61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
26 серпня 2009 р.Справа № 2-а-210/09/2014
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Сіренко О.І.,
суддів - Спаскіна О.А., Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання -Касян В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 05.05.2009 року по справі № 2-а-210/09/2014
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної
адміністрації
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання протиправною бездіяльність по виконанню вимог ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо нарахування та виплати у 2007-2008 роках щорічної допомоги на оздоровлення та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення за вказані роки у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є ліквідатором ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи у зв'язку з чим їй повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, згідно ч. 4 ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що як інвалід II групи ЧАЕС, мас право на отримання різних пільг, компенсацій і допомоги, передбачених Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється відповідачем в значно менших розмірах ніж передбачено законодавством.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити її вимоги.
Відповідач заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда 2 групи, потерпілої від аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 7 грудня 1997 року, вкладкою до цього посвідчення та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 10.10.2007 року.(а.с. 4,5)
Згідно листа УПСЗН Зміївського району № 01-35/А-6 від 24 січня 2009 року, заява ОСОБА_1 про нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, залишена без задоволення.( а.с.6)
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно цієї норми Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається па момент виплати.
Дію абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 №489-У.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі «Про соціальні гарантії громадян»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зупинення дії абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст..48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік, передбачене пунктом 30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У.
Відповідно до Закону України від 28.12.2007 № 107-У1, частину четверту ст..48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України( конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1 пунктів 61,62,63,64, розділу 2 пункту 3 розділу 3, та положень ст..67. розділу 1,пунктів 1-4.6-22.24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»вказані положення визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення судом.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додатковою) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 у березні 2007 року та 2008 року отримала щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі по 120 гри., що підтверджується довідкою начальника управління праці та соціального захисту населення Зміївської РДА від 30.04.2009 року за № 01-81/2940 ( а.с.22)
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року розміри щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які постраждали внаслідок ліквідації на Чорнобильській АЭС були встановлені певними нормами Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік»та Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деякий законодавчих актів України» відповідно.
Таким чином, відповідач, здійснивши ОСОБА_1 виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяв правомірно, у межах повноважень та у спосіб, визначений діючим законодавством України.
Тому, в зазначені вище періоди часу, органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки положення базових законів не діяли.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується сторонами по справі, в березні місяці 2007 і 2008 року позивачеві виплачена щорічна допомога на оздоровлення, встановлена ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Згідно цієї норми Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається па момент виплати.
Дію абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої статті 48 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 19.12.2006 № 489-У.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі «Про соціальні гарантії громадян»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зупинення дії абзацу другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст..48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік, передбачене пунктом 30 ст.71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У.
Відповідно до Закону України від 28.12.2007 № 107-У1, частину четверту ст..48 викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України( конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1 пунктів 61,62,63,64, розділу 2 пункту 3 розділу 3, та положень ст..67. розділу 1,пунктів 1-4.6-22.24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»вказані положення визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення судом.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додатковою) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом «Про державний бюджет України».
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві проведена до прийняття Рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, тобто до визнання положення п.п. 13, 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 р. № 489-V та положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2006 р. № 107-УІ неконституційними.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, колегія суддів вважає, що за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято законно і обгрунтовано.
З огляду на зазначене, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 05.05.2009 року - залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 05.05.2008 року по справі № 2-а-210/09/2014 -залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя< підпис >Сіренко О.І.
Судді< підпис >
< підпис >Спаскін О.А. Любчич Л.В.
< Список > < Текст >
Повний текст виготовлено 31.08.2009 р.