Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
30 січня 2020 р. № 520/13224/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,
представника позивача - Гордейчука В.В.,
представника відповідача - Лук'янцева С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )”;
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )”.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем було протиправно видано наказ № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )” за відсутності на те правових підстав. Також позивачем вказано, що відповідачем вчинено протиправні дії стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі такого наказу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 16.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи по суті.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує. Також представником відповідача вказано, що оскаржуваний позивачем наказ було прийнято у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про порушення ОСОБА_1 податкового законодавства, а саме не поданням в установлений законодавством строк податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік. При цьому, представником відповідача вказано, що на підставі зазначеного наказу у відповідності до норм діючого законодавства було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, про що останнього було належним чином повідомлено шляхом направлення письмового повідомлення від 15.11.2019 року №175. Таким чином позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-резидентом, податкова адреса (місце проживання) якого значиться як АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на обліку у відповідача як платник податків.
При цьому, під час розгляду справи встановлено, що позивачем не подано декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік.
Під час судового розгляду справи встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було отримано лист Прокуратури Харківської області від 28.02.2018 №04/5-143-16 (вх. № 5639/9 від 05.03.2018), в якому вказано, що слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016220000000129 від 11.05.2016, зареєстрованого на підставі узагальненого матеріалу Державної служби фінансового моніторингу України №0157/2016/ДСК стосовно фінансових операцій з готівковими коштами за період з 17.07.2012 р. по 23.02.2016 без відповідного декларування та сплати податків у сумі понад 609000,00 грн., що підлягають обов'язковому та внутрішньому фінансовому моніторингу, проведених за участю, зокрема, ТОВ «СП Зерно-Інвест», ОСОБА_1 , що спричинило фактичне ненадходження грошових коштів у значних розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1, ч.1 ст. 212 КК України".
Також зазначено, що під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «СП Зерно-Інвест» в період 2015-2016 років надано поворотну фінансову допомогу та перераховано грошові кошти на рахунки, зокрема, ОСОБА_1 (РНОКППФО НОМЕР_1 ) за період з 22.07.2015 по 02.02.2016 на загальну суму 13,25 млн. грн.
У направленому на адресу контролюючого органу листі також вказано, що допитаний директор ТОВ «СП «Зерно-Інвест» ОСОБА_2 надав показання, що ні йому як директору підприємства, ні на рахунки підприємства поворотна фінансова допомога надана, зокрема, позивачу не поверталася.
Судом встановлено, що контролюючим органом на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України і у зв'язку із неподанням платником податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) в установлений законодавством строк податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік, видано наказ від 14.11.2019 року №2168 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )», відповідно до якого наказано з 18 листопада 2019 року тривалістю 5 робочих днів провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 з метою забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотриманням валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
Матеріали справи свідчать, що копію наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 2168 від 14.11.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 », письмове повідомлення від 15.11.2019 № 175 про дату початку та місце проведення перевірки, повідомлення від 15.11.2019 №1914/Г/20-40-33-05-14 були направлені контролюючим органом позивачу 15.11.2019 року засобами поштового зв'язку, про що свідчать копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту.
Позивачем зазначені документи було отримано 02.12.2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверту.
Судовим розглядом справи встановлено, що на підставі наказу від 14.11.2019 року №2168 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )» контролюючим органом 29.11.2019 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, результати якої оформлено у вигляді акту від 29.11.2019 року №953/20-40-33-05-08/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питань забезпечення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016".
При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи, зі змісту наявної в матеріалах справи копії акту від 29.11.2019 року №953/20-40-33-05-08/2733100575 встановлено, що контролюючим органом 24.07.2018 засобами поштового зв'язку на адресу платника податків ОСОБА_1 було направлено запит про надання інформації щодо отримання ним та повернення сум поворотної фінансової допомоги підприємству ТОВ «СП Зерно-Інвест» (р.н.о.к.п.п. 39820720), однак ОСОБА_1 на запит Головного управління ДФС у Харківській області від 24.07.2018 №8186/К/20-40-13-14-17 про надання інформації щодо отримання ним та повернення поворотної фінансової допомоги підприємству ТОВ «СП Зерно-Інвест» (р.н.о.к.п.п. 39820720) відповідь, по суті поставлених питань, не надано.
Позивач, не погодившись із прийнятим контролюючим органом наказом та діями контролюючого органу стосовно проведення на його підставі перевірки, звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення та дій, на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
При цьому, положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб'єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Зі змісту наказу вбачається, що в якості підстави для призначення перевірки підприємства позивача вказано, зокрема, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.
З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що контролюючий орган було повідомлено про отримання позивачем було отримано дохід, але не сплачено податків від суми отриманого доходу, а також не подано до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки.
Відповідно до пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно із приписами п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Як передбачено приписами пп.164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Відповідно до п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Як передбачено приписами п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Згідно із п. 49.2. ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із положеннями п.179.2 ст.179 Податкового кодексу України відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем не було подано до контролюючого органу податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки, що і слугувало підставою після отримання листа від Прокуратури Харківської області від 28.02.2018 року №04/5-143-16 для видання відповідачем спірного у даній справі наказу.
Водночас, суд зазначає, що позивачем до суду доказів протилежного або наявності обставин, що свідчать про відсутність підстав для подання податкової звітності за вказаний період не надано.
При цьому, стосовно доводів позивача, викладених у позовній заяві, стосовно не врахування положень ст. 49 та ст. 102 Податкового кодексу України, якими визначено граничні строки подання декларації та можливі строки донарахування податкових зобов'язань суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Згідно із п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.
Враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачем не було подано декларації про майновий стан і доходи за 2015 та 2016 роки, то з огляду на приписи п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України у даному випадку строки визначені п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України застосуванню не підлягають.
Відтак, враховуючи обставини того, що в якості підстави для видання наказу від від 14.11.2019 року №2168 контролюючим органом визначено п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та під час розгляду справи встановлено, що підставою для його видання послугували обставини неподання позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та 2016 рік, суд приходить до висновку про правомірність наказу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 2168 від 14.11.2019 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )».
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )” суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що на підставі наказу № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )” контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, результати якої оформлено у вигляді акту від 29.11.2019 року №953/20-40-33-05-08/ НОМЕР_1 .
Як встановлено судом, перевірка контролюючим органом проведена у період з 18.11.2019 року по 22.11.2019 року, про що зазначено у акті від 29.11.2019 року №953/20-40-33-05-08/2733100575.
Зі змісту позовної заяви та наданих представником позивача під час розгляду справи пояснень встановлено, що позивачем станом на 18.11.2019 року, тобто день початку перевірки наказ про її призначення отримано не було, як і не отримано направлення та запрошення на отримання акту перевірки. Також вказано, що зазначені документи позивачем було отримано вже після початку проведення перевірки, що свідчить про невиконання відповідачем вимог пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.
Суд зазначає, що відповідно до положень п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до приспів ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.
З аналізу вищевикладеної норми вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом. Та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2018 року по справі №821/371/17, від 15.05.2018 року по справі №809/1578/17.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачем копію наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 2168 від 14.11.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 », письмове повідомлення від 15.11.2019 № 175 про дату початку та місце проведення перевірки, повідомлення від 15.11.2019 №1914/Г/20-40-33-05-14 було отримано 02.12.2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, представник відповідача, посилаючись на обставини здійснення належного повідомлення позивача про дату, час та місце проведення перевірки, вказав на обставини того, що відповідно до відомостей поштових відправлень по трекінг-номеру на сайті Укрпошти 18.11.2019 у 07:35:00 зазначено про відправлення в точці видачі.
Надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача суд зазначає, що останні не можуть вважатися судом належними з огляду на обставини того, що не свідчать про належне повідомлення особи про проведення зазначеного заходу контролюючим органом.
Відтак, оскільки станом на момент початку контролюючим органом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до наказу № 2168 від 14.11.2019 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 », що відбулось 18.11.2019 року, позивачу відповідно до приписів ст. 79 Податкового кодексу України не було вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, то посадові особи контролюючого органу не набули права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )”.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 КАС України.
Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат. При цьому, у позовній заяві вказано, що враховуючи складність справи, обсяг роботи, який проведений при аналізі первинної документації та написанні адміністративного позову, підготовці документів для суду та заплановану участь адвоката при розгляді справи у суді не менше ніж 3 годин, то загальна сума витрат на супроводження даної справи становитиме 20000,00 грн., а більш детальний розрахунок з переліком наданих послуг буде надано до суду під час розгляду справи по суті до судових дебатів.
Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Крім того, суд зазначає, що позовна заява не містить в собі відповідної заяви позивача про наявність поважних причин неможливості подати докази, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат, до закінчення розгляду справи. Також суд зазначає, що представник позивача під час судового розгляду справи до суду із заявою, передбаченою ч.7 ст. 139 та ч.3 ст. 143 КАС України також не звертався.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
При цьому, відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу № 2168 від 14.11.2019 р. “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )”.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43143704).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено 04 лютого 2020 року.
Суддя Мельников Р.В.