вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/12415/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019
у справі № 910/12415/19 (суддя Т.Ю. Кирилюк)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК"
про стягнення 130 723 грн. 61коп.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" про стягнення 130 723 грн. 61 коп., у тому числі 94 396 грн. 43 коп. - пені та 36 327 грн. 18 коп. - штрафу.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору № П/НХ-18649/НЮ від 18.04.2018 у повному обсязі не поставив визначений договором товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12415/19 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" 92 923 грн. 31коп. - пені, 35 739 грн. 73 коп. - штрафу та 2 255 грн. 27 коп. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12415/19 в частині відмови в задоволенні позову - пені в розмірі 1473 грн. 12 коп. та штрафу в розмірі 587 грн. 45 коп., змінити рішення та задовольнити позов в повному обсязі, стягнути з ТОВ "ТЕХОЙЛ НК" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" пеню в розмірі 94 396 грн. 43 коп. та штраф в розмірі 36 327 грн. 18 коп.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неправильно та неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права щодо оцінки наданих позивачем доказів, що призвело до прийняття невірного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 473 грн. 12 коп. пені та 587 грн. 45 коп. штрафу.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" у справі № 910/12415/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12415/19. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні за змістом положення містяться і в ст. 712 Цивільного кодексу України, за якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Закон України «Про державні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Стаття 1 Закону України «Про державні закупівлі» визначає, що договір про закупівлю це - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
Статтею 2 Закону України «Про державні закупівлі» встановлено, що цей Закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Частиною 4 статті 36 Закону України «Про державні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.04.2018 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" (відповідач) укладено договір № П/НХ-18649/НЮ (далі - договір), відповідно до якого останній зобов'язався поставити та передати у власність позивача бензин А-92 євро в обсягах та на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю бензин А-92 Євро, а покупець зобов'язується оплатити наданий бензин А-92 Євро (далі - паливо), в обсягах та на умовах, встановлених договором.
Строк дії договору відповідно до п. 10.1 сторони визначили з моменту його підписання до 31.12.2018, в частині оплати - до повного виконання.
Пунктом 3.1 договору визначена кількість палива, що постачається і складає 120 тон.
Відповідно до п. 3.2 договору кількість кожної партії палива, що постачається за договором, визначається у письмовому повідомлені покупця.
Відповідно до п. 4.1 договору сторони погодили місце поставки м. Харків, вул. Беркоса, 19а.
Сторонами узгоджено в п.3.3 договору, що загальна кількість палива по договору формується із кількості палива, яку отримав покупець від постачальника, згідно додатків до цього договору протягом його строку дії.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що невід'ємною умовою поставки палива має бути тільки письмове повідомлення позивача на постачання палива в кількості та вартості.
В матеріалах справи наявні наступні письмові повідомлення (заявки) позивача:
№ НХ07/13-954 від 04.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 10 тон,
№ НХ07/13-996 від 18.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 25 тон,
№ НХ07/13-1089 від 28.11.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 16,11 тон.
Доказів надіслання та отримання відповідачем повідомлень (заявок) № НХ07/13-954 від 04.09.2018 та № НХ07/13-996 від 18.09.2018 позивачем суду не надано.
В якості доказів в підтвердження вручення позивачем відповідачу повідомлення (заявки) № НХ07/13-1089 від 28.11.2018 подано повідомлення про вручення поштового відправлення № 6105240451555, з якого вбачається, що дане відправлення вручено 03.12.2018.
Згідно із п. 4.4 договору паливо повинно бути поставлене не пізніше 7 календарних днів з дня отримання повідомлення, зазначеного у п. 4.3. Днем поставки вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі палива.
За договірними умовами, визначеними в п. 6.1 договору ціна на паливо на момент укладання договору складає 28 844 грн. за одну тонну.
Згідно з п. 6.3 договору ціна на паливо може змінюватися у порядку визначеному чинним законодавством України, та не повинна перевищувати рівень середньо ринкових цін визначений сторонами згідно відомостей ТОВ «Юпеко Київ», що розміщенні у загальнодоступних джерелах інформації, або згідно висновку наданому Торгово-промисловою палатою України.
Відповідно до п. 6.4 договору ціна палива вказується у додатках (за формою згідно додатку № 1), які укладатимуться на кожну партію палива окремо та будуть невід'ємною частиною договору після підписання сторонами.
За умовами, визначеними п.6.5 договору загальна сума по договору формується із загальної вартості палива, яке отримав покупець від постачальника, відповідно додатків, оформлених до цього договору протягом строку дії договору та на момент укладення договору становить 3 461 280грн., в тому числі ПДВ 576 880грн.
Відповідно до п. 7.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку палива у строки, встановлені цим договором.
У п.12.1 договору сторони узгодили, що умови цього договору можуть бути змінені та доповнені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткових письмових угод, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 13.4 договору встановлено, що всі зміни та доповнення до даного договору складаються у письмовій формі і вважаються дійсними після їх підписання представниками обох сторін. Всі доповнення до даного договору вважаються його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.3.3, 6.4, 12.1, 13.4 договору сторонами складено додаток №4 до договору, яким визначено кількість партії поставки - 9,914 тон, ціна за тону з ПДВ - 31440грн, загальна сума (вартість) постачаємої партії -311696,16грн. та термін поставки - 04.09.2018, та додаток №5 до договору, яким визначено кількість партії поставки - 23,495 тон, ціна за тону з ПДВ - 34272грн, загальна сума (вартість) постачаємої партії - 805220,64грн. та термін поставки - 19.09.2018.
Відповідачем відповідно до вказаних договірних умов з урахуванням додатків №4 та 5 до договору поставлено позивачу бензин А-92 Євро за видатковими накладними № НКН-001594 від 04.09.2018 у кількості 9,914 тон, вартістю 311 696,16 грн (виходячи із ціни з ПДВ - 31 440 грн за 1 тону) та № НКН-001725 від 19.09.2018 у кількості 23,495 тон, вартістю 805220,64 грн (виходячи із ціни з ПДВ - 34 272 грн за 1 тону).
В п.5.2 договору сторони визначили, що у випадку невідповідності палива вказаної якості та/або кількості покупець складає про це акт з обов'язковим викликом та участю представника постачальника. При не дотриманні цієї умови покупцем постачальник не несе відповідальності за технічні, якісні та кількісні характеристики поставленого палива.
Позивачем не надано суду актів щодо невідповідності поставленого палива за кількістю за письмовими повідомленнями (заявками) № НХ07/13-954 від 04.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 0,086 тон, № НХ07/13-996 від 18.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 1,505 тон, складених за участю представника постачальника у відповідності до договірних умов визначених п.5.2 договору, тоді як в цьому пункті сторони домовилися, що при не дотриманні цієї умови покупцем постачальник не несе відповідальності за кількісні характеристики поставленого палива.
Водночас в п.5.4 договору сторони визначили, що покупець має право пред'явити постачальнику претензію щодо невідповідності фактично відпущеної кількості, зазначеної у товаро-транспортних документах, за умови дотримання покупцем вимог, встановлених цим договором і положеннями інструкції в частині, що не суперечить цьому договору. До претензії про нестачу палива повинен бути прикладений акт про невідповідність фактично отриманої кількості палива і кількості палива зазначеної у транспортних документах.
Позивач суду не надав доказів дотримання договірних умов, визначених п.5.4 договору, а саме пред'явлення постачальнику претензії щодо невідповідності фактично відпущеної кількості, зазначеної у товаро-транспортних документах, з прикладенням акту про невідповідність фактично отриманої кількості палива і кількості палива зазначеної у транспортних документах.
Вищевикладене свідчить про не доведення позивачем належними та допустимими доказами відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України недопоставки відповідачем за заявкою № НХ07/13-954 від 04.09.2018 бензину А-92 Євро кількістю 0,086 тон за ціною з ПДВ 31440грн., за заявкою № НХ07/13-996 від 18.09.2018 бензину А-92 Євро кількістю 1,505 тон за ціною з ПДВ 34272грн.
Разом з тим, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач не поставив позивачу за заявкою № НХ07/13-1089 від 28.11.2018 бензин А-92 Євро кількістю 16,11 тон. Враховуючи відсутність доказів узгодження сторонами вартості партії палива за вказаним повідомленням (заявкою) позивача, суд дійшов вірного висновку про розрахування ціни на паливо, визначеної в п.6.1 договору на момент його укладення, яка становить 28844грн.
Водночас встановлені судом апеляційної інстанції обставини на підставі оцінки наданих позивачем доказів згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України свідчать про помилковість висновку суду першої інстанції про зобов'язання відповідача не пізніше 10 грудня 2018 року поставити позивачу бензину в загальній кількості 51,11тон, а також про помилковість висновку суду першої інстанції щодо прострочення поставки відповідачем палива кількістю 17,701 тон з 11.12.2018, тоді як судом апеляційної інстанції встановлено про не поставку відповідачем позивачу станом на 10 грудня 2018 року палива у кількості 16,11тон за заявкою № НХ07/13-1089 від 28.11.2018, отриманою відповідачем 03.12.2018, як правильно зазначив позивач в апеляційній скарзі.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В ч.2 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Пунктом 11.2 договору визначено, що за несвоєчасну поставку палива постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості палива, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцять днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. N 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. N 938) Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014р., N 53, ст. 1402). Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Таким чином, позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем та судом пені на суму 84571,18грн. та 32527,37грн. -штрафу у розмірі 7% обумовленої п.6.1 договору вартості 1 тони палива 28844грн за 1 тону (в т.ч. ПДВ) на підставі заявки № НХ07/13-1089 від 28.11.2018, за якою не поставлено 16,11 тон бензину за період 11.12.2018 по 11.06.2019.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає неправомірним нарахування позивачем та судом штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу 7% за поставками, що були здійснені на підставі заявок № НХ07/13-954 від 04.09.2018 та № НХ07/13-996 від 18.09.2018, доказів надіслання та отримання яких відповідачем позивач суду не надав, а також з урахуванням не надання позивачем суду актів щодо невідповідності поставленого палива за кількістю за письмовими повідомленнями (заявками) № НХ07/13-954 від 04.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 0,086 тон, № НХ07/13-996 від 18.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 1,505 тон, складених за участю представника постачальника у відповідності до договірних умов визначених п.5.2 договору, не надання позивачем суду і доказів дотримання договірних умов, визначених п.5.4 договору, а саме пред'явлення постачальнику претензії щодо невідповідності фактично відпущеної кількості, зазначеної у товаро-транспортних документах, з прикладенням акту про невідповідність фактично отриманої кількості палива і кількості палива зазначеної у транспортних документах, а також з урахування договірних умов визначених сторонами в п.3.3, 6.4, 12.1, 13.4 договору, наявності укладених сторонами додатку №4 до договору, яким визначено кількість партії поставки - 9,914 тон, ціна за тону з ПДВ - 31440грн, загальна сума (вартість) постачаємої партії -311696,16грн. та термін поставки - 04.09.2018, та додатку №5 до договору, яким визначено кількість партії поставки - 23,495 тон, ціна за тону з ПДВ - 34272грн, загальна сума (вартість) постачаємої партії - 805220,64грн. та термін поставки - 19.09.2018 та поставки відповідачем позивачу з урахуванням додатків №4 та 5 до договору бензину А-92 Євро за видатковими накладними № НКН-001594 від 04.09.2018 у кількості 9,914 тон, вартістю 311 696,16 грн (виходячи із ціни з ПДВ - 31 440 грн за 1 тону) та № НКН-001725 від 19.09.2018 у кількості 23,495 тон, вартістю 805220,64 грн (виходячи із ціни з ПДВ - 34 272 грн за 1 тону).
Однак враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, визначені ст.269 ГПК України, доводи та вимоги позивача, викладені в апеляційній скарзі щодо неправильного нарахування судом пені та штрафу за заявками № НХ07/13-954 від 04.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 0,086 тон та № НХ07/13-996 від 18.09.2018 на поставку бензину А-92 Євро у кількості 1,505 тон, виходячи з вартості визначеної п.6.1 договору 28844грн. за 1 тону за період з 11.12.2018 по 11.06.2019, - спростовуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних в матеріалах справи належних та допустимих доказів відповідно до ст.ст.76,77,86 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи приписи ст.ст. 269, 276 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12415/19 - без змін.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12415/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця".
3. Матеріали справи № 910/12415/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288,289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова