ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" лютого 2010 р. Справа № 2а-2466/09/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Лучко О.О.,
при секретарі Круглій О.М.,
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Аксентій М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до відповідача: обласного комунального підприємства Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації, вул. Дністровська, 49,м. Івано-Франківськ,76000
про визнання недійсним рішення та зобов"язання вчинити дії,-
14.09.2009 року ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до обласного комунального підприємства “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” про визнання недійсним рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності від 23.02.2009 року та зобов"язання вчинити дії.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що рішенням реєстратора ОКП “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” від 23 лютого 2009 року позивачу відмовлено в реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок з магазином по вул.Богуна,1А в смт. Рожнятів на підставі п.2.7 та п.3.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003 року, у зв”язку з тим, що документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. В зв”язку з тим, що нею було подано всі правовстановлюючі документи для реєстрації права власності дане рішення вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити та зобов”язати відповідача зареєструвати за нею право власності на підставі поданих документів.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на п.2.7 та п.3.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Пояснила, що позивачу необхідно виготовити нову технічну інвентаризаційну документацію, оскільки з моменту виготовлення попередньої технічної інвентаризації минуло більше 12 місяців, а в п.2.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено, що якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації, а якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів. В зв”язку з наведеним просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що в березні 2001 року позивач придбала житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 та зареєструвала право власності на дане майно. Рішенням Рожнятівської селищної ради від 10.05.2001 року їй виділено у постійне користування земельну ділянку для обслуговування купленого будинку, а в червні 2001 року ОСОБА_3 оформила право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Рожнятівської селищної ради від 28.05.2002 року ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво житлового будинку з магазином на приватизованій земельній ділянці.
Рішенням Рожнятівської селищної ради від 19.06.2003 року позивачу довиділено земельну ділянку, що прилягає до її садиби зі сторони вул.Пушкіна.
29.08.2007 року відповідачем виготовлено технічний паспорт на збудоване будинковолодіння.
В грудні 2008 року збудований житловий будинок з магазином був прийнятий в експлуатацію, а 20.01.2009 року Рожнятівською селищною радою прийнято рішення про присвоєння поштової адреси на житловий будинок з магазином №1А по вул.Богуна та про оформлення права власності на дане нерухоме майно.
24.01.2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою №00080 про реєстрацію права власності на житловий будинок по вул. Богуна, 1А, що знаходиться в смт. Рожнятів Івано-Франківської області, та видачу свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням реєстратора ОКП “Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації” від 23 лютого 2009 року позивачу відмовлено в реєстрації права власності на новозбудований житловий будинок з магазином по вул.Богуна,1А в смт. Рожнятів на підставі п.2.7 та п.3.3 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №6/5 від 28.01.2003 року, у зв”язку з тим, що документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме: рішення виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради не відповідає матеріалам технічної інвентаризації, де крім житлового будинку з магазином є ще один житловий будинок, а також господарські будівлі та споруди.
Правові засади створення єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав визначено у Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” N 1952-IV від 01.07.2004р., відповідно до якого державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 07.02.2002 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно»визначено порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні.
Відповідно до п. 1.3 даного Положення державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб (п.п. 1.4-1.5 Положення).
Згідно із п.1.6 даного Положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відмова в реєстрації прав власності на нерухоме майно може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства (п.1.12 Положення).
Відповідно до п.1.13 даного Положення реєстрація прав проводиться в такому порядку: приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно; установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав; прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав; унесення записів до Реєстру прав; учинення написів на правовстановлювальних документах; видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник або належним чином уповноважена ним особа подає заяву встановленої форми.
За наслідками розгляду заяви та поданих документів реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє договори, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності (п.3.1 Положення).
Відповідно до п.3.2 Положення рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності). Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ, посвідчується підписами реєстратора, начальника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.
У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п.3.3 Положення).
При цьому розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт (п.3.4 Положення).
Стосовно посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_3 було подано всі необхідні документи, а державний реєстратор протиправно відмовив їй у реєстрації права власності на майно, то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що для реєстрації права власності ОСОБА_3 подала до БТІ заяву від 24.01.2009 року, виписку із рішення Рожнятівської селищної ради від 10.05.2001р. про виділення в постійне користування земельної ділянки площею 0,10 га, Державний акт на право власності на землю від 14.06.2001р., виписку із рішення Рожнятівської селищної ради від 28.05.2002р. про дозвіл на будівництво житлового будинку з магазином на даній земельній ділянці, виписку з рішення Рожнятівської селищної ради від 19.06.2003 року про довиділення земельної ділянки площею 54 кв м, технічний паспорт на житловий будинок від 29.08.2007р., виписки з рішень виконкому Рожнятівської селищної ради від 20.01.2009 року про присвоєння будинку поштової адреси та оформлення права власності в цілому на будинок.
Державний реєстратор 23.02.2009 року відмовив ОСОБА_3 у реєстрації права власності на новозбудований будинок з магазином на підставі п.2.7 та п.3.3 Положення, у зв”язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншим актам чинного законодавства України і не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, оскільки рішення виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради не відповідає матеріалам технічної інвентаризації, де крім житлового будинку з магазином є ще один житловий будинок, а також господарські будівлі та споруди.
При цьому, суд приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що технічний паспорт на новозбудований будинок з магазином був виготовлений БТІ на замовлення ОСОБА_3 29.08.2007 року, в грудні 2008 року будинок прийнятий в експлуатацію, а в січні 2009 року виконавчим комітетом селищної ради прийнято рішення про оформлення права власності на дане нерухоме майно і в січні 2009 року позивач звернулась з відповідною заявою до БТІ, а згідно із п.2.5 Положення, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається пізніше як через дванадцять місяців після виникнення цього права, то реєстрації права власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єкта. У зв'язку з цим, оскільки пройшло більше 12 місяців з дня виготовлення технічного паспорта, то позивачу необхідно було провести поточну технічну інвентаризацію будинку.
При цьому згідно з п.2.7 Положення документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України. Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об"єкта, права щодо якого підлягають реєстрації (п.3.6 Положення).
В ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” зазначено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність дій державного реєстратора щодо відмови позивачу у реєстрації права власності.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись статтями 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Лучко О.О.
Постанова складена в повному обсязі 17.02.10 року.