ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
27 січня 2020 року справа №826/9511/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Левченко М.С., та представників:
позивача: Ющенка О.О.;
відповідача: не з'явились;
третьої особи: не з'явились
розглянувши у судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доДержавної архівної служби України (далі по тексту - відповідач)
третя особаНаціональне агентство України з питань держаної служби (далі по тексту - третя особа)
про1) визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 10 липня 2017 року №к/1-181 про звільнення ОСОБА_1 ; 2) поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту організаційно-аналітичного, наукового забезпечення, використання інформації документів Національного архівного фонду та міжнародного співробітництва з 10 липня 2017 року; 3) стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 11 липня 2017 року і до моменту поновлення на публічній службі
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 січня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі №826/9511/17 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Державної архівної служби України від 10 липня 2017 року №к/1-181 "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді директора департаменту організаційно-аналітичного, наукового забезпечення, використання інформації документів Національного архівного фонду та міжнародного співробітництва Державної архівної служби України з 10 липня 2017 року; стягнено з Державної архівної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 797 956,10 грн.
01 листопада 2019 року (відповідно до відмітки служби суду) представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архівної служби України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу відповідача повернено.
Після повернення справи з апеляційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні.
В судовому засіданні 27 січня 2020 року представник позивача подану заяву підтримав, представники відповідача та третіх осіб до суду не прибули.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між адвокатом Ющенком Олексієм Олеговичем та ОСОБА_1 укладений про надання правової допомоги від 26 липня 2017 року, за умовами якого адвокат зобов'язався надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, що підтверджується наявним у справі витягом із договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору передбачено, що правова допомога надається клієнту шляхом: надання консультацій і роз'яснень з правових питань; особистої участі та представництва інтересів клієнта в Окружному адміністративному суді міста Києва; складання проектів, необхідних для надання правової допомоги за цим договором процесуальних та інших подібних документів.
У справі міститься акт від 25 липня 2017 року прийняття виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги від 21 липня 2017 року, складений ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що відповідно до договору від 21 липня 2017 року по надання правової допомоги, адвокат виконав свої обов'язки, а клієнт прийняв виконану за цим договором роботу на суму 2 600,00 грн. (а.с. 32 т. І).
Крім того, у справі міститься акт від 31 липня 2017 року прийняття виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги від 25 липня 2017 року, складений ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про те, що відповідно до договору від 26 липня 2017 року по надання правової допомоги, адвокат виконав свої обов'язки, а клієнт прийняв виконану за цим договором роботу на суму 10 400,00 грн. (а.с. 33 т. І).
На підтвердження оплати наданих послуг позивач надав незасвідчену копію квитанції до прибуткового касового ордера від 25 липня 2017 року №1 на підставі договору про надання правової допомоги від 21 липня 2017 року на суму 2 600,00 грн. за підписом ОСОБА_3 (а.с. 34 т. І) та виписку з рахунку ОСОБА_1 про переказ грошових коштів у розмірі 10 400,00 грн. на карту ОСОБА_3 за правову допомогу (а.с. 91 т. ІІ).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд встановив, що питання про судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року не вирішувалось, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду) витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення до суду) визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Так, статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (в редакції чинній на момент звернення до суду) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Судом встановлено, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 грн., відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 640,00 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
На підтвердження вказаних обставин позивач має надати суду докази надання правової допомоги адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, наприклад, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, документи та первинні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, докази сплати витрат на правову допомогу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, суд звертає увагу, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 понесла фактичні витрати на правову допомогу у межах даної адміністративної справи у розмірі 13 000,00 грн., зокрема, у справі відсутні докази, з яких можливо встановити характер наданої правової допомоги, які саме роботи виконані адвокатом Ющенком Олексієм Олеговичем, які процесуальні документи складено.
У справі відсутні докази, які б підтверджували, що за договором про надання правової допомоги від 26 липня 2017 року надавалась правова допомога саме у даній справі.
Суд відхиляє в якості доказів надані позивачем акт від 25 липня 2017 року прийняття виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги від 21 липня 2017 року та копію квитанції до прибуткового касового ордера від 25 липня 2017 року №1, оскільки вказані документи складені за договором про надання правової допомоги від 21 липня 2017 року, який у справі відсутній та не стосується спірних правовідносин.
Так само суд відхиляє посилання на акт від 31 липня 2017 року прийняття виконаних робіт згідно з договором про надання правової допомоги від 25 липня 2017 року, оскільки він не містить детального опису наданих послуг та не дає змоги встановити характер таких послуг та їх пов'язаність із даної справою.
Крім того, суд звертає увагу, що надана позивачем копія виписка з рахунку ОСОБА_1 про переказ грошових коштів у розмірі 10 400,00 грн. на карту ОСОБА_3 за правову допомогу, не є належним доказом оплати витрат на правову допомогу, оскільки не засвідчена у порядку, встановленому чинним законодавством.
Так, згідно з частиною другою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частина четверта статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55, згідно з якими: відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи; перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації; Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ; відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Проте, суд звертає увагу, що надана відповідачем ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордера від 25 липня 2017 року №1 не засвідчена в установленому порядку та не містить будь-яких відміток про засвідчення копії документа, зокрема "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Таким чином, позивачем не доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн., що є підставою для відмови у їх стягненні.
Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 134, 139, 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
2. Ухвалити додаткове рішення, яким відмовити представнику ОСОБА_1 у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Державна архівна служба України (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 24; ідентифікаційний код 37552598);
Національне агентство України з питань держаної служби (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15; ідентифікаційний код 37819430).
Дата складення повного рішення суду - 03 лютого 2020 року.
Суддя В.А. Кузьменко