вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" лютого 2020 р. Справа№ 910/1204/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 (повне рішення складено 10.04.2019)
у справі №910/1204/19 (суддя Данилова М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно- експедиторське підприємство "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно- експедиторське підприємство "Вертикаль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення грошових коштів.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач неправомірно списав з особового рахунку позивача грошові кошти у загальному розмірі 25 173,96 грн., а саме: плату за користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ, плату за маневрову роботу у розмірі 929,40 грн. з ПДВ, плату за пробіг вагонів у розмірі 3 712,68 грн. з ПДВ.
19.02.2019 позивач подав до суду заяву № 150 від 18.02.2019 про зменшення позовних вимог по справі у зв'язку з виявленням позивачем часткового повернення відповідачем на особовий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22 987,32 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №910/1204/19 позов задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариство "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" 22 987, 32 грн. грошових коштів, та 1 921,00 грн. судового збору
Рішення вмотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі:
- судом незаконно визнано акти загальної форми №48 від 31.07.2018 та №49 від 03.08.2018 не належними доказами у справі;
- суд помилково та необґрунтовано застосовує норми Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, зокрема абз. 5, п. 60, де мова про те, що у разі відмови від підпису акта представників відправника (одержувача), у даному акті робляться відповідні відмітки про відмову від підпису, може бути викладена своя думка тощо;
- судом необґрунтовано не визнано відсутність затверджених у Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно- експедиторське підприємство "Вертикаль" планів навантажень на серпень 2018, підставою для затримки вагонів з вини вантажовласника;
- судом невірно застосовані норми Правил складання актів, в результаті чого були зроблені необґрунтовані висновки щодо акту загальної форми № 50 від 04.08.2018;
- суд першої інстанції помилково вважає, що акт загальної форми може складатись тільки у разі відмови від підпису відомості плати за користування вагонами та відмови від підпису відомості плати за маневрову роботу вантажовласником, а якщо представник вантажовласника не з'явився для підпису зазначених відомостей, то і не повинен проводити згідно них оплату;
- судом помилково не враховано, що відповідно до п. 3 Правил складання актів, акт загальної форми складається і крім перелічених випадків, і в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту;
- помилковою є позиція суду щодо того, що працівниками ст. Заставна РФ «Львівська залізниця» не правильно складено накопичувальну карту №06080057;
- необґрунтованою є позиція суду щодо того, що залізниця із запізненням повідомила вантажовласника про прибуття на ст. Заставна дев'яти порожніх вагонів - зерновозів, а відповідно і у вантажовласника не було достатньо часу, що б провести завантаження поданих вагонів, і в результаті чого, на думку суду, вантажовласник має бути звільнений від плати за користування вагонами, за чотири доби затримки, плати за маневрову роботу, а також за пробіг порожніх вагонів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апелянта, зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 21.05.2019 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №910/1204/19 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019, у зв'язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І. у відпустці з 29.07.2019 по 30.08.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Яковлєв М.Л., ОСОБА_1
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Яковлєв М.Л., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 колегією суддів у визначеному складі відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (надалі - перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" (надалі - замовник, позивач) укладено договір № 07244/ЦТЛ-2018 про надання послуг (надалі - договір).
27.11.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 "Деякі питання акціонерного товариства "Українська залізниця", проведена державна реєстрація зміни найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) надання перевізником замовнику послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) і проведення розрахунків за ці послуги.
Умовами п. 1.3 договору передбачено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
За цим договором замовник зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планувань перевезень вантажів через АС "Месплан" (п. 2.1.1. договору).
За три доби до дати навантаження вагонів проставляти або організовувати поставляння електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень (п. 2.1.2 договору).
Умовами п. 2.1.6 договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Замовник зобов'язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.6.1 договору).
Замовник зобов'язаний відшкодувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.7 договору).
Перевізник зобов'язується розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника (п. 2.3.1 договору).
Пунктом 2.3.2. договору встановлено, що перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажів у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
Позивач зазначає, що ним, як Замовником по договору, надано, а відповідачем (перевізником) погоджено місячне замовлення на перевезення вантажів на липень місяць 2018 по залізничній станції Заставна відповідача. Відповідно до електронних заявок позивача на подачу порожніх вагонів на станцію Заставна у липні місяці 2018, які погоджені відповідачем, позивач просив подати порожні вагони у наступних об'ємах на вказані дати: на 22.07.2018 - 5 порожніх вагонів, на 23.07.2018 - 5 порожніх вагонів, на 26.07.2018 - 5 порожніх вагонів, на 27.07.2018 - 5 порожніх вагонів, на 29.07.2018 - 5 порожніх вагонів, на 30.07.2018 - 5 порожніх вагонів. Такий кількісний та часовий розподіл подачі порожніх вагонів до місця навантаження зумовлений часом, який необхідно витратити для виконання вантажних операцій з даними вагонами.
