Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
04 лютого 2020 р. № 520/428/20
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Москалівська, буд. 58,м. Харків,61004, код ЄДРПОУ41430678) про визнання незаконною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 вернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 287 КАС України, в якій просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову від 07.08.2019 року винесену при примусовому виконанні в/л №2-4109/10 від 09.12.2010 державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про накладення штрафу у розмірі 29509,50 грн.;
- стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн.
Згідно вимог ч. 4 статті 229 КАС України у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно прийнято постанову про накладення штрафу, оскільки норма, якою встановлено застосування штрафу не має зворотної дії в часі.
Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався, відзив до суду не подав.
З огляду на це, суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
26 грудня 2019 року я звернувся до державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чекаленко Р.Р. для отримання розрахунку щодо наявності заборгованості зі сплати аліментів.
При отриманні розрахунку державним виконавцем позивачу було повідомлено що у відношенні нього було складено постанову від 07.08.2019 р. винесену при примусовому виконанні в/л №2-4109/10 від 09.12.2010 про накладення штрафу у розмірі 29509,50 оскільки має місце заборгованість понад 1 рік, а саме заборгованість по сплаті аліментів станом на 03.07.2019 року- складає 57973,71 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться виконавчий лист № 2-4109/10 виданий 09.12.2010 року Ленінським районним судом м. Харкова щодо стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до відмітки на виконавчому документі, станом на 13.02.2014 р. заборгованість складає 1978.31 грн. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження №42968832 від 23.05.2014 року стягнень не проводилось.
Відповідно до ч. 3ст. 71 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано підтвердження сплати аліментів та не надано довідку з місця роботи, заборгованість по аліментам з 14.02.2014 року по 05.06.2014 року (моменту відкриття виконавчого провадження) та з 05.06.2014 по 03.07.2019 року нарахована з розрахунку 1/4 від середньомісячної заробітної плати, що склалася в регіоні згідно з даними Харківського обласного управління статистики ( ст. 195 Сімейного кодексу України. ст.71 закону України «Про виконавче провадження») з урахуванням заяв стягувача, що містяться в матеріалах виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії постанови про накладення штрафу та розрахунку заборгованості по аліментах, заборгованість по сплаті аліментів станом на 03.07.2019 оку складає 57973,71 грн.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.
Частиною 4 ст. 71 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
2) подання заяви стягувачем або боржником;
3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
5) закінчення виконавчого провадження.
Згідно із ч. 8 ст. 71 Закону № 1404-VIII спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. При відсутності такого спору, заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону № 1404-VIII.
Як зазначає сам позивач, він 26.12.2019 року звернувся до відповідача для отримання розрахунку щодо наявності заборгованості по аліментах.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується самим позивачем, позивач був обізнаний про наявність виконавчого провадження, про що свідчать дані про часткову оплату ним аліментів за виконавчим листом, та надання до відділу доказів сплати за відповідні періоди.
Крім того позивач звернувся до відповідача саме за отриманням розрахунку заборгованості, отже знав та розумів про наявність такої заборгованості в рамках виконання рішення суду.
Суд зазначає, що позивачем розмір нарахованої відповідачем заборгованості у розрахунку наданому позивачу станом на 01.12.2019 року у встановленому законом порядку не оскаржувався.
Суд також зазначає, що предметом розгляду даної справи є саме правомірність винесення постанови відповідачем.
Як вбачається з обґрунтувань позовної заяви, підставою незгоди позивача зі спірним рішенням державного виконавця є строк заборгованості, за який застосовано штраф, а не загальний її розмір.
При цьому, позивач не заперечує, що проти загального розміру заборгованості, встановленого у розрахунку, не оскаржив його у встановленому законом порядку, дані, які б посвідчували ту обставину, що розмір заборгованості зі сплати аліментів зменшений судовим рішенням, позивачем не надані.
Проте позивач зазначає, що для обрахунку строку мала бути взята виключно заборгованість, що утворилася з дати набрання чинності Закону України № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року, а саме з 28.08.2018 року, а відтак станом на 07.08.2019 року не утворилося ще заборгованості навіть тривалістю в 1 рік.
Суд не вважає зазначені доводи позивача обґрунтованими з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має заборгованість зі сплати аліментів:
- з лютого 2014 по 05.06.2014 року - 2305.1 грн.
- з 05.06.2014 по грудень 2018 року - 55812,01 грн.
- станом на 03.07.2019 року - 57973,71 грн.
Рорзмір зазначеної заборгованості не оскаржений, та не зменшений судовим рішенням відтак не заперечується відповідачем у тому розмірі, у якому зазначив відповідач.
Крім того, доводів позивача щодо незгоди з нарахованим відповідачем розміром заборгованості у позовній заяві не міститься.
Стосовно строків за який взято заборгованість для обрахунку проценту застосування штрафу.
Частиною 1 ст. 14 Закону № 1404-VIII "Про виконавче провадження" встановлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, тощо.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (ч. 1 ст. 11 Закону № 1404-VIII).
28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 № 2475-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання".
Відповідно до Закону № 2475-VIII частина 4 ст. 11 Закону № 1404-VIII викладена в такій редакції - «Строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання».
Крім іншого, Законом № 2475-VIII стаття 71 Закону № 1404-VIII доповнена частиною 14 наступного змісту:
«За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу».
За загальним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, згідно якої, дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі 1-7/99).
В той же час, ч. 4 статі 11 Закону України "Про виконавче провадження у редакції чинній на час прийняття відповідачем постанови імперативно встановлює, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Суд зазначає, що в даному випадку, з аналізу норм зазначеного Закону, він встановлює відповідальність за порушення з несплати боргу, лише у випадку, коли такий борг, в тому числі за минулі періоди, наявний та несплачений станом на дату винесення постанови виконавця після набуття чинності Закону України № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року, а саме пз 28.08.2018 року.
При цьому штраф може бути застосований виключно якщо розмір заборгованості перевищує відповідно суму відповідних платежів за 1, 2, та 3 роки.
При цьому частиною 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Суд дійшов висновку про те, що з 28.08.2018 державний виконавець має право прийняти рішення про накладення на боржника у виконавчому провадженні по примусовому виконанню судового рішення про стягнення аліментів за встановленням, зокрема, двох юридичних фактів: по-перше, - станом на 28.08.2018 року (та у подальшому на день прийняття рішення про накладення штрафу) боржник має заборгованість зі сплати аліментів більший ніж сума відповідних платежів за 1, 2, або 3 роки, по-друге, - розмір заборгованості із сплати аліментів учасником виконавчого провадження не оскаржений у судовому порядку.
Тобто, якщо станом на дату після 28.08.2018 року встановлено що боржник має борг з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання більший ніж сума відповідних платежів за 1, 2, та 3 роки, до боржника застосовується штраф.
Як вбачається з матеріалів справи, виходячи з розрахунку боргу позивача, проведеного відповідачем станом на 01.12.2019 року, сума відповідних платежів за 1, 2, та 3 роки (за останні 3 роки з липня 2016 по липень 2019 складає 45944,75 грн).
Заборгованість позивача станом на 03.07.2019 року складає 57973,71 грн, та не оскаржена позивачем.
В липні 2019 року позивачем сплачено 1610 грн.
Даних про оплату за період з 03.07..2019 року по 07.08.2019 року значних сум на погашення заборгованості, що утворилась станом на 03.07.2019 року розрахунок не містить, позивачем до матеріалів справи не надано.
Відтак, суд зазначає, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що станом на 07.08.2019 року позивач мав заборгованість зі сплати аліментів у сумі, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки.
Зазначена заборгованість відповідачем обчислена відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Норми зазначених статей (ч. 4 ст. 11 та ч.14 статті 71 Закону України № 1404-VIII) на час прийняття постанови були чинними, не скасованими, не визнані неконституційними у встановленому законом порядку, а відтак підлягали застосуванню, як обов'язкові норми спеціального Закону України, що регулює діяльність державного виконавця.
З урахуванням наведеного, суд не погоджується з твердженням позивача в обґрунтування позовних вимог, стосовно того, що, оскільки заборгованість зі сплати аліментів утворилась з 2014 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404-VIII, введена лише у 2018 році і, таким чином, державний виконавець порушив положення ст. 58 Конституції України про те, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи і ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Суд також зазначає, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не визнана правопорушенням з 28.08.2018 року, з огляду на те, що відповідальність за несплату заборгованості з аліментів, починаючи з заборгованості більш ніж за 3 місяці, була передбачена статтею 71 Закону України "Про виконавче провадження" і до набрання чинності Закону України № 2475-УІІІ від 03.07.2018 року, зокрема ч. 9, 11, 12, 13 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", а також визнано правопорушенням та є підставою для притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до статтей 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 164 Кримінального кодексу України.
Незгода позивача з встановленим законом порядком притягнення до відповідальності не може бути підставою для скасування винесеного на підставі зазначених норм рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, суд вході судового розгляду на підставі досліджених доказів, що містяться у матеріалах справи, а також норм чинного на момент винесення спірного рішення Закону України "Про виконавче провадження" дійшов висновку, що постанова від 07.08.2019 року винесену при примусовому виконанні в/л №2-4109/10 від 09.12.2010 державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про накладення штрафу у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, обрахованої станом на 07.08.2019 року, а саме - 29509,50 грн. винесено в межах повноважень та на підставі норм чинного Закону України "Про виконавче провадження", та не порушує права позивача, а відтак скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 14, 243-246, 271-272, 287, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 4 ст. 11, ч. 14 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження", суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.