"09" серпня 2007 р.
Справа № 7/185-07-5343А
11:00 м..Одеса
Позивач: Заступник прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідач: СВК «Рассвет», с.Михайлівка Саратського району Одеської області.
Про стягнення 12 195, 22 грн.
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Лепехи Г.А.
При секретарі Мишко К.В.
За участю представників:
від прокуратури -Дондов В.К., за довіреністю.
від Фонду -Кіндяк Н.В., за довіреністю.
від відповідача -Парапір М.П., за довіреністю.
У судовому засіданні 17.07.2007р. оголошувалась перерва до 09.08.2007р. за правилами ст.150 КАС України.
Суть спору: Заступник прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Рассвет» 11 990, 42 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 204, 80 грн.
Позивач позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив:
Позивачем було проведено перевірку додержання підприємствами та організаціями вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ, якою встановлено, що відповідачем порушуються права незахищених верств населення, оскільки на протязі 2006р. були недораховані кошти до державного бюджету України за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. №875-ХІІ, п. 8 Постанови КМУ “Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» від 03.05.1995р. №314 для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (обєднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в обєднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно п. 14 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. За змістом цього Положення робоче місце інвалідів -це окреме робоче місце на підприємстві, де створені необхідні умови для праці інваліда.
Пунктом 3 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314 встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. При цьому, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником, в даному випадку інвалідом, та власником або уповноваженим ним органом (ст. 21 Кодексу законів про працю України). Тому безпосереднє працевлаштування здійснює власник або уповноважений ним орган підприємства (обєднання), установи, організації незалежно від форм власності та господарювання.
Так, в силу п. 5 “Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. №314, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У відповідності до звіту СВК «Рассвет» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, наданого до відділення Фонду, середньооблікова чисельність працівників фактично становила 167 осіб. Отже, відповідач повинен був організувати сім робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, наданого відповідачем, 13.01.2006р. СВК «Рассвет» у відповідності з розпорядженням Саратської районної державної адміністрації на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» був виданий наказ, на основі якого створено згідно чисельності працюючих на підприємстві 4% від 167 чоловік - 7 робочих місць для інвалідів.
Відповідно до звіту форми №10-П1, представленим відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, конкретно вказано (по прізвищам та посадам) вісім працювавших інвалідів на підприємстві на протязі 2006 року.
Крім того, відповідач постійно інформував центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Впадає в око зміст листа Саратського районного центру зайнятості №328 від 19.07.2007р., згідно якого за період 2006 року не надходило скарг та заяв пов'язаних з працевлаштуванням інвалідів в СВК «Рассвет», на підприємство на протязі 2006 року для працевлаштування інваліди не направлялись у зв'язку з відсутністю звернень безробітних інвалідів, які проживають у даній місцевості, та відповідач у 2006 році щомісячно подавав до Саратського райцентру зайнятості звіт форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» для інвалідів.
Таким чином, відповідачем втілені усі передбачені законодавством заходи стосовно працевлаштування інвалідів.
Враховуючи вищевикладене, досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, аналізуючи норми чинного законодавства, суд доходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
- В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя