Справа № 520/2003/18
Провадження № 1-кп/947/430/20
06.02.2020 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
перекладача ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160480000408 від 07.02.2018 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь, громадянина Молдови, росіянина, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
У провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному проваджені, внесеного до ЄРДР за № 12018160480000408 від 07.02.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор заявив клопотання про продовження, дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали, а саме: ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не працює, не має постійного джерела доходів, відсутні міцні соціальні зв'язки, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, та враховуючі те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, з метою забезпечення вказаного кримінального провадження, за доцільне продовжити дію, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_6 заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , відносно ньго можливо застосувати більш мягкий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, прокурор не посилається нові ризики, а посилається на старі ризики, які враховує суд. Так, обвинувачений будь якого тиску чинити на свідків не зможе, тому що йому невідомі їх адреси. Відповідно до практики ЄСПЛ, не може тяжкість покарання, бути покаранням.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
При продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, а саме: наявність ризиків та вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, наявність повідомлення про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушення.
Враховуючи, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та визначенні ст. 177 КПК України ризики - можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків на час розгляду кримінального провадження не відпали, оскільки справа по суті ще не розглянута, свідки, анкетні данні яких обвинуваченому відомі, оскільки зазначені в матеріалах кримінального провадження, не допитані. Обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення воді на строк до шесті років, раніше судимий, не працевлаштований, відсутні міціні соціальні зв'язки. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тому суд не знаходить підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, у зв'язку з чим необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 беручи до уваги, що злочин вчинено без застосування насильства, суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Клопотання захисника щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_6 залишити без задоволення, як не обгрунтоване та безпідставне.
Керуючись ст. ст. 176 ч. 4,177, 183,196-197, 331, 369 ч. 2 КПК України, суд
Клопотання захисника про зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт відносно ОСОБА_6 залишити без задоволення, з підстав викладених в мотивувальній частині ухвали.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідним визначеним розміром застави урозмірі 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят ) гривень, та покладеними обов'язками на 60 днів, тобто до 06.04.2020 року включно, з утриманням в Одеському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області.
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1