ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.02.2020Справа № 910/17148/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, м.Одеса, вул. Базарна,32, код ЄДРПОУ 35641104)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пантеон" (04210, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграду 20-а, код ЄДРПОУ 41347758)
про стягнення 804 926,25 грн.
Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пантеон" про стягнення 572783,75 грн основного боргу - заборгованості за договором поставки № 1984 від 02.11.2017, 123341,76 грн 21 % річних, 31921,56 грн інфляційних втрат, 76879,38 грн пені та покладення на відповідача 15000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.12.2019 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальний строк для реалізації процесуальних прав, у т.ч. строк для подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач письмового відзиву по справі, заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав, про судовий розгляд справи повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України. Ухвала суду від 10.12.2019 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграду 20-а, та повернена до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «інші причини, що не дали змогу виконання пересилання».
Однак, за приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Жодних пояснень, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
02.11.2017 між ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА" (постачальник за договором) та ТОВ "Чорноморський пантеон" (покупець) був укладений договір поставки № 1984, в порядку та на умовах якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцю товар, а покупець - прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору є будівельно-оздоблюючі матеріали.
Відповідно до п.2.1 договору товар, що є предметом договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід'ємними частинами договору.
Датою поставки та переходу права власності на товар є дата накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником (п.6.2. договору).
Відповідно до пункту 4.3 договору, покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлену партію Товару до передання зазначеної партії Товару Постачальником (100 % попередня оплата), згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури.
Сторони у п.4.5 договору узгодили, що у разі, якщо постачальник відпустив (відвантажив) замовлену покупцем партію товару без проведення останнім попередньої оплати за зазначену партію товару, покупець зобов'язаний провести з постачальником повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 2 (двох) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару постачальником.
Додатковою угодою № 1 від 05.11.2018 до договору сторони внесли зміни до договору, встановивши у пункті 4.3 договору, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника або у касу у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару, отриманого за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 18-ти календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем. Можлива попередня оплата товару згідно рахунків, виставлених Постачальником. Спосіб оплати - безготівковий переказ або готівковий розрахунок (п.4.2 договору).
За умовами п.4.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору встановлено, що у разі прострочення оплати товару, грошові кошти, які Покупець зобов'язаний був сплатити Постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні Покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами Покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п. 9.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими коштами у розмірі 21 % річних, які справляються по день сплати боргу Постачальнику. На момент оформлення чергової /наступної/ партії Товару, максимальна сума заборгованості Покупця за раніше придбаний товар не повинна перевищувати 250 000,00 гривень (п.4.6 договору).
Згідно п. 11.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року та пролонговується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію, дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік.
На виконання умов договору позивач виставив рахунки на оплату № 9532 від 17.10.2017 року на суму 9300 грн., № 18026 від 13.12.2017 року на суму 20900,00 грн., № 19067 від 27.12.2017 року на суму 5110,34 грн., № 6905 від 16.05.2018 року на суму 13284,82 грн., №9156 від 21.06.2018 року на суму 2165,27 грн., № 11937 від 07.08.2018 року на суму 75305,92 грн., № 16949 від 23.10.2018 року на суму 244633,70 грн, № 18897 від 15.11.2018 року на суму 282274,28 грн.
За видатковими накладними №1710170347 від 17.10.2017 року на суму 9300,00 грн., №1312170216 від 13.12.2017 року на суму 20900,00 грн., №2201180100 від 22.01.2018 року на суму 5110,34 грн., №1605180230 від 16.05.2018 року на суму 13284,82 грн., №2106180212 від 21.06.2018 року на суму 2165,27 грн., №2008180323 від 20.08.2018 року на суму 75305,92 грн., №2610180019 від 26.10.2018 року на суму 37239,82 грн., №2211180007 від 22.11.2018 року на суму 244633,70 грн, №2711180023 від 27.11.2018 року на суму 189722,28 грн позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 597 662,15 грн.
За поясненнями позивача та згідно банківських виписок з рахунку позивача, відповідач виставлені рахунки оплатив частково, а саме 16.05.2017 рахунок № 6905 оплачено на суму 13 268,90 грн, недоплата 15,92 грн, 23.10.2018 рахунок № 16949 оплачено на суму 11 609,50 грн, недоплата склала 25 630,32 грн, інші рахунки залишились неоплаченими.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору в частині оплати поставленого за вказаними видатковими накладними товару, виникла заборгованість у розмірі 572 783,75 грн основного боргу - вартості поставленого, проте не оплаченого товару, за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано 123341,76 грн 21 % річних, 31921,56 грн інфляційних втрат, 76879,38 грн пені.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов'язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.
Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень і скріплені печатками, які за формою та змістом відповідають договору поставки № 1984 від 02.11.2017 та додатковій угоді № 1 від 05.11.2018 підтверджують факт поставки товару по договору на суму 597 662,15 грн., а банківські виписки є доказом часткової оплати прийнятого товару на суму 24 878,40 грн.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на час звернення до суду за поставлений товар склала 572 783,75 грн.
Доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості за отриманий товар, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано.
Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманого товару за накладними є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 572 783,75 грн. боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 9.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.11.2018, зокрема за порушення строку оплати, визначеного у п.4.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 76 879,38 грн., нарахування якої здійснено по видатковій накладній № 2211180007 від 22.11.2018 за період з 13.12.2018 по 13.06.2019 на суму 56 470,65 грн пені та по видатковій накладній № 2711180023 від 27.11.2018 за період з 18.12.2018 по 18.06.2019 на суму 20 408,73 грн пені.
Відповідно до п.4.3 договору в редакції додаткової угоди № 1, оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника або у касу у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості Товару, отриманого за Специфікацією (видатковою накладною) протягом 18-ти календарних днів з моменту одержання Товару Покупцем.
Таким чином, строк оплати по видатковій накладній № 2211180007 від 22.11.2018 настав 10.12.2018 та відповідно прострочення з 11.12.2018, обґрунтованим є нарахування пені за період з 11.12.2018 по 11.06.2019, що за розрахунком суду становить 43839,70 грн., строк оплати по видатковій накладній № 2711180023 від 27.11.2018 настав 15.12.2018 та відповідно прострочення з 16.12.2018, обґрунтованим є нарахування пені за період з 16.12.2018 по 16.06.2019, що за розрахунком суду становить 33973,28 грн, всього 77 812,98 грн.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені задовольняються в межах розрахунку позивача на суму 76 879,38 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами п.4.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05.11.2018 визначено відповідальність покупця за неправомірне користування грошовими коштами постачальника у вигляді відсотків за користування чужими коштами у розмірі 21 % річних, які справляються по день сплати боргу постачальнику.
Позивач заявляє до стягнення 123 341,76 грн 21% річних, 31 921,56 грн інфляційних втрат, нарахування яких здійснено по кожній видатковій накладній.
При цьому, судом враховано, що позивачем у наведеному у позовній заяві обґрунтованому розрахунку невірно вказано строк оплати поставленого товару та відповідно прострочення, зокрема позивач зазначає, що граничний строк оплати 18 календарних днів з моменту одержання товару, проте ця умова договору відповідно до п.4.5 договору почала діяти з моменту підписання сторонами додаткової угоди № 1 від 05.11.2018 та згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, з 06.11.2018 та не має зворотної дії в часі щодо договірних відносин, які діяли на умовах п.4.5 договору поставки із строком оплати: не більше 2 календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару (п.4.5 договору в редакції договору поставки).
Тобто застосування відповідальності покупця за користування чужими коштами постачальника відповідно до п.4.5 договору у розмірі 21% річних можливе за несплату поставленого товару, строк якого настав з 06.11.2018, тобто у даному випадку лише за накладними: №2610180019 від 26.10.2018 строк оплати за якою настав 13.11.2018, №2211180007 від 22.11.2018 -10.12.2018, №2711180023 від 27.11.2018 - 15.12.2018 відповідно.
За результатом перерахунку судом, вимоги позивача щодо стягнення 123 341,76 грн 21% річних підлягають задоволенню частково у сумі 89 833,25 грн. у межах розрахунку та заявленого періоду позивача.
Вимоги позивача про стягнення 31 921,56 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та задовольняються судом.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач письмового відзиву на позов, свого контр розрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" є доведеними та підлягають задоволенню в частині стягнення 572 783, 75 грн основного боргу, 76 879,38 грн. пені, 89 833,25 грн. 21% річних, 31 921,56 грн інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач заявляє вимогу про покладення на відповідача 15000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги № 19/11/20-1 від 20.11.2019, укладений між АО «Мандрик і партнери» та ПП «Італ Кераміка», ордер серія ОД № 312829 від 20.11.2019.
Умовами п.3.1 договору про надання правової допомоги № 19/11/20-1 від 20.11.2019 визначено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує АО гонорар у розмірі 15 000,00 грн без ПДВ на підставі виставлених рахунків і додатково відшкодовує витрати АО, пов'язані з виконанням цього договору.
Проте, доказів на підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та суми таких витрат у розмірі 15 000,00 грн, суду не надано, відповідної заяви в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України не заявлено, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про покладення зазначених витрат на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський пантеон" (04210, м.Київ, пр-т Героїв Сталінграду 20-а, код ЄДРПОУ 41347758) на користь Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, м.Одеса, вул. Базарна,32, код ЄДРПОУ 35641104) 572 783 (п'ятсот сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 75 коп основного боргу, 76 879 (сімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 38 коп. пені, 89 833 (вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 25 коп. 21% річних, 31 921 (тридцять одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 56 коп інфляційних втрат, 11 571 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 27 коп судового збору.
3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак