06 лютого 2020 року
Київ
справа №0240/3646/18-а
адміністративне провадження №К/9901/13777/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у даній справі є зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці провести поновлення та виплату пенсії за віком позивачу, починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вивчивши у ході розгляду касаційної скарги обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що наявні підстави для зупинення провадження у даній справі.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку, зокрема, Великою Палатою Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2019 року справу № 815/1226/18 за позовом ОСОБА_2 до Малиновського об'єднаного Управління пенсійного фонду України в місті Одесі про зобов'язання вчинити певні дії (а саме зобов'язання провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 10 грудня 2019 року прийнято до розгляду справу № 815/1226/18 та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на 12 лютого 2020 року.
Зважаючи на те, що головним завданням Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України є забезпечення єдності та сталості судової практики, а також однакового підходу до національного права та застосування законів усіма судами (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), є підстави для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду.
При цьому, важливість та обов'язковість правових висновків, що містяться у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, для забезпечення єдності та сталості судової практики обумовлено наступним.
Згідно з положеннями статей 33 та 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно з пунктом 8 Перехідних положень КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
При цьому, у силу вимог частини другої статті 356 КАС України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.
На підставі вищенаведеного вбачається, що у правовому висновку, сформульованому у рішенні Великої Палати Верховного Суду, має визначатися спосіб застосування норми права у спірних правовідносинах, що сприяє однаковому праворозумінню та правозастосуванню у судовій практиці.
Як зазначила Консультативна рада європейських суддів у пункті 1 Висновку № 20 від 10 листопада 2017 року "Щодо ролі судів у забезпеченні єдності застосування закону", однакове та уніфіковане застосування закону обумовлює загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність.
У свою чергу, Венеціанська комісія у пункт 71 Доповіді Венеціанської комісії "Європейські стандарти в сфері судочинства - систематичний огляд" (висновок від 03 жовтня 2008 року № CDL-JD (2008)002), звертає увагу, що "у системі забезпечення незалежності суддів вищі суди забезпечують єдність судової практики на всій території країни через свої рішення по окремих справах.
Також Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішення "Zubac v. Croatia" (№ 40160/12, пункт 123), згідно з якою забезпечуючи юридичну визначеність, суд гарантує дотримання принципу ефективного здійснення правосуддя.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним зупинити провадження у даній справі до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 815/1226/18.
У відповідності до частини четвертої статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 236, 353, 359, КАС України,
Зупинити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 815/1226/18.
Судді Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко