Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710
30 січня 2020 р. № 520/11278/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,
представника позивача - Коваленко Л.Д.,
представника відповідача - Виноградова В.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом по адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 );
- визнати незаконними дії Головного управління ДФС у Харківській області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки.
У судовому засідання 30 січня 2020 року представник позивача звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов'язків, однак у відповідності до частини 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Таким чином, ну думку позивача, до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушені прав чи свобод.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника позивача заперечував, надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що оскаржуваний наказ від 11.03.2019 отриманий позивачем під розписку 12.03.2019, а до суду звернувся із позовом лише 25.10.2019, тобто поза межами строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшов наступного висновку.
Приписами частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, предметом розгляду даної справи є наказ Головного управління ДФС у Харківській області від 11.03.2019 № 1694 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що оскаржуваний наказ отримано позивачем 12.03.2019, проте, з відповідним позовом позивач звернувся до суду 25.10.2019, тобто поза межами строку, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
У рішенні від 13.09.2006 по справі №6-26370кс04 та постанові від 30.09.2015 по справі №21-2231а15 Верховний Суд України зазначив, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку. Суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити "визнати поважними причини пропуску процесуальних строків".
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
В контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
Крім того, судом встановлено, що у період з 23 вересня 2019 року по 25 жовтня 2019 року позивач перебував у відрядженні у місті Києві.
Отже, суд враховує, що пропуск строку звернення до суду є незначним, що, в свою чергу, не може перешкоджати позивачу в доступі до правосуддя.
Таким чином, враховуючи викладене, з метою запобігання обмеження прав позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, у зв'язку із чим задовольнити заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою, у зв'язку із чим клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 121, 122, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - залишити без задоволення.
Заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом по адміністративній справі - задовольнити.
Поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04 лютого 2020 року.
Суддя С.О.Чудних