27.01.2020
Справа 431/6068/19
Провадження 2/431/85/20
27 січня 2020 року Старобільський районний суд Луганської області у складі: судді Ткач О.В.,
за участі секретаря Кустової О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області в порядку спрощеного позовного правадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В обґрунтування свого позову посилається на те, що 05.06.2019 він дав у борг відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 14500 грн. та 300 доларів США. На підтвердження виникнення зобов'язання по договору позики та факту передачі грошей відповідачем надана розписка від 05.06.2019 року, складена відповідачем власноручно із зобов'язанням повернути вказану суму до 05.09.2019 року. Однак до теперішнього часу відповідач не повернув борг в повному обсязі. У зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 14500 грн., 300 доларів США та судовий збір у сумі 768,40 грн.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явилася, повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (а.с.20,23,27), у зв'язку з чим суд відповідно до ст.130 ЦПК України вважає відповідача повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не надала, клопотань про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
27 січня 2020 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
05 червня 2019 року позивач ОСОБА_1 надав у борг відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 14500 грн. та 300 доларів США., про що відповідачем складена розписка від 05.06.2019 року із зобов'язанням повернути вказану суму до 05.09.2019 року (а.с.28).
Однак до теперішнього часу відповідач не повернула борг в повному обсязі.
За ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, на підтвердження вимог ч. 2 ст. 1047 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 надала позивачу ОСОБА_1 розписку.
Письмова форма договору позики, внаслідок його реального характеру, є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (правовий висновок у справі №6-50цс16 24.02.2016 року Верховного Суду України).
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 05.09.2019 року відповідач ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором позики не виконала, позику не повернула.
Отже, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором позики (розпискою) від 05.06.2019 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість перед позивачем на суму 14500,00 грн. та 300,00 доларів США.
При цьому для визначення еквіваленту в національній валюті суд приймає до уваги, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Станом на 05.06.2019 року курс долара США становив 27,2069 грн. за 1 доллар США, тобто, еквівалент в національній валюті становить 8160,00 грн. (300х27,2069=8160,00 грн.).
За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що позивач позбавлений можливості відновити своє порушене право на повернення грошових коштів у загальному порядку, окрім судового.
Суд, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши всі надані докази, приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає повернення позики, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову у сумі 768 гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст. 202, 207, 524, 533, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 12,13, 141,258,265, 280-283 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Старобільським РВ УМВС, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , борг в сумі 14500 ( чотирнадцять тисяч п'ятот) гривень та 8160 (вісім тисяч сто шістдесят) грн. (еквівалент 300,00 доларів США).
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Старобільським РВ УМВС, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Старобільського районного суду Луганської області в 30-денний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Старобільського районного суду Луганської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя О.В. Ткач