ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2020Справа № 910/1608/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» про забезпечення позову до подачі позову у справі
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна»
про витребування майна з чужого незаконного володіння
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.
Без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти дії до подачі позову до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування вказаної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» посилалось на те, що майно, яке належить заявнику, перебуває у приміщеннях за адресою: м.Київ, вул.Шахтарська, 5, які на праві власності належать Приватному акціонерному товариству «Завод Пластмас» та перебувають в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна». Підставою для розміщення майна за вказаною адресою заявником визначено обставини виконання договору поставки стелажного обладнання №F-106Г від 14.06.2019р., який було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ-АВТОТЕХНІКА-М», що використовував приміщення у порядку суборенди. Зі змісту заяви полягає, що починаючи з 19.08.2019р. доступ до вказаних приміщень було обмежено, що фактично унеможливлює доступ заявника до майна. За твердженнями заявника, представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна» було висловлено намір до вивезення з вказаних вище приміщень майна заявника та здійснення розпорядження ним. Зі змісту поданої заяви полягає, що вказані обставини є підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» за захистом своїх майнових прав до суду шляхом подачі віндикаційного позову.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для її задоволення з урахуванням наступного.
За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.
Частинами 1, 3 ст.138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
За змістом ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, заявником не наведено належного доказового обґрунтування поданої заяви, що вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову.
Зокрема, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, що у подальшому могли б призвести до ускладнення виконання судового рішення у вразі задоволення позову.
При цьому, за висновками суду, лист №4 від 14.01.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна» ніяким чином не вказує на наявність у останнього наміру до розпорядження майном позивача, оскільки в останньому зазначено про передання майна на зберігання.
Доказів повідомлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластик-Україна» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» про вивезення з приміщень, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Шахтарська, 5, майна заявника та здійснення розпорядження ним заявником до заяви не додано.
За таких обставин, за висновками суду, заява №12/8 від 03.02.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» про забезпечення позову підлягає залишенню без задоволення як така, що позбавлена належного доказового обґрунтування.
У заяві про забезпечення позову заявник просив викликати представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» для розгляду заяви.
Суд звертає увагу, що виклик особи для надання пояснень по суті заяви про забезпечення позову, у відповідності до ч.3 ст.140 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду.
У даному випадку, суд не вбачає підстав для виклику представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР», оскільки зміст заяви та доданих до неї документів є зрозумілим суду та більш ніж достатнім для вирішення питання щодо забезпечення позову.
Слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, позивач не позбавлений права та можливості звернутись з відповідною заявою до суду в процесі розгляду спору.
За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви №12/8 від 03.02.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРСТОР» про забезпечення позову.
2. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Суддя Спичак О.М.