"30" липня 2007 р.
Справа № 9/161-07-4327
За позовом: Іллічівського професійного судноремонтного ліцею
До відповідача: «Іллічівський судноремонтний завод» у формі товариства з обмеженою відповідальністю
Про визнання недійсної угоди
Суддя Бакланова Н.В.
Представники:
Від позивача: Чеснокова О.В. дов. №б/н від 14.05.2007р.
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Позивач Іллічівський професійний судноремонтний ліцей звернувся до відповідача «Іллічівський судноремонтний завод» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з позовом про визнання недійсною угоди про зарахування взаємної заборгованості від 20.11.2006р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.06.2007 р. по 22.06.2007 р. в порядку ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
20.11.2006 р. між ТОВ «Іллічівський судоремонтний завод" (ІСРЗ) та Іллічівським професійним судоремонтним ліцеєм (ІПСЛ) була укладена угода про зарахування взаємної заборгованості. Згідно цієї угоди сторони домовилися про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог зі сторони ТОВ «ІСРЗ" заборгованості по сплаті заробітній платі учнів ліцею та шефської допомоги загальною сумою 53745,88 грн., та з боку «ІПСЛ" заборгованість перед «ІСРЗ" по компенсації орендної плати за землю 54291,16 грн.
Позивач стверджує, що між «ІСРЗ" та «ІПСЛ" не було укладено ніякої угоди про оренду землі та зобов'язання по сплаті орендної плати за землю не могли існувати, крім того «ІСПЛ» повинен був цю статтю витрат узгодити з Міністерством освіти України, та на ці потреби повинні були виділити кошті.
Згідно ч.2 ст. 51 Бюджетного Кодексу України кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що заборгованість по сплаті за оренду земельної ділянки не могла виникнути, у зв'язку з тим, що на це не було ні яких правових підстав з боку «ІСРЗ".
Згідно ст. 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998р. підприємства, установи, організації - замовники підготовки кваліфікованих робітників зобов'язані відповідно до укладених угод перераховувати кошти на зміцнення навчально-виробничої бази, безоплатно передавати для навчальних цілей професійно-технічним навчальним закладам приміщення, споруди, обладнання, техніку, інструменти, матеріали, енергоносії, науково-технічну інформацію, нові технології виробництва тощо, подавати консультаційну технічну і технологічну допомогу та можливість стажування на виробництві викладачам, майстрам виробничого навчання, інструкторам виробничого навчання, проводити роботу з професійної орієнтації молоді.
Таким чином укладення угоди про зарахування взаємної заборгованості від 20.11.2006р. порушує як норми Бюджетного Кодексу України так і норми Закону України «Про професійно-технічну освіту".
Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати угоду про зарахування взаємної заборгованості від 20. 11. 2006 р. недійсною.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки, позивач, на думку відповідача, не наводить правових доказів для підтвердження своїх вимог, стосовно недійсності укладеного правочину між ТОВ «ІСРЗ" та Іллічівським професійним судноремонтним ліцеєм.
Відносно порушення норм законодавства про недопустимість заліку зустрічних вимог, відповідач зазначає, що згідно ст. 602 ЦК України залік не допускається: при відшкодуванні шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодження здоров'я чи смертю; про стягненні аліментів; про довічне утримання; при закінченні позовної давності; в інших випадках, встановлених договором чи законом, тому угода, яка була складена між позивачем та ТОВ «ІСРЗ" про залік зустрічних однорідних вимог, відповідає всім необхідним нормам цивільного законодавства.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач фактично володіє і користується земельною ділянкою, яка належить ТОВ «ІСРЗ" на праві оренди державної та комунальної власності (ст. 124 Земельного кодексу України). Згідно ст. 96 Земельного кодексу України обов'язком землекористувачів являється своєчасна сплата земельного податку орендної плати.
Згідно ст. 15 Закону України «Про плату за землю" податок виплачується за фактичний період знаходження землі у власності чи в користуванні в поточному році. З вищенаведеного на думку відповідача, можна зробити висновок, що незалежно від наявності договору оренді позивач повинен платити плату за користування землею, яка належить ТОВ «ІСРЗ".
