Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №441/722/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21012/18, К/9901/21015/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року (суддя Сасевич О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (колегія суддів: Нос С.П., Кухтей Р.В., Попко Я.С.) ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення одноразової допомоги по інвалідності,
В червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про визнання протиправною відмови Державної фіскальної служби України від 01 березня 2016 року та 17 грудня 2015 року у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності; зобов'язання Державної фіскальної служби України призначити позивачу одноразову грошову допомогу по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України на користь позивача одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області провести виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; зобов'язання Державної казначейської служби України забезпечити перерахування ДФС України одноразової грошової допомоги по інвалідності в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб для подальшої виплати страхових сум відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров'я (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України від 17 грудня 2015 року та від 01 березня 2016 року у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язано Державну фіскальну службу України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Постановлено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Зобов'язано Головне управління ДФС у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідачі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначає, що з 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію", а Закон України "Про Національну поліцію" не розповсюджується на працівників податкової міліції через що є відсутніми правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Постанова КМ України № 707 від 12.05.2007р., якою були затверджені порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, втратила чинність відповідно до Законів України "Про Національну поліцію" та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні". Також на підставі постанови КМ України № 707 від 12.05.2007 позивачу була нарахована ГУ ДФС у Львівській області одноразова грошова допомога в розмірі 23994,00 грн.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 01.10.2003 по 22.05.2015 проходив службу в органах податкової міліції. Згідно наказу ГУ Міндоходів у Львівській області №70-о від 22.05.2015 року ОСОБА_1 було звільнено зі служби за п.п. «б» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року (через хворобу).
За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40%, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 001234, виданою на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №132.
Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду серії 10 ААВ №869959 від 21.10.2015 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Матеріалами справи також підтверджується, що 04.11.2015 ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС у Львівській області заяву (рапорт), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, у зв'язку з отриманням під час проходження служби в органах податкової міліції третьої групи інвалідності.
Листом ГУ ДФС у Львівській області №6513/8/13-01-04-01-25 від 13.11.2015 матеріали щодо виплати грошової допомоги позивачу були направлені в Департамент персоналу ДФС України.
В подальшому ДФС України надіслало на адресу ГУ ДФС у Львівській області лист за №46103/7/99-99-04-04-02-17 від 17.12.2015, яким матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті та повідомлено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. При цьому, ДФС України посилалося в листі також на те, що з 07.11.2015 року втратив чинність Закон України «Про міліцію».
На звернення ОСОБА_1 від 01.03.2016 року щодо проведення перерахунку коштів для виплати одноразової грошової допомоги ДФС України повідомлено, що виплата одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції здійснювалася підрозділом, в якому проходив службу працівник податкової міліції, згідно з Порядком №707 від 07.05.2007 року, а Порядок №850 не поширюється на працівників податкової міліції, а тому для проведення розрахунку і виплати такої відсутні законні підстави. Окрім того, в листі ДФС України наголосила, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з отриманою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірах, встановлених ст. 23 Закону України "Про міліцію".
Дослідивши в межах касаційної скарги спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 356.1 статті 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону № 565-XII та Законом України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Частиною шостою статті 23 Закону № 565-XII (в редакції Закону №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі - постанова КМУ № 850) затверджено Порядок № 850.
Пунктом 2 зазначеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності (12 березня 2015 року) Законом № 208-VIII мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.
Порядок № 850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року. До цього часу діяв Порядок № 707, посилання на який є у зазначеному пункті урядової постанови від 21 жовтня 2015 року № 850.
Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі: установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
Отож, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Закону № 280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядку № 850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону № 565-ХІІ визначав Порядок № 707.
У справі, яка розглядається, інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено 21 жовтня 2015 року, тобто після набрання чинності Законом № 280-VIII, про призначення одноразової грошової допомоги він звернувся 04 листопада 2015 року, тобто після набрання чинності Порядку № 850, тому суди обґрунтовано виходили з того, що розмір одноразової грошової допомоги позивачу повинен розраховуватися у відповідності зі статтею 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній з 12.03.2015р.) та відповідно до Порядку № 850.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №822/456/16, 19.09.2018 у справі № 822/910/17.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Л.В. Тацій