Справа № 307/2180/19
Провадження № 2/307/151/20
(вступна та резолютивна частина)
06 лютого 2020 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого
судді Гримут В.І.
при секретарі Ком'яті Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування в особі Тячівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
Позов задовольнити частково. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 40 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Головуючий В.І. Гримут