Таким чином, позивач, на думку відповідача, не довів, що угода від 20.11.2006р. про зарахування взаємної заборгованості є недійсною, а якщо врахувати посилання на Бюджетний кодекс України, Закон України «Про професійну освіту" вимоги позивача можна вважати необґрунтованими.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини , що виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення угоди.
З 01.01.2004 р. набрав чинності новий Цивільний кодекс України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків /ст. 202 ЦК України/.
Ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Позивачем до матеріалів справи надано витяг з Акту перевірки Контрольно-ревізійного управління від 11.05.2007 р., в якому зазначено, що як встановлено в ході ревізії 20.11.2006 р. між ТОВ «ІСРЗ»та ІПСЛ укладена угода про залік взаємної заборгованості, яку підписано з боку ТОВ «ІСРЗ»- генеральним директором Поліводою С.А, з боку ІПСЛ - директором Шаповаловим О.Є.
Вищевказаною угодою передбачено, що ТОВ «ІСРЗ»зменшує заборгованість перед ІПСЛ по заробітній платі учнів на загальну суму 43 745, 88 грн. а також зменшує заборгованість в сумі 10 000,00 грн. (зазначену в угоді як заборгованість по шефській допомозі згідно листа заступника Іллічівського міського голови від 17.07.2006р. № 17752, і яку у відповіді на запит зазначено як благодійну допомогу), ІПСЛ, в свою чергу, зменшує заборгованість перед ТОВ «ІСРЗ»по компенсації орендної плати за землю на загальну суму 54291,16 грн. згідно рахунків наданих ТОВ «ІСРЗ»в 2006 році для сплати ліцею. Заборгованість по вищезазначених рахунках по обліку ШСЛ на час проведення заліку також не відображена Згідно пояснень директора ліцею Шаповалова О.Є. рахунки для відшкодування орендної плати за землю надано в зв'язку з тим, що ТОВ «ІСРЗ»орендує землю та сплачує земельний податок, включаючи землі, які знаходяться у використанні ліцею. До ревізії надано лист-вимогу ТОВ «ІСРЗ»про відшкодування ліцеєм коштів за оренду землі та земельного податку.
В порушення ст.56 Бюджетного кодексу України та ст.4 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»в бухгалтерському обліку ІПСЛ господарські операції по відображенню та зменшенню зобов'язань відповідно до кредиторської та дебіторської заборгованості, які зазначена в угоді-взаємозаліку не відображені в бухгалтерському обліку.
При цьому, підписання угоди на зменшення в обліку ІПСЛ заборгованості ТОВ «ІСРЗ»по заробітної платі учнів на суму 43745,88 суперечить діючому законодавству. А саме, в порушення п.2 ст.124, п.2 ст.125, п.2 ст.126 Земельного кодексу України договір на суборенду (оренду) земельної ділянки між ІПСЛ та ТОВ «ІСРЗ»не укладено. Кошторисом ІПСЛ на 2006 рік фінансування на відшкодування плати за землю не передбачено, а відповідно до п.6 ст.51 Бюджетного кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання, взяті за коштами Державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Крім того, згідно п.2,3,4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. № 2535-ХП бюджетні установи земельний податок не сплачують. Правоустановчі документи на землю в ДПТНЗ «ІПСЛ»відсутні.
Таким чином, в результаті, проведеного в порушення п.5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України заліку на зменшення дебіторської заборгованості по заробітній платі учнів за 2006 рік та в порушення ст.29 Закону України "Про професійно-технічну освіту" від 10.02.1998р. від ТОВ «ІСРЗ»недоотримано кошти на суму 43 745,88 грн.
Ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,
Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною угоду про зарахування взаємної заборгованості від 20.11.2006р., укладену між ТОВ «Іллічівський судоремонтний завод" та Іллічівським професійним судоремонтним ліцеєм.
3. Стягнути з відповідача «Іллічівський судоремонтний завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (68001 Одеська область м. Іллічівськ) на користь Іллічівського професійного судноремонтного ліцею (68000 Одеська область м. Іллічівськ) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 /сто вісімнадцять/ грн 00коп.
Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя