Дата документу 05.02.2020
Справа № 501/4189/19
2/501/361/20
05 лютого 2020 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом в якому просить усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір в розмірі 768,40 грн. (а.с.3-5).
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований відповідач ОСОБА_2 . Однак з 04.02.2009 року за адресою реєстрації відповідач не проживає, житлом не користується, витрат по утриманню житла не несе. В добровільному порядку з реєстраційного обліку відповідач за вказаною адресою не знімається, що позбавляє позивача законної можливості вільно користуватися та розпоряджатися власним майном, у зв'язку з чим вона була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Позивач в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання не прибув, надав заяву в якій розгляд справи просив провести без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову.
Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги заяви сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на згідно договору купівлі-продажу від 05 лютого 2009 року позивач ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13-16).
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та реєстраційним посвідченням від 09 лютого 2009 року (а.с.17,21).
Отже, позивач є одноосібним власником вищевказаної квартири.
Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_2 , окрім позивача ОСОБА_1 , також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 (а.с.22).
Відповідач ОСОБА_2 за адресою своєї реєстрації не мешкає, житлом не користується, витрат по утриманню житла не несе.
Факт не проживання відповідача за адресою реєстрації підтверджується відповідними актами, складеними сусідами позивача та завіреними начальником ЖЕД-3 (а.с.23-26).
Таким чином, реєстрація відповідача обмежує права позивача у володінні, користуванні і розпорядженні своєю власністю, чим порушується її право власності на житло, яке гарантоване Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та протоколів № 2.4.7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з частиною четвертою статті 156 ЖК Української PCP до членів сім'ї власника будинку (квартири) належить особи, зазначені у частині другій статті 64 цього Кодексу, тобто дружина (чоловік), діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім'ї власника можуть бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно поживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року в справі № 6-158цс14.
Згідно положень ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Враховуючи, що реєстрація відповідача обмежує права позивача у володінні, користуванні і розпорядженні своєю власністю, чим порушується її право власності на житло, яке гарантоване Конституцією та законами України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Ч.1 ст.141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 29.11.2019 (а.с.1).
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.
Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя