Справа № 500/2798/19
04 лютого 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про зобов'язання вчинити певнідії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати неправомірними дії ГУ ДПС у Тернопільській області щодо нарахування пені в сумі 629,24 грн; зобов'язати ГУ ДПС у Тернопільській області вилучити з облікових даних платника ФОП ОСОБА_1 недоїмку з єдиного податку в сумі 6931,04 грн та пені в сумі 629,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №819/1697/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суді від 12.02.2019, скасовано податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області від 15.05.2016 №12968-17, якою було визначено позивачу борг зі сплати єдиного податку в розмірі 7201,00 грн. Проте, станом на день звернення до суду відповідачем податковий борг зі сплати єдиного податку так і не списаний, а інформація про його наявність міститься в обліковій картці платника податків.
Ухвалою суду від 10.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/2798/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
02.01.2020 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов (а.с. 25-26), в якому вказав, що податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №819/1697/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суді від 12.02.2019, скасовано податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області від 15.05.2016 №12968-17, проте не скасовано самої суми боргу, яка визначена у вимозі, також не було зобов'язано контролюючий орган виключити суму боргу позивача по єдиному податку.
Ухвалами суду від 09.01.2020, 28.01.2020 розгляд справи було відкладено у зв'язку із неприбуттям представника позивача.
В судове засідання 04.02.2020 представник позивача не прибув, проте подав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання також не прибула, подала заяву, в якій вказує, що не заперечує проти розгляду даної справи в письмовому провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні факти.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04.05.2012 зареєстрований як фізична особа-підприємець у м.Севастополі та через зміну місця проживання, позивач 26.07.2016 став на податковий облік у Тернопільській ОДПІ.
У зв'язку із несплатою єдиного податку за період з 19.08.2013 по 20.08.2016 Тернопільською ОДПІ виставлено позивачу податкову вимогу від 15.08.2016 № 12968-17 про погашення податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з єдиного податку в розмірі 7201,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач оскаржив її в судовому порядку.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №819/1697/16, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, в задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Тернопільської області про скасування податкової вимоги відмовлено.
Постановою Верховного суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №819/1697/16 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області від 15.05.2016 №12968-17.
Проте контролюючим органом суму боргу в розмірі 7201,00 грн не скасовано та не виключено з облікової картки платника податків. Крім того кошти, які сплачував позивач було зараховано на погашення вказаної заборгованості з єдиного податку та нараховано пеню в сумі 629,24 грн.
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” від 12.08.2014 №1636-VII (далі - Закон №1636).
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636 на території вільної економічної зони “Крим” (далі - ВЕЗ “Крим”) діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.
Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ “Крим”, прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.
Підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ “Перехідні положення” Закону №1636 визначено, що з 01 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.
Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно зі статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що стосовно платників податків - фізичних та юридичних осіб, які станом на 31.05.2014 мали місце проживання/місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя, діє особливий правовий режим економічної діяльності: такі особи прирівнюються з метою оподаткування до нерезидентів, а їх податкова реєстрація вважається анульованою.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.05.2014 ФОП ОСОБА_1 мав місце проживання та перебував на обліку як платник податків на території міста Севастополя, тобто ВЕЗ “Крим”, у зв'язку з чим, відповідно до підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636, податкова реєстрація позивача з 01.06.2014 вважається анульованою.
Отже, з 01.06.2014 позивач втратив статус платника єдиного податку, а відтак і обов'язок його сплати, та до 26.07.2016 (дати зміни місця проживання і взяття на податковий облік у Тернопільській ОДПІ) перебував у статусі суб'єкта ВЕЗ “Крим”.
При розгляді даної справи, суд приймає до уваги те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 у справі №819/1697/16, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суді від 12.02.2019 встановлено, що податкова вимога від 15.08.2016 №12968-17 є протиправною, тому суд прийшов до висновку про її скасування.
Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 розд. ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
У відповідності до пп.66.1.5 п.66.1 ст.66 ПК України, підставою для внесення змін до облікових даних платників податків є рішення суду, що набрало законної сили.
При цьому, статтею 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважаються відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Отже, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, та того , що позивач у спірний період за який йому виставлено податкову вимогу від 15.08.2016 № 12968-17 про погашення податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з єдиного податку в розмірі 7201,00 грн не мав обов'язку його сплати, суд приходить до висновку, що вказану суму податкового боргу визначену у податковій вимозі слід скасувати. Крім цього, до скасування підлягає також і пеня в сумі 629,24 грн, оскільки у контролюючого органу, в даному випадку, були відсутні підстави для її нарахування.
У відповідності до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо нарахування пені в сумі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн 24 коп.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Тернопільській області здійснити коригування до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , шляхом виключення відомостей щодо суми недоїмки зі сплати єдиного податку у розмірі 6931 (шість тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн 04 коп та пені в розмірі 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн 24 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. сплаченого згідно квитанції №0.0.1544301093 від 06.12.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області, місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 43142763.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.