31.07.2018 о 13 год. 00 хв. на залізничну станцію Заставна відповідача прибули порожні вагони № 95387411 (накладна № 39202254), № 95613360 (накладна № 39170568), № 95614376 (накладна № 39170584), № 95644357 (накладна № 39190350), № 95647079 (накладна № 39190269), № 95648572 (накладна № 39170683), № 95753927 (накладна № 39190384), № 95760930 (накладна № 39170691), № 95793055 (накладна № 39190426), які є власністю АТ "Укрзалізниця". Тобто, відповідач узгоджені заявки на подачу порожніх вагонів до місця навантаження (графік подачі вагонів) не виконав, 9 (дев'ять) порожніх вагонів одночасно були подані відповідачем на залізничну станцію Заставна із запізненням лише 31.07.2018 о 13 год. 00 хв.
При цьому, про прибуття порожніх вагонів № 95793055, № 95760930, №95753927, № 95648572, № 95647079, № 95644357, № 95614376 на станцію Заставна позивач дізнався тільки о 17 год. 05 хв. 31.07.2018, про прибуття порожніх вагонів № 95613360, № 95387411 дізнався о 13 год. 10 хв. 31.07.2018, тоді як час початку затримки усіх 9 (дев'яти) вагонів з вини позивача значиться 13 год. 15 хв. 31.07.2018. Тобто, порожні вагони із запізненням були подані відповідачем під навантаження на станцію Заставна 31.07.2018 о 13 год. 00 хв. та відразу о 13 год. 15 хв. були безпідставно поставлені на затримку з вини позивача.
Позивач вказує, що як доказ матеріальної відповідальності позивача та підстава для нарахування, списання відповідачем з особового рахунку позивача плати за користування вагонами та їх зберігання є складений в односторонньому порядку станцією Заставна акт загальної форми про затримку вагонів № 48 від 31.07.2018. При цьому даний акт загальної форми є неналежним доказом вини позивача та підставою для його матеріальної відповідальності, представник позивача 31.07.2018 не викликався станцією Заставна для складення та підписання даного акту. Копію акта загальної форми № 48 від 31.07.2018 та інших документів, які стали підставою для нарахування та списання грошових коштів з особового рахунку позивача, були надані позивачу супровідним листом від 09.10.2018 № МЮ-5229/П-5-2018 регіональної філії "Львівська залізниця" відповідача лише у жовтні місяці 2018 на підставі вимог позивача від 06.08.2018 № 363, № 501 від 20.09.2018.
За твердженнями позивача, зазначення в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 щодо підстави початку затримки спірних вагонів на відсутність плану навантаження та письмову вимогу відправника від 31.07.2018 є безпідставними у зв'язку з тим, що:
1) відсутність плану навантаження на серпень місяць 2018 стало наслідком його відхилення по невідомим причинам самим же відповідачем, що підтверджується доданим до позову витягом з особового кабінету ТОВ "ТЕП "Вертикаль" Автоматизованої системи документообігу замовлень на перевезення вантажів та формування планів (АС "Месплан);
2) посилання на лист (вимогу) відправника від 31.07.2018 є неправомірним, адже такого листа ТОВ "ТЕП "ВЕРТИКАЛЬ" на станцію Заставна не надавало, відповідач його копію до матеріалів справи не надав.
06.08.2018 з Переліку філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" № 20180804 від 04.08.2018 позивач дізнався, що відповідач передчасно у добу 04.08.2018 безпідставно, безакцептно, без надання позивачу будь-якої можливості виразити свої зауваження щодо відомості № 04080034 плати за користування вагонами на суму 17 109,90 грн. без ПДВ та відомості № 04080033 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 04.08.2018 на суму 774,50 грн. без ПДВ, встановити всі обставини нарахування спірних платежів та довести неправомірність дій станції Заставна, списано з особового рахунку Замовника плату за користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ, плату за маневрову роботу у розмірі 929,40 грн. з ПДВ.
Крім цього, позивач зазначає, що 06.08.2018 станцією Заставна неправомірно нараховані та в односторонньому порядку стягнуті кошти за пробіг вагонів №№ 95614376, 95613360 за накопичувальною карткою №06080057 в розмірі 3 712,68 грн. з ПДВ.
Таким чином, загальний розмір грошових коштів, які були неправомірно списані відповідачем з особового рахунку позивача становить 25 173,96 грн., з огляду на що позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про стягнення даних грошових коштів з відповідача.
19.02.2019 позивач подав до Господарського суду міста Києва заяву №150 від 18.02.2019 про зменшення позовних вимог у справі та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 22 987,32 грн. Дана заява обґрунтована виявленням позивачем часткового повернення відповідачем на особовий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, які були списані з рахунку позивача на підставі вказаної вище накопичувальної картки № 06080057. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 ГПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст Договору про надання послуг № 07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018, який укладений між сторонами, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору перевезення та договору про надання послуг.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з п. 7 Статуту залізниць України, залізниці здійснюють перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти між станціями, відкритими для виконання відповідних операцій. Станції здійснюють операції, пов'язані з перевезенням пасажирів, багажу і вантажобагажу з прийняттям видачею вантажів вагонними, дрібними відправками та в контейнерах, а за договорами з відправниками та одержувачами - їх навантаження і вивантаження. Станції можуть відкриватися для проведення усіх або окремих операцій.
Відповідно до п. 17 Статуту залізниць України, перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.
Згідно з п. 18 Статуту залізниць України місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2018 о 13 год. 00 хв. на замовлення позивача на перевезення вантажів у вагонах Перевізника (Акціонерного товариства "Українська залізниця"), останнім було подано на залізничну станцію Заставна під навантаження власні порожні вагони №95387411 (накладна № 39202254), № 95613360 (накладна № 39170568), №95614376 (накладна № 39170584), № 95644357 (накладна № 39190350), №95647079 (накладна№ 39190269), № 95648572 (накладна № 39170683), №95753927 (накладна № 39190384), № 95760930 (накладна № 39170691), №95793055 (накладна № 39190426).
При цьому, згідно письмових пояснень позивача, останнім було подано відповідачу електронні заявки на подачу порожніх вагонів на станцію Заставна у липні місяці 2018, які погоджені відповідачем. Позивач просив подати порожні вагони у наступних об'ємах на вказані дати: на 22.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів, на 23.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів, на 26.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів, на 27.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів, на 29.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів, на 30.07.2018 - подати 5 порожніх вагонів. Згідно письмових пояснень Позивача, такий кількісний та часовий розподіл подачі порожніх вагонів до місця навантаження зумовлений часом, який необхідно витратити для виконання вантажних операцій з даними вагонами.
У свою чергу відповідач зазначений вище графік подачі порожніх вагонів під навантаження на станцію Заставна не виконав, 9 (дев'ять) спірних порожніх вагонів були подані відповідачем на станцію Заставна із запізненням, лише 31.07.2018 о 13 год. 00 хв. За твердженням позивача, така подача вагонів є неналежним виконанням відповідачем п. 2.3.2 Договору, яким передбачено, що перевізник зобов'язується надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан".
Відповідач вказані вище твердження позивача, викладені ним у позові та доповненнях по справі не спростував, доказів протилежного суду не надав.
Відповідно до Переліку філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" № 20180804 від 04.08.2018 з особового рахунку позивача з посиланням на акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018 та № 49 від 03.08.2018 про затримку вагонів, відповідачем списані грошові кошти на загальну суму 21 461,28 грн. з ПДВ відповідно до відомості № 04080034 плати за користування вагонами та відомості №04080033 плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу за 04.08.2018.
Пунктом 129 Статуту залізниць передбачені обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, що засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Так, залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За період з 31.07.2018 по 03.08.2018 відповідачем складено акти загальної форми №№ 48, 49 про віднесення на відповідальність вантажовласника затримки вагонів на станції Заставна Львівської залізниці в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта.
Положеннями п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "актів загальної форми ГУ-23".
Пунктом 8 цих Правил передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті зазначається час початку та закінчення затримки вагонів та їх номери.
Тобто, акт загальної форми складається у разі затримки вагонів на станції та підписується представниками станції і вантажовласника.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Відповідно до абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 №147-Ц, жодна із сторін не має права відмовитися від підпису акта загальної форми. У разі незгоди із змістом акта сторона може викласти свою думку. У випадку відмови від підпису акта представників відправника (одержувача) акт підписується особами, що брали участь у його складанні. При цьому, у акті робиться відмітка про пред'явлення акта на підпис представнику відправника (одержувача) та про його відмову від підпису акта. Ця відмітка також засвідчується підписами осіб, що брали участь у складанні акта.
Тобто, відмітка, яка передбачена абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, мала бути зроблена про наступні дві обставини (факти): пред'явлення акта на підпис конкретному представнику відправника (одержувача), та про його (представника) відмову від підпису акта.
Натомість, акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018 № 49 від 03.08.2018 на затримку вагонів зі сторони Відповідача підписані комерційним агентом ОСОБА_2, начальником станції Бурденюк Д.М., та не містять підпису представника позивача. Отже, дані акти про затримку вагонів не були підписані представником позивача, що є порушенням п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами.
В акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 вказано, що він складений у присутності менеджера ОСОБА_3 ., при цьому даний акт не містить підпису даної особи, що є порушенням п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами. Також даний акт загальної форми та акт № 49 від 03.08.2018 не містять відміток, яка передбачена абз. 5 п. 60 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, про пред'явлення цих актів загальної форми на підпис конкретному представнику позивача та про його відмову від підпису актів.
Таким чином, акти загальної форми станції Заставна № 48 від 31.07.2018, № 49 від 03.08.2018 на затримку вагонів, які стали підставою для списання грошових коштів з особового рахунку позивача, були складені з порушенням Правил користування вагонами і контейнерами, оскільки не містять підписів представника позивача.
Враховуючи те, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми всупереч п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами підписані лише представниками залізниці, що виключає об'єктивність даних актів, вони не можуть слугувати належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Доказів виклику представника позивача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку, визначеному Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідач не надав.
Враховуючи вищевикладене, перелічені вище односторонньо підписані акти загальної форми не можуть вважатись належним доказом та підставою для нарахування, списання відповідачем плати за користування вагонами, оскільки підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача у вигляді плати за користування вагонами можуть бути тільки акти загальної форми, складені та підписані представниками станції і вантажовласника.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Однією з підстав для складання актів загальної форми ГУ-23 є затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника. Однак в матеріалах справи відсутні належні докази того, що затримка вагонів відбулась саме з причин, які залежали від позивача або з його вини, оскільки акти загальної форми №№ 48, 49, які б мали це засвідчувати, складені з порушенням вимог Правил користування вагонами.
Відповідно до акта загальної форми № 48 від 31.07.2018 підставою для затримання спірних порожніх вагонів з вини Позивача слугували дві обставини: 1) відсутність плану навантаження; 2) письмова вимога відправника від 31.07.2018.
З приводу першої обставини затримки вагонів "відсутність плану навантаження" суд встановив наступне.
Відповідно до абз. 5 п. 2.2. Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002. № 873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за №1030/7318, залізниця може відмовити у прийманні замовлення на перевезення вантажів за відсутності у неї технічних або технологічних можливостей для здійснення перевезень з повідомленням про це відправника через начальника станції.
Місячний план навантаження (замовлення на перевезення) на серпень 2018 по станції Заставна поданий позивачем на погодження відповідачу, тобто фізично був наявний, що підтверджується доданим позивачем витягом з особового кабінету ТОВ "ТЕП "Вертикаль" Автоматизованої системи документообігу замовлень на перевезення вантажів та формування планів (АС "Месплан). При цьому, відсутність погодженого відповідачем плану навантаження на серпень місяць 2018 стало наслідком його відхилення по невідомим причинам самим же відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не отримував від відповідача жодного письмового повідомлення через начальника станції Заставна про те, що станція Заставна відмовляє позивачу у прийманні його замовлення на перевезення вантажів (план навантаження) на серпень 2018 із зазначених причин такої відмови.
Відповідач вказані вище обставини не спростував, доказів протилежного суду не надав.
Щодо другої обставини затримки вагонів "письмова вимога відправника від 31.07.2018" судом встановлено наступне.
Посилання відповідача в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018 на лист (вимогу) відправника від 31.07.2018 є безпідставним, адже такий лист позивач (ТОВ "ТЕП "Вертикаль") на станцію Заставна не подавав, його копію відповідач суду не надав та протилежного не спростував.
Таким чином, причини затримки вагонів, викладені в акті загальної форми № 48 від 31.07.2018, не відповідають дійсності.
Твердження відповідача про нез'явлення представника позивача на станцію Заставна для підпису паперових відомостей № 04080033, № 04080034 у добу 04.08.2018, про що станцією складений акт загальної форми № 50 від 04.08.2018, не підтверджено жодним належним доказом.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Складення станцією Заставна акта загальної форми № 50 від 04.08.2018 про факт нез'явлення вантажовласника на станцію Заставна для підпису відомостей № 04080033, № 04080034 не передбачено вказаними вище Правилами, оскільки акт складається для засвідчення обставини відмови представника від підписання відомості, що є відмінною подією та поняттям від нез'явлення представника на станцію для підписання відомості.
Вказуючи на обставину нібито не з'явлення представника позивача для підпису паперових відомостей № 04080033, № 04080034, акт загальної форми № 50 від 04.08.2018 не містить прізвища, ім'я та по-батькові особи, яка нібито викликалась для підпису документів; відомостей про місце, день та час, на який викликалась особа; за допомогою чого викликався представник Позивача; яким доказом підтверджується те, що конкретна особа позивача викликалась для підпису документів.
Також, відповідачем не підтверджено жодним належним доказом його твердження щодо прибуття на станцію Заставна 04.08.2018 неуповноваженого менеджера позивача.
Відповідно до Переліку філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" № 20180806 від 06.08.2018 з особового рахунку позивача також списані грошові кошти на суму 3 712,68 грн. з ПДВ відповідно до накопичувальної картки № 06080057 від 06.08.2018 як плата за пробіг вагонів №№ 95614376, 95613360.
Сума, нарахована за пробіг трьох вагонів, зазначених в накопичувальній картці № 06080057, розрахована з порушенням вимог п. 2.1.16 Договору, відповідно до якого, у разі відмови Замовника від раніше замовлених спеціалізованих вагонів Перевізника, що прибули на станцію навантаження, Замовник письмово повідомляє станцію про відмову та сплачує плату за пробіг цих вагонів від станції, з якої вони були відправлені, до станції навантаження.".
Відповідно до абз. 4 п. 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 № 147-Ц, всі екземпляри накопичувальних карток підписуються товарним касиром станції та уповноваженим представником платника. На право підпису у представника повинно бути доручення. В разі відмови представника підприємства від підпису накопичувальної картки, оформляється акт загальної форми ГУ-23. У цьому випадку у накопичувальній картці робиться відмітка про складання акту.
В порушення абз. 4 п. 58 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, накопичувальна картка № 06080057 від 06.08.2018 не містить відмітки про складення відповідного акта загальної форми про відмову представника позивача від підпису даної картки.
Під час розгляду справи позивач подав до суду Заяву № 150 від 18.02.2019 про зменшення позовних вимог у зв'язку з виявленням позивачем часткового повернення відповідачем на особовий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 2 186,64 грн. з ПДВ, які були списані за пробіг вагонів на підставі накопичувальної картки станції Заставна № 06080057 від 06.08.2018. З урахуванням часткового повернення відповідачем грошових коштів на особовий рахунок позивача у розмірі 2 186,64 грн., позовні вимоги позивача до відповідача становлять 22 987,32 грн.
Твердженням відповідача про те, що повідомлення про прибуття спірних вагонів у забезпечення заявок на навантаження було надано станцією Заставна по телефону відповідальному представнику вантажовідправника ТОВ "ТЕП "Вертикаль" ОСОБА_3 , не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Зокрема, відповідно до графи 49 "Відмітки залізниці" залізничних накладних №№ 39202254, 39170568, 39170584, 39190350, 39190269, 39170683, 39190384, 39170691, 39190426 зазначено час повідомлення одержувача (позивач) про прибуття порожніх вагонів, а саме:
1) про прибуття порожніх вагонів №№ 95793055, 95760930, 95753927, 95648572, 95647079, 95644357, 95614376 позивача повідомлено тільки о 17 год. 05 хв. 31.07.2018, тобто, подача відповідачем даних вагонів відбулося після закінчення звітного планового місяця липня 2018 (17 год. 00 хв. 31.07.2018 є закінченням звітного місяця липня 2018), у який відповідачем завчасно мали бути подані вагони.
Відповідно до абз. 2 п. 6.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 № 873 та зареєстрованих в Мінюсті України від 29.12.2002 за № 1030/7318, звітна доба - це час із 17 год. 01 хв. однієї доби до 17 год. 00 хв. наступної доби.
2) про прибуття порожніх вагонів №№ 95613360, 95387411 позивача повідомлено о 13 год. 10 хв. 31.07.2018, тоді як час початку затримки цих вагонів з вини позивача значиться 13 год. 15 хв. 31.07.2018. Тобто, дані вагони із запізненням були подані відповідачем під навантаження на станцію Заставна 31.07.2018 о 13 год. 00 хв. та відразу безпідставно поставлені на затримку з вини Позивача о 13 год. 15 хв.
При цьому, фактично прибуття порожніх вагонів № 95613360, №95387411 відбулось за 4 (чотири) години до закінчення звітного планового місяця липня 2018, у зв'язку з чим завантажити їх до 17 год. 00 хв. звітної доби 31.07.2018 у позивача об'єктивно не було можливості, так як потрібно було виконати наступні послідовні вантажні операції: перевірити масу тари цих порожніх вагонів (старувати), подати локомотивом залізниці порожні вагони до місця навантаження, провести навантаження порожніх вагонів вантажем, провести зважування вагонів з вантажем.
Відповідач вказані вище обставини не спростував, доказів протилежного суду не надав.
Щодо посилань відповідача на п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами, як підтвердження правомірності нарахування позивачу плати за користування вагонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до правового змісту даного пункту Правил, мова йде про порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними.
При цьому, п. 1 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
Відповідно до обставин справи та залізничних накладних №№ 39202254, 39170568, 39170584, 39190350, 39190269, 39170683, 39190384, 39170691, 39190426 (графа 20), спірні порожні вагони №№ 95793055, 95760930, 95753927, 95648572, 95647079, 95644357, 95614376, 95613360, 95387411 є власністю філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця", тобто, є вагонами відповідача. Отже, посилання відповідача п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами є помилковим.
Вказані вище обставини спростовують твердження відповідача про правомірність нарахування позивачу плати користування вагонами у розмірі 20 531,88 грн. з ПДВ з моменту прибуття вагонів на станцію саме з 13 год. 15 хв. 31.07.2018 з вини позивача.
Щодо посилання відповідача на п. 2.1.16. Договору, слід зазначити наступне.
Пунктом 2.1.16 даного Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний приймати вагони, які подані за заявкою Замовника. Відмова Замовника від прийняття вагонів допускається лише у випадках, якщо виключається можливість використання Замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, на підставі відповідних документів (форми ГУ-23, ВУ-23).
Відповідно до обставин справи, не існувало випадків, при яких виключається можливість використання Замовником (позивачем) порожніх вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності. Отже, позивач не зобов'язаний був подавати відповідачу письмове повідомлення про відмову від спірних порожніх вагонів, як про це вказує відповідач. При цьому, даним пунктом Договору не визначено і терміну, протягом якого позивач зобов'язаний подавати відповідачу повідомлення про відмову від вагонів.
Посилання відповідача на власне розпорядження № ЦМ-15/386 від 26.09.2017 є безпідставним, оскільки копію такого розпорядження відповідач суду не надав, дане розпорядження не є нормативним актом, є лише внутрішнім документом відповідача, який не створює жодних обов'язків для позивача (Замовника), як сторони Договору.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на пункт 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, згідно якого акти загальної форми складаються та підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, а тому підписані двома комерційними агентами відповідача акти є належними доказами, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана норма є загальною та регулює загальні питання складення актів. Натомість, нарахування позивачу плати за користування вагонами у разі затримки вагонів на станції регулюється саме Правилами користування вагонами і контейнерами, пунктом 8 яких передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується саме представниками станції і вантажовласника.
Таким чином, акти про затримку вагонів, які стали підставою для списання коштів з позивача, було складено з порушенням Правил користування вагонами, оскільки вказані акти не містять підписів представників вантажовласника.
Також, вказані акти загальної форми не можуть вважатися достатньою підставою для настання матеріальної відповідальності позивача перед відповідачем та не можуть бути доказом вини позивача у затримці вагонів, оскільки в поданому вигляді не містять інформації про обставини, на які посилається відповідач.
Враховуючи те, що надані відповідачем акти загальної форми ГУ-23 підписані лише представниками залізниці та не містять необхідної інформації, вони не можуть слугувати належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Доказів виклику представників позивача для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку, визначеному Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідач не надав. Акт загальної форми про відмову в підписанні спірних актів не складався, до справи відповідачем не долучений.
Доводи скаржника про порушенням судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 у справі №910/1204/19.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 у справі №910/1204/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 у справі №910/1204/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/1204/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді М.Л. Яковлєв
А.І. Тищенко