ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2020Справа № 910/11658/19
За позовом 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача-1 Білоголовська Л.А., адвокат за довіреністю № б/н від 11.10.2019
від позивача-2 Білоголовська Л.А., адвокат за довіреністю № б/н від 11.10.2019
від відповідача Поліщук Ю.В., адвокат за довіреністю № Ц/6-45/308-19 від 23.12.2019
27.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про:
1) визнання неправомірними з моменту вчинення дії Акціонерного товариства «Українська залізниця» по запровадженню послуги з подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаження і вивантаженням та встановлення за неї плати в розмірі 170,38 грн без ПДВ;
2) скасування з моменту приймання рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018 щодо встановлення послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаження і вивантаженням;
3) скасування з моменту прийняття наказу АТ «Укрзалізниця» № 22 від 09.01.2019, яким зазначена вище послуга була введена в дію.
Одночасно з позовною заявою 27.08.2019 позивачами подано клопотання про витребування у відповідача доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11658/19 від 02.09.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
23.09.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11658/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2019.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.09.2019 було направлено відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050894944 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 27.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.10.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050894944, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 17.10.2019 включно.
07.10.2019 позивачами до суду подано заяву про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ-Транс» посилаючись на те, що відповідач перебуває у договірних відносинах з вказаним товариством та саме з ним погоджено вартість спірної послуги.
15.10.2019 позивачами подано клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
15.10.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018 щодо, зокрема, введення вищезазначеної додаткової послуги є абсолютним правом вільного ведення відповідачем господарської діяльності, тому оскарження лише факту прийняття такого рішення, яке не встановлює для СТОВ «Злагода», ТОВ «Агрофірма ЮГ-М» будь-яких обов'язків і є різновидом локального нормативного акту відповідача, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Наказом АТ «Укрзалізниця» № 22 від 09.01.2019 введено в дію ціни на виконання робіт (послуг), які надаються за вільними тарифами та зобов'язано регіональні філії та філію «Центр транспортної логістики» АТ «Укрзалізниця» повідомити замовників робіт (послуг) про зміну цін, визначених чинними договорами на виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, які надаються за вільними тарифами. На виконання даного наказу, між АТ «Укрзалізниця» і ТОВ «EM-Транс» укладено додаткову угоду № 3/П3 від 01.03.2019 до договору про що зазначалося вище, що беззаперечно свідчить про те, що оскаржуваний наказ не стосувався позивачів і не порушує їх права відповідно. Отже, оскаржувані позивачами рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018, наказ АТ «Укрзалізниця» № 22 від 09.01.2019 не встановлюють для позивачів у справі обов'язків перед відповідачем, тому лише свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог СТОВ «Злагода», ТОВ «Агрофірма ЮГ-М». Крім того, відповідно до пунктів 7.1., 7.2. Порядку проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням правління АТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018), визначення станцій, які підпадають під визначення малодіяльних виконується 2 рази на рік, а саме за результатами роботи 1-го та 2-го півріч. На виконання Порядку, АТ «Укрзалізниця» проведено рейтинг-аналіз та сформовано перелік малодіяльних вантажних станцій за 1 півріччя 2019 року, де відсутня станція Закомельська.
В підготовчому засіданні 15.10.2019 судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивачів про проведення судових засідань у режимі відеоконференції з огляду на наступне
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом.
Враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства, винесення ухвали про розгляд справи в режимі відеоконференції є правом суду, яке реалізується за наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі, в якій дана сторона бере участь.
При цьому, виключний перелік випадків, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, законом не визначений, в зв'язку з чим необхідність проведення судового засідання в режимі відеоконференції визначається у кожному окремому випадку, з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень залучених спеціалістів чи інших учасників процесу, які за станом здоров'я чи з інших незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов'язковою.
Призначення судового засідання у режимі відеоконференції має здійснюватись у виключних випадках, коли за об'єктивних причин учасник судового процесу позбавлений можливості приймати участь у засіданні, а його участь є необхідною для встановлення всіх обставин справи.
Однак, заявником (позивачами) у заяві про проведення судових засідань у режимі відеоконференції не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності можливості забезпечити участь представників у судові засідання.
В той же час, відповідно до п. 17.6 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в межах приміщення суду здійснюється за допомогою технічних засобів, що функціонують у судах на день набрання чинності цією редакцією Кодексу, за правилами, встановленими цією редакцією Кодексу.
Судом також враховано технічну неможливість у Господарського суду міста Києва на проведення судових засідань в режимі відеоконференції, оскільки на даний час в суді наявні лише два зали судового засідання, обладнані технічними засобами для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, зі щільним графіком проведення судових засідань, оскільки ухвали про проведення судових засідань в режимі відеоконференції, надходять з усіх регіонів України.
В підготовчому засіданні 15.10.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.11.2019.
25.10.2019 від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив.
05.11.2019 відповідачем до суду подано заперечення проти клопотання позивачів про витребування доказів.
05.11.2019 відповідачем до суду подано заперечення проти клопотання позивачів про залучення третьої особи.
05.11.2019 позивачами до суду подано доповнення до клопотання про витребування у відповідача доказів.
В підготовчому засіданні 05.11.2019 судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивачів про витребування доказів з огляду на наступне
Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи, які просять витребувати позивачі, не підтвердять обставини необхідні для вирішення справи.
В підготовчому засіданні 05.11.2019 судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, про відмову в задоволенні клопотання позивачів про залучення третьої особи з огляду на наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Суд розглянувши подану позивачами заяву відмовляє в її задоволенні, оскільки прийняття рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обов'язки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ-Транс» щодо позивачів у даній справі.
В підготовчому засіданні 05.11.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.11.2019.
13.11.2019 позивачами до суду подано заяву про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника.
19.11.2019 відповідачем до суду подано заперечення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/11658/19 на 30 (тридцять) днів.
В підготовчому засіданні 19.11.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2019.
02.12.2019 від позивачів до суду надійшла заява з поясненнями по справі.
05.12.2019 відповідачем до суду подано додаткові пояснення по справі.
В підготовчому засіданні 05.12.2019 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17.12.2019.
11.12.2019 від позивачів до суду надійшла заява з поясненнями по справі.
16.12.2019 від позивачів до суду надійшла заява про долучення додаткових доказів, в якому міститься клопотання про поновлення строку для їх подачі.
В підготовчому засіданні 17.12.2019 судом постановлено ухвалу на місці не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі доказів.
В підготовчому засіданні 17.12.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.01.2020.
Позивачі в судовому засіданні 16.01.2020 позовні вимоги підтримали повністю.
Відповідач в судовому засіданні 16.01.2020 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 16.01.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-Транс» (замовник) укладено договір про надання послуг № 07415/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Додатковою угодою № 3/П3 від 01.03.2019 до договору № 07415/ЦТЛ-2018 доповнено додаток 1 до договору пунктом 13, відповідно до якого ціна за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням становить 170,38 грн. без ПДВ за 1 вагон/1 км. Розділ 2 договору доповнено підпунктом 2.1.20 за умовами якого, замовник зобов'язаний компенсувати перевізнику витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням на станції Закомельська/Савинці.
Як встановлено судом, 28.04.2019 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» (далі - позивач-1, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-Транс» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2804 (надалі - договір № 2804), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
12.03.2019 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» (далі - позивач-2, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ-Транс» (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2804 (надалі - договір № 1203), відповідно до п. 1.1. якого, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом.
В п. 3.5 договорів № 1203 та № 2804 визначено, що розмір договірної ціни включає в себе: винагороду експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, сертифікатів ДІСХ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК.
09.01.2019 Акціонерним товариством «Українська залізниця» виданий наказ № 22 «Про введення в дію деяких цін на виконання робіт (послуг)», згідно якого введено в дію ціни на виконання робіт (послуг), які надаються вільними тарифами регіональними філіями АТ «Українська залізниця», згідно з переліком, що додається. Доручено директорам регіональних філії та філії «Центр транспортної логістики» АТ «Українська залізниця» повідомити замовників робіт (послуг) про зміну цін відповідно до строків, визначених чинними договорами на виконання робіт(послуг), пов'язаних з перевезенням вантажів, які надаються за вільними тарифами.
Згідно додатку до наказу № 22 від 09.01.2019 за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за 1 вагон/1 кілометр визначено вартість в розмірі 170,38 грн без ПДВ, 204,46 грн з ПДВ.
Позивачі звернулися до відповідача зі скаргою б/н від 05.03.2019, в якій просили вжити термінових заходів щодо скасування рішення ПАТ «Українська залізниця», яким станцію Закомельська Харківської дирекції Південної залізниці, що розташована у селі Іванчуківка Ізюмського району Харківської області визнано малодіяльною.
Листом № ЦЦО-13/272 від 20.03.2019 відповідач у відповідь повідомив, що АТ «Укрзалізниця» розроблено та впроваджено публічний Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ «Укрзалізниця», затверджений та введений в дію протоколом від 18.12.2018 № Ц-64/101 Ком.т. За підсумками роботи у ІІ півріччі 2018 року середньодобовий вагонообіг по станції Закомельська становить 1,7 вагона на добу, а збитки склали 629,3 тис. грн., тобто станція є малодіяльною збитковою.
Листом б/н від 14.03.2019 позивачі звернулися до відповідача зі скаргою, в якій просили вжити термінових заходів щодо скасування рішення ПАТ «Українська залізниця», яким станцію Закомельська Харківської дирекції Південної залізниці, що розташована у селі Іванчуківка Ізюмського району Харківської області визнано малодіяльною.
Листом № ЦЦО-13/308 від 28.03.2019 відповідач повідомив позивачів, що відповідь на аналогічне питання надавалося листом № ЦЦО-13/272 від 20.03.2019 та надано копію цього листа.
В листі б/н від 05.04.2019 позивачі просили виключити з 01.01.2019 станцію Закомельська з переліку малодіяльних станцій, скасувати з дати їх прийняття рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018 щодо встановлення послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, виданою, навантаженням і вивантаженням та наказ АТ «Укрзалізниця» № 22 від 09.01.2019, яким зазначена послуга була введена в дію. Вказаний лист був направлений засобами поштового зв'язку 05.04.2019, що підтверджується фіскальним чеком, накладною № 6100141097039 та описом вкладення у цінний лист. Проте, відповідач залишив вказаний лист без відповіді та задоволення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач-1 посилається на те, що у період з 28.04.2019 по 29.05.2019 позивачем-1 зі станції Закомельська відправлено 48 вагонів: №№ 95819934, 95783940, 95783965, 95784161 (згідно додаткової угоди № 1 від 28.04.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), №№ 95820023, 95784062, 95784179, 95784039, 95783973, 95784104, 95819967, 95784120 (згідно додаткової угоди № 2 від 30.04.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), №№ 95784021, 95784088, 95784807, 95785002, 95784203, 95784146, 95784112, 95819975, 95819983, 95784740, 95784773, 95784724 (згідно додаткової угоди № 3 від 02.05.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), №№ 95784823, 95784948, 95784013, 95480049, 95819942, 95784864, 95784781, 95781811, 95784732 (згідно додаткової угоди № 4 від 02.05.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), №№ 95784120, 95784021, 95784088, 95784807 (згідно додаткової угоди № 25від 14.05.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), № 95785002, 95820023, 95784062, 95784179, 95784039, 95783973, 95820015, 95783932, 95784054 (згідно додаткової угоди № 6 від 24.05.2019 до договору № 2804 від 28.04.2019), за які позивачем-1 сплачено кошти за послуги з подачі й забирання вищевказаних вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції в розмірі 308.022,30 грн. Зазначена сума сплачена у складі вартості транспортно-експедиційних послуг на рахунок ТОВ «ЕМ-Транс», яке в подальшому перерахувало їх відповідачу.
Підтвердженням відправлення позивачем-1 продукції зазначеними вагонами є залізничні накладні, в яких СТОВ «Злагода» зазначено вантажовласником, відправником вагонів в залізничних накладних зазначено ТОВ «ЕМ-Транс», який надає транспортно-експедиційні послуги за договором № 2804 від 28.04.2019.
Вартість послуг з подачі й забирання вищевказаних вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції зазначена у наступних накопичувальних картках: № 28040111 від 28.04.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 176 173), № 28040110 від 28.04.2019 (в примітках зазначено вед № 27040139), № 30040112 від 30.04.2019 (в примітках зазначено вед № 30040143), № 01050114 від 01.05.2019 (в примітках зазначено вед № 01050145), № 02050115 від 02.05.2019 (в примітках зазначено НАКЛ ВН СП № 7 ВАГОНОВ), № 03050119 від 03.05.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 178 183 180 184), № 04050120 від 04.05.2019 (в примітках зазначено вед № 047050151), № 05050121 від 05.05.2019 (в примітках зазначено вед № 05050152),№ 07050123 від 07.05.2019 (в примітках зазначено пам'ятки 182 188), № 08050125 від 08.05.2018 (в примітках зазначено вед № 05050156), № 09050126 від 09.05.2019 (в примітках зазначено к вед 03050158), № 17050132 від 17.05.2019 (в примітках зазначено вагони відправлені порожніми), № 15050131 від 15.05.2019 (в примітках зазначено пам'ятки 196), № 24050134 від 24.05.2019 (в примітках зазначено вед № 24050171), № 25050135 від 25.05.2019 (в примітках зазначено вед № 25050173), 26050136 від 26.05.2019 (в примітках зазначено вед № 26050174), № 29050138 від 29.05.2019 (в примітках зазначено вед № 19050180), № 29050139 від 29.05.2019 (в примітках нічого не зазначено).
Позивач-2 посилається на те, що у період з 16.03.2019 по 18.03.2019 позивачем-2 зі станції Закомельська відправлено 28 вагонів: №№ 95784856, 95781852, 95781845, 95784823, 95783940, 95819934, 95781803, 95784047, 95819967, 95783957, 95784104, 95784070, 95784146, 95784971, 95784948, 95784013, 95784005, 95820007, 95784849, 95784757, 95784963, 95784872, 95784914, 95784989, 95820023, 95820023, 95781902 (згідно додаткової угоди № 1 від 12.03.2019 до договору № 1203 від 12.03.2019), №№ 95783932, 95784054 (згідно додаткової угоди № 2 від 18.03.2019 до договору № 1203 від 12.03.2019), за які позивачем-2 сплачено кошти за послуги з подачі й забирання вищевказаних вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції в розмірі 128.646,52 грн. Зазначена сума сплачена у складі вартості транспортно-експедиційних послуг на рахунок ТОВ «ЕМ-Транс», яке в подальшому перерахувало їх відповідачу.
Підтвердженням відправлення позивачем-2 продукції зазначеними вагонами є залізничні накладні, в яких ТОВ «Агрофіпма Юг-М» зазначено вантажовласником, відправником вагонів в залізничних накладних зазначено ТОВ «ЕМ-Транс», який надає транспортно-експедиційні послуги за договором № 1203 від 12.03.2019.
Вартість послуг з подачі й забирання вищевказаних вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції зазначена у наступних накопичувальних картках: № 16030056 від 16.03.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 109 108 110 109), № 15030054 від 15.03.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 106 108 106), № 14030052 від 14.03.2019 (в примітках зазначено накл. № 12 ваг), № 13030051 від 13.03.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 103 101), № 12030048 від 12.03.2019 (в примітках зазначено пам'ятка 101 100 103 101).
Позивачі стверджують, що в 1-му півріччі 2018 році зі ст. Закомельська позивач-1 відвантажив 51 вагон,а позивач-2 - 54 вагони. Крім того, зі станції Закомельська позивачами було отримано 9 вагонів добрив, що із розрахунку навантаження станції на рік становить 0,31 вагонів на добу, а на 6 місяців - 0,62 вагони на добу. Відповідач при запровадженні оскаржуваної послуги перевищив свої повноваження, визначені чинним законодавством, що є безумовною підставою для скасування неправомірно прийнятих рішень.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що рішення правління АТ «Укрзалізниця» № Ц-64/101 від 18.12.2018 щодо введення спірної додаткової послуги є абсолютним правом вільного ведення відповідачем господарської діяльності, тому оскарження лише факту прийняття такого рішення, яке не встановлює для позивача будь-яких обов'язків і є різновидом нормативного акту відповідача, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів відповідачем.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 200 від 25.06.2014, відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», утворено публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
Постановою Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018) затверджено Статут Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - Статут), відповідно до статті 6 якого, метою діяльності товариства є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності.
Пунктом 20 Статуту визначено, що товариство діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності та виконання зобов'язань.
У пункті 26 Статуту визначено, що засновником товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції загальних зборів, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами товариства, виконуються Кабінетом Міністрів України одноосібно (п. 55, 56 Статуту).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
Таким чином, Акціонерне товариство «Українська залізниця» є суб'єктом господарювання в розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до статті першої Закону України «Про природні монополії» природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари). Суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
В статті 5 Закону України «Про природні монополії» визначено, що відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій, зокрема, у сфері користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування.
Пунктом третім статті другої Технічного регламенту безпеки інфраструктури залізничного транспорту встановлено, що інфраструктура залізничного транспорту - технологічний комплекс, що включає залізничні колії загального користування (в тому числі під'їзні колії), інженерні споруди (мости, тунелі, віадуки тощо), електричні мережі, тягові підстанції та інші пристрої технологічного електропостачання, контактну мережу, системи сигналізації, централізації, блокування, зв'язку і телекомунікацій, інформаційні комплекси та системи управління рухом поїздів, шляхи доступу пасажирів та вантажів до елементів інфраструктури, захисні лісонасадження, локомотивні і вагонні депо, пункти технічного обслуговування вагонів, вокзали, а також інші будівлі, споруди, пристрої та обладнання, що забезпечують функціонування такого комплексу та використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом. До складу інфраструктури залізничного транспорту не входить залізнична інфраструктура, якою володіє суб'єкт господарювання і використовує її виключно для власних потреб та на якій працює рухомий склад залізничного транспорту, що не має права виходу на інфраструктуру залізничного транспорту.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства слідує, що інфраструктура залізничного транспорту законодавчо закріплена за Акціонерним товариством «Українська залізниця», яке на ринку послуг з надання в користування інфраструктури залізничного транспорту є суб'єктом природної монополії.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про залізничний транспорт» управління процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях здійснюється централізовано і належить до виключної компетенції АТ «Укрзалізниця».
Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт»).
Статтею 9 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Розрахунки за роботи і послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству. Ціни за послуги, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу та вантажобагажу, на які не поширюється державне регулювання, встановлюють надавачі послуг (ст. 58, 101 Статуту залізниць України).
Пунктом 32 розділу II Збірника тарифів передбачено, що розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
При цьому, перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються за вільними тарифами не є вичерпним.
В таблиці 5 пункту 32 розділу II Збірника тарифів визначено найменування видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними (договірними) тарифами, зокрема, АТ «Укрзалізниця» за вільними (договірними) тарифами надаються роботи і послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, не відкриті для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням на цих станціях та інші послуги на прохання вантажовласників, що пов'язані з перевезенням вантажів, для яких не наведено готової плати у цьому Збірнику та перелік яких визначається ПАТ «Укрзалізниця» (п. 8, 9 табл. 5 п. 32 розділу II Збірника тарифів).
Рішенням правління АТ «Укрзалізниця», оформленим протоколом № Ц-64/101 Ком.т. від 18.12.2018 затверджено Порядок проведення рейтинг-аналізу діяльності вантажних станцій АТ «Укрзалізниця», відповідно до п. 1.2. якого, малодіяльна вантажна станція - станція, у якої середньодобове загальне навантаження та вивантаження вагонів нижче аналогічного середнього показника всіх вантажних станцій підприємства в цілому по АТ «Укрзалізниця» та становить менше 10% від нього (з урахуванням п. 4.5 цього Порядку).
Критерій включення станції до малодіяльних та проведення їх аналізу: якщо рівень середньодобового загального навантаження та вивантаження станції становить менше 10% у порівнянні з аналогічним середнім показником усіх вантажних станцій в цілому по АТ «Укрзалізниця». Департамент економіки, планування та бюджетування розраховує критерій включення та формує перелік малодіяльних станцій (п. 4.2. Порядку).
За умовами п. 4.3. Порядку сформований перелік малодіяльних станцій надається до Департаменту комерційної роботи та регіональних філій для проведення додаткового аналізу, розрахунку фінансового результату та для підписання додаткових угод до договорів про надання послуг на послугу «Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням».
Відповідно до п. 7.1. Порядку визначення станцій, які підпадають під визначення малодіяльних, виконується 2 рази на рік, а саме за результатами роботи 1-го та 2-го півріччя.
Постановою Кабінету Міністрів України № 628 від 12.06.2019 «Про затвердження основних засад здійснення державної власності щодо акціонерного товариства «Українська залізниця» на АТ «Укрзалізниця» покладено обов'язок оптимізації інфраструктури залізничного транспорту загального користування.
Як вже зазначалося судом вище, 07.02.2018 між відповідачем, як перевізником, та ТОВ «ЕМ-Транс», як замовником, укладено договір № 07415/ЦТЛ-2018 про надання послуг, відповідно до п. 3.5. якого, розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатках до цього договору, визначається перевізником.
Пунктами 9.1., 9.2. договору передбачено, що у разі прийняття нормативних актів, які змінюють умови надання послуг з перевезення вантажів та порядок їх сплати і т.ін., сторони зобов'язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до цього договору. Зміни й доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі, підписуються сторонами і стають невід'ємною частиною договору після підписання, якщо інше не передбачено цим договором. В односторонньому порядку перевізник має право внести зміни до додатків 1, 2, 3 цього договору або в інших випадках передбачених договором.
Додатковою угодою № 3/П3 від 01.03.2019 до договору доповнено розділ 2 договору новим підпунктом 2.1.20., яким встановлено обов'язок замовника, зокрема, компенсувати перевізнику витрати, пов'язані з подачею й забиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов'язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у додатку 1 до цього договору та відповідно доповнено додаток 1 до цього договору пунктом 13, зокрема, введено додаткову послугу, пов'язану з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами: подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.
Частинами 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Тобто, відповідач перебуває у договірних відносинах з ТОВ «ЕМ-Транс», тоді як доказів на підтвердження існування договірних відносин позивачів з відповідачем матеріали справи не містять.
При цьому, суд відмічає, що прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» рішення № Ц-64/101 від 18.12.2018 є абсолютним правом вільного ведення відповідачем господарської діяльності.
Також, виходячи із фактичних обставин справи, суд вважає, що право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів надано саме учасникам договірних правовідносин, яке може бути реалізовано як самостійно так і за допомогою інституту представництва.
Крім того, відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Статтею 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» унормовано, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
В статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачами не доведено суду, в чому саме та з яких підстав їх права та законні інтереси є порушеними з боку відповідача враховуючи те, що позивачі уклали договори з ТОВ «Ем Транс» на транспортно-експедиційне обслуговування та погодились з їх умовами.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.
Встановивши відсутність порушеного права у позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, а також невідповідність обраного ним способу захисту вимогам чинного законодавства, - суд вирішив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивачів, які мали довести обставини на підставі яких вони звернулися до суду з позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ЮГ-М» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 30.01.2020.
Суддя В.В.Сівакова