16 перебував на терріторії України з порушенням діючого законодавства України.
Крім того, прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_17 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_17 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, не має постійного місця мешкання на території міста Одеси, не працює, та не має постійного джерела доходів, тобто не має стійких соціальних зв'язків у суспільстві, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, може спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, та враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_17 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про обрання відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Обвинувачений ОСОБА_14 тривалий час перебуває під вартою, висунуте відносно нього обвинувачення не обгрунтоване, а визначені вимогами ст. 177 КПК України мета та підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні. Стороною обвинувачення не надано жодного нового доказу, що ОСОБА_14 буде переховуватися від суду, знищить докази або здійснюватиме тиск на інших учасників кримінального провадження. Обвинувачений має міцні соціальні, у нього є родина, малолітня дитина, постійне місце мешкання, раніше не судимий. Орган досудового розслідування та прокуратура порушували підслідність кримінального провадженні систематично. Крім того враховуючі позицию ЄСПЛ, згідно якої існує презумпція на користь звільнения. Також, обгрунтування викладені в письмовому клопотанні захисника.
Адвокат ОСОБА_11 - захисник обвинуваченого ОСОБА_14 , просила відмовити в продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_14 у зв'язку з тим, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_14 в данному кримінальному провадженні відсутні та не доведені стороною обвинувачення належними та допустимими доказами. Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в нійчній період доби буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Обвинувачений має постійне місце мешкання, дружину, на його утриманні перебувають неповнолітні діти, позитивно характеризується за місцем проживання, має стійки соціальні зв'язки, займається благодійною та громадською діяльністю. Необгрунтоване тривале тримання під вартою порушує не лише право особи на свободу та особисту недоторканість, але є невиправданим втручанням у приватне і сімейне життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод). Доводи та підстави зміни запобіжного заходу на домашній арешт викладені в письмовому клопотанні захисника.
Обвинувачений ОСОБА_14 підтримав в повному обсязі захисників ОСОБА_20 та ОСОБА_11 .
Захисник ОСОБА_21 надав до суду письмове клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_15 раніше не судимий, громадянин України, має постійне місце мешкання в місті Києві, тривалий час з 14.03.2018 року перебуває під вартою. Крім того, ОСОБА_15 є патріотом України і активним учасником бойових дій під час проведення ати терористичної операції з вересня 2014 року почав свій бойовий шлях у складі добровольчого полку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », з січня 2015 року по 15.08.2016 року продовжив службу,за місцем служби характиризується виключно з позитивного боку. ОСОБА_15 нагороджено знаком МВС медаллю «Захиснику Маріуполя», має статус ветерана - учасника АТО. Після звільнення зі служби, ОСОБА_15 пройшов навчання школу десятників у національній дружині, та працював помічником голови ГО «Комітет сприяння боротьбі з корупцією».Крім того, обвинувачений ОСОБА_15 перебував на лікуванні в медичному закладі з діагнозом: розлад адаптації, змішана тривожно - депресивна реакція з виходом одужання, нейросенсорна туговухість, ВСД, гіпертонічний тип, хронічний гастродуоденід, фаза неповної клінічної ремісії, хронічний гіперпласичний гастрит, дезадатаційна вегето - судинна дистонія. Належної медичної допомоги в СІЗО ОСОБА_15 не отримує. В довідці Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я державно - виконавчої служби України» в Одеській області № 1220/51 - ОД від 26.12.2019 року зазначено лише. Що у ОСОБА_15 виявлено загострення хронічного бронхіту, фолікуліт шкіри спини. Також, на даний час досліджені всі надані стороною обвинувачення письмові докази і майже всі вони викликають щодо їх доказової сили, то є достатньо підстав вважати, що в діях ОСОБА_15 відсутні ознаки інкримінованих йому злочинів.Також, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_15 зможе знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інший злочин.
Захисник ОСОБА_6 підтримала письмове клопотання захисника ОСОБА_21 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_15 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_15 підтримав письмове клопотання захисника ОСОБА_21 та думку захисника ОСОБА_6 ..
Захисник ОСОБА_7 просив відмовити в продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_17 у зв'язку з тим, що промова прокурора не відповідає нормам КПК України, та просив, обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, у нього є дружина, двоє дітей.
Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав думку свого захисника, та хоче допомагати дружині виховувати дітей.
Захисник ОСОБА_11 звернулася з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_16 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, якого буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Так, прокурор в порушення вимогу чинного КПК України не надає письмового клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченним, ризики на які посилається прокурор не доведені, та зі спливом часу втратили свою актуальність. Згідно з КПК України, суд має право визначити розмір застави як запобіжного заходу, але це не є обов'язком суду. Обвинувачений ОСОБА_16 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, тривалий час перебуває під вартою, прокурором ризики передбачені ст. 177 КПК України не доведені стороною обвинувачення належними та допустимими доказами. Не відповідність ризиків на які посилається прокурор, не грунтуються на практиці рішень ЄСПЛ. Тяжкість злочину у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_16 , не виправдовує утримання його під вартою. Доводи та підстави зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави викладені в письмовому клопотанні захисника.
Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку свого захисника.
Представник потерпілих ОСОБА_13 підтримав клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 .
Під час судового розгляду справи, керуючись ст.331 ч.3 КПК України, суд, розглядаючи питання доцільності продовження, обраного обвинуваченим запобіжного заходу, вирішує чи є на час розгляду зазначеного питання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, чи вони не зменшилися та не відпали.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішені питання щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до положень ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177,178,183,199 КПК України.
При продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_14 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_14 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_14 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_14 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.
При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_15 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, що раніше не судимий, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, наявність обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_15 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_15 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_15 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_15 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.
При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_16 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_16 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_16 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_16 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_16 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.
При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_17 суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченого, його віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що загрожу є у разі визнання ОСОБА_17 винним, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_17 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, приймаючи до уваги, що не встановлено будь-яких обґрунтованих даних про те, що обвинувачений ОСОБА_17 не може утримуватися в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров'я, колегія суддів виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_17 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставин кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Розглядаючи доводи захисників щодо можливості застосування до обвинувачених запобіжного заходу не пов'язанного з триманням під вартою, колегія суддів вважає, що наявність у обвинувачених міцних сімейних зв'язків, постійного місця проживання, захворювань, тощо, не можливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду та можливого покарання, та з огляду на характер інкримінованих злочинів, які відносяться до категорії тяжких злочинів, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш мякі запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.
Крім того, колегія суддів вважає, що належну оцінку доказам по справі, суд надаст під час постановлення вироку у даній справі в нарадчій кімнаті.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31,177-178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотань захисників про зміну відносно обвинувачених запобіжного заходу на не пов'язаний з позбавленням волі, відмовити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.
Клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити на підставах викладених у мотивувальній частині ухвали.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області строком на 60 днів,тобто до 04.04.2020 року.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на 60 днів, тобто до 04.04.2020 року.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на 60 днів, тобто до 04.04.2020 року.
Продовжити дію обраного відносно ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ОСІ УДДВП в Одеській області, строком на 60 днів, тобто до 04.04.2020 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручаться обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3