05 лютого 2020 р. Справа № 480/3611/19
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кунець О.М. у справі №480/3611/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
12 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
16.09.2019 ухвалою судді Кунець О.М. у відкритті провадження за вказаним позовом було відмовлено та позовна заява з додатками повернута позивачу.
Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 зазначену вище ухвалу судді Кунець О.М. скасовано та справу №480/3611/19 направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвалою судді Кунець О.М. від 24.01.2020 вказану позовну заяву було залишено без руху з наданням строку позивачеві для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії такої ухвали. Зокрема, позивача було зобов'язано надати суду:
- оригінал позовної заяви, надісланої позивачу разом з ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі, документи, які додані до неї, а також їх копій відповідно до кількості учасників справи;
- документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або докази сплати судового збору у сумі 768,40грн. за одну вимогу немайнового характеру.
На виконання вимог ухвали суду позивачем 03.02.2020 на електронну адресу суду було надіслано заяву, в якій, крім іншого, ОСОБА_1 заявив клопотання про відвід судді Кунець О.М. При цьому, просив здійснити розгляд заяви про відвід в судовому засіданні за особистої участі судді Кунець О.М., де на підставі ст.3 Конституції України заслухати її пояснення з їх фіксуванням.
Згідно ч.3 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Так, у справі №480/3611/19 головуючий суддя Кунець О.М. ухвалою від 03.02.2020 заяву ОСОБА_1 визнав необґрунтованою та передав заяву про відвід судді Кунець О.М. у справі № 480/3611/19 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
Заява про відвід судді Кунець О.М. у вказаній справі було розподілено автоматизованою системою документообігу суду судді Шевченко І.Г.
ОСОБА_1. заявляючи відвід, просив здійснити розгляд клопотання про відвід в судовому засіданні за особистої участі судді Кунець О.М., де заслухати її пояснення з їх фіксуванням на підставі ст.3 Конституції України, відповідно до якої «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».
Однак, за приписами ч. 8 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Тобто, вказана норма визначає право, а не обов'язок, суду за його власною ініціативою вирішувати питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому, передбачено заслуховування судом в судовому засіданні пояснень саме учасників справи, якими відповідно до ч.1 ст.42 КАС України є сторони та треті особи, а не судді, якому заявлено відвід.
Відтак, перевіривши доводи заяви про відвід, враховуючи вказані вище норми КАС України, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд заяви про відвід в судовому засіданні для заслуховування пояснень судді Кунець О.М. та вбачає можливим здійснювати розгляд клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Кунець О.М. у справі №480/3611/19 у письмовому провадженні.
При цьому, перевіривши доводи заяви про відвід судді, вбачається необхідним у його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Статтями 36 та 37 КАС України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Так, зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст. 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
За наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід (ч.1 ст.39 КАС України).
Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Зі змісту заяви про відвід судді Кунець О.М. вбачається, що обставиною, з якою заявник пов'язує наявність підстав для відводу є насамперед те, що позивач вважає, що він не зобов'язаний сплачувати судовий збір за подання позовної заяви з даної категорії справ, а тому вимога суду щодо сплати судового збору викликає сумнів у об'єктивному розгляді та безсторонності суду.
Так, у заяві ОСОБА_1 стверджує, що головуючий у справі суддя Кунець О.М., постановляючи ухвалу від 24.01.2020, вийшов за межі наданих повноважень, прийняв безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства, тобто, в спосіб не встановлений правовими актами держави, сама ухвала не містить мотивувальної частини зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків і закону з зазначенням конкретних статей яким керувався суддя Кунець О.М. постановляючи ухвалу, а також мотивів не застосування норм чинного законодавства на які посилався ОСОБА_1 в позові та мотивів не застосування рішень Європейського Суду з прав людини та вищих судів, за чого ухвала від 24.01.2020 є необґрунтованою та прийнята з порушенням норм Конституції України та порушує його конституційне право на судовий захист.
ОСОБА_1 вказує, що вказані обставини є достатньою та обґрунтованою підставою як для відводу судді Кунець О.М. так, і, враховуючи Бангалорські принципи поведінки суддів, - і для самовідводу, приймаючи до уваги той факт, що суддею Кунець О.М. вже приймалась ухвала у даній справі, яка в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції.
Перевіряючи доводи заяви про відвід судді, варто відмітити, що не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви та наявності підстав для її задоволення, суд зазначає, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського Суду з прав людини, яку згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості (справи «П'єрсак проти Бельгії», «Хаушильд проти Данії», «Фей проти Австрії»).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Білуха проти України» також зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
Як вбачається зі змісту клопотання про відвід, воно ґрунтується виключно на доводах про те, що у позивача є сумніви у неупередженості головуючого судді Кунець О.М., оскільки його не було звільнено від сплати судового збору, а також нею вже приймалась ухвала, яка в подальшому була скасована.
Проте, ч.4 ст.36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи те, що обставиною, з якою заявник пов'язує наявність підстав для відводу є те, що позивач вважає, що він не зобов'язаний сплачувати судовий збір за подання даної позовної заяви, але суддею Кунець О.М. позов було залишено без руху, незгода заявника з цим рішенням суду не може бути свідченням наявності сумнівів у об'єктивному розгляді та безсторонності суду та бути підставою для відводу, оскільки це суперечить ч. 4 ст. 36 КАС України.
Прийняття суддею Кунець О.М. ухвали про відмову у відкритті провадженні у справі від 16.09.2019, з якою не погодився позивач, та яка була скасована постановою Другого апеляційного адміністративного суду, у розумінні ч. 4 ст. 36 КАС України та ч.1 ст. 37 КАС України, також не може бути підставою для відводу та самовідводу судді Кунець О.М.
Посилаючись на Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, позивач стверджує, що прийняття суддею Кунець О.М. ухвал від 16.09.2019 та від 24.01.2020 є підставою для самовідводу, оскільки у стороннього спостерігача, у зв'язку з прийняттям даних процесуальних рішень, могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Разом з тим, згідно п.2.5 Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 №2006/23 суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, зокрема, в таких випадках:
1. У судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається.
2. Раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок.
3. Суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.
В той же час, позивач не наводить доводів на підтвердження наявності подібних обставин, крім своєї незгоди з прийнятими процесуальними рішеннями суддею Кунець О.М.
Окремо варто відмітити, відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.
За таких обставин, будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість головуючого судді Кунець О.М. в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та безсторонності при розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід та матеріалів справи не вбачається.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Кунець О.М. у справі №480/3611/19 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про відвід судді Кунець О.М. у справі №480/3611/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя І.Г. Шевченко