Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №804/14446/15
адміністративне провадження №К/9901/3382/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №804/14446/15
за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни, ПАТ «АКТАБАНК» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Серьогіної О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Лукманової О.М., суддів - Божко Л.А., Дурасової Ю.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни, Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», в якому просив:
- визнати поважними причину пропуску позивачем строку надання вимоги про внесення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів ПАТ «АКТАБАНК», а вимог позивача щодо повернення йому частини коштів за Договором Банківського вкладу «Банківська класика» №В31-15788/Т/609023 від 16.07.2014р., що не була повернута в межах суми, що підлягає поверненню згідно Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» ПАТ «АКТАБАНК» до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКТАБАНК»;
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни щодо не включення позивача до реєстру кредиторів ПАТ «АКТАБАНК»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлію Вікторівну включити вимогу ОСОБА_1 , а саме вимогу щодо виплати позивачу суми у розмірі 10868,00 доларів США до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКТАБАНК».
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не зміг звернутися протягом місяця з дня публікації повідомлення про ліквідацію банку із заявою про включення його до реєстру акцептованих кредиторів, у зв'язку з неможливістю отримання інформації про ліквідацію банку, оскільки він перебував на території Луганської області де проводиться антитерористична операція.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 08 лютого 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати поважними причину пропуску ОСОБА_1 строку надання вимоги про внесення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів ПАТ «АКТАБАНК», а вимог ОСОБА_1 щодо повернення йому частини коштів за Договором Банківського вкладу «Банківська класика» №В31-15788/Т/609023 від 16.07.2014р., що не була повернута в межах суми, що підлягає поверненню згідно Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб» ПАТ «АКТАБАНК» до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКТАБАНК».
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни щодо не включення ОСОБА_1 до реєстру кредиторів ПАТ «АКТАБАНК».
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлію Вікторівну включити вимогу ОСОБА_1 , а саме вимогу щодо виплати позивачу суми у розмірі 78023,80грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКТАБАНК».
В задоволені решти вимог відмовити.
Стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. із заявою про внесення його до реєстру кредиторів ПАТ «Актабанк», а саме із вимогою щодо виплати йому суми у розмірі 10868,00 доларів США. Суд першої інстанції вказував, що згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Актабанк» було запроваджено з 17.09.2014 року, станом на 17.09.2014 року офіційний курс гривні до долара США, встановлений НБУ, складав 1308,2315 за 100 доларів США. На рахунку позивача станом на 17.09.2014 року знаходилось 20000 доларів США, що за курсом НБУ на цей день дорівнює 261646грн., з яких 200000грн. позивач отримав від фонду гарантування вкладів, то сума яка не покрита гарантованою виплатою фонду гарантування вкладів складає 78023,80 грн. з урахуванням накопичених відсотків в розмірі 16378,80 грн.
5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року скасовано; провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
8. 12 грудня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2016 року у справі № 804/14446/15 - залишити без змін.
9. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. 11 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та включити вимогу щодо виплати йому суми у розмірі 10868,60 доларів США до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «АКТАБАНК».
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норму п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки правовідносини мали часове обмеження, тому при вирішенні питання щодо повернення коштів у тій валюті, в якій були покладені до банку, слід керуватись нормами Цивільного кодексу України.
11. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участю, справу призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 06.02.2020.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. 16.07.2014 року між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Актабанк» (банк) укладено договір банківського вкладу «Банківська классика» № В31-15788/Т/609023, згідно з яким вкладник передав, а банк прийняв грошові кошти в сумі 20000 доларів США терміном на 2 місяці з 16.07.2014 року по 16.09.2014 року включно під 8,50% річних.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 вересня 2014 року №90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК», відповідно до якого з 17 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Актабанк" Приходько Ю.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.12.2014 року №144 продовжено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк" на один місяць до 17 січня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16 січня 2015 року № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Приходько Ю.В. строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.
22.01.2015р. в газеті Голос України №10 (6014) було розміщено повідомлення про початок процедури ліквідації ПАТ "АКТАБАНК".
Згідно заяви від 18.12.2014 року № 1968166 ОСОБА_1 , через уповноважену особу по довіреності Стрюк О.А. виплачено частину вкладу у гривневому еквіваленті у розмірі 200000,00 грн.
14.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк» Приходько Ю.В. із заявою про внесення його до реєстру кредиторів ПАТ «Актабанк», а саме із вимогою щодо виплати йому суми у розмірі 10868,00 доларів США.
Листом від 04.08.2015р. за вих. №1327 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКТАБАНК" Приходько Ю.В. відмовила в задоволені вимог позивача про внесення його до реєстру кредиторів у зв'язку з пропуском встановленого законом тридцятиденного строку подання вимоги до Банку.
IІI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій під час розгляду спору виходили з того, що цей спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Верховного Суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Актабанк».
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. У свою чергу, враховуючи суб'єктний склад правовідносин, даний спір належить до підвідомчості судів загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 та від 22 серпня 2018 року у справі № 809/654/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 813/799/16.
15. Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
16. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у справі №804/14446/15 скасувати.
3. Провадження у справі №804/14446/15 закрити.
4. Роз'яснити позивачу право на звернення з цим позